—айт душпастир¤ ѕавла

атех≥зис

Ќ»√ј «Ћј√ќƒ»
¬≥роспов≥данн¤ ≥ вченн¤ Ћютеранськоњ ÷еркви.

¬≈Ћ» »… ј“≈’≤«»— ћарт≥на Ћютера

ѕерех≥д

„астина перша

ѕ≈–Ўј «јѕќ¬≤ƒ№
я - √осподь, Ѕог тв≥й. Ќехай не буде тоб≥ ≥нших бог≥в передо ћною!

÷е означаЇ: Уя повинен бути дл¤ тебе ™диним Ѕогом [й лише ћен≥ ти мусиш служити ≥ поклон¤тис¤]Ф. ƒо чого зобовТ¤зують ц≥ слова ≥ ¤к њх належить розум≥ти? ўо означаЇ Умати [¤когось] бога?Ф јбо ’то такий Ѕог?
¬≥дпов≥дь така Ц словом УбогФ позначаЇтьс¤ те, в≥д чого [в≥д кого] ми оч≥куЇмо р≥зного добра, ≥ в чому [у кого] ми шукаЇмо сховища у вс≥х скорботах, так, що вираз : Ућати ЅогаФ Ц означаЇ не що ≥нше, ¤к дов≥р¤ти …ому ≥ в≥рувати в Ќього в≥д [усього] серц¤. як ¤ вже неодноразово говорив, т≥льки впевнен≥сть ≥ в≥ра серц¤ зводить ¤к Ѕога, так ≥ боввана.
якщо ваша в≥ра ≥ ваше спод≥ванн¤ в≥рн≥, то ≥ ваш Ѕог також правдивий. ≤ з ≥ншого боку, ¤кщо ваше спод≥ванн¤ нев≥рне ≥ помилкове, то ви не маЇте правдивого Ѕога. Ѕо в≥ра ≥ Ѕог ≥снують [лише] разом. ќтже ¤ стверджую, що те, чому ви в≥ддаЇте своЇ серце, ≥ на що ви покладаЇтес¤, Ї, по сут≥, вашим богом.
“аким чином, нам≥ром ц≥Їњ «апов≥д≥ Ї вимога д≥лжньоњ в≥ри ≥ сердечного спод≥ванн¤ на Їдиного Ѕога, коли Їдиною основою ≥ п≥дтримкою серц¤ стаЇ ≥стинний Ѕог, ≥ коли серце лине до Ќього ќдного. ÷е р≥внозначне з словами У√л¤ди, щоб я один був твоњм Ѕогом, ≥ н≥коли не шукай ≥ншогоФ, тобто: У¬се добро, ¤ке ти потребуЇш, оч≥куй отримати в≥д ћене, ≥ шукай ћене, щоб отримати це добро. ўоразу, коли ти страждаЇш в≥д нещасть ≥ злидн≥в, прагни ≥ старайс¤ пригорнутис¤ до ћене. я, так, саме я дам тоб≥ удосталь ≥ допоможу тоб≥ у вс¤к≥й потреб≥. Ћише не дозвол¤й своЇму серцю прагнути чогось ≥ншого, чи на щось ≥нше покладатис¤ Ф.
÷е ¤ мушу показати б≥льш просто, щоб це було зрозум≥ле ≥ збагненне на звичайному приклад≥ в≥д протилежного. „асто людина м≥ркуЇ, що у нього Ї Ѕог ≥ всього ≥ншого вдосталь, коли в≥н волод≥Ї грошима ≥ майном. ¬≥н дов≥р¤Ї ним ≥ вихвал¤Їтьс¤ ними з такою тверд≥стю ≥ впевнен≥стю, що не ви¤вл¤Ї зац≥кавленн¤ н≥ до кого.
ѕод≥бна людина також маЇ бога, ≥мТ¤ ¤кому Ц мамона, тобто грош≥ ≥ набутки, котрим в≥н в≥ддаЇ все своЇ серце, ≥ ¤к≥ Ї також найпоширен≥шим бовваном на земл≥.
“ой, хто волод≥Ї гр≥шми ≥ майном, почуваЇтьс¤ впевнено, рад≥Ї ≥ н≥ про що не журитьс¤ Ц так н≥би в≥н сидить посеред –аю.
« ≥ншого боку, той хто н≥чим не волод≥Ї, перебуваЇ в сумн≥вах ≥ пригн≥чений Ц так н≥би в≥н не знаЇ н≥ про ¤кого Ѕога.
Ѕо нечисленн≥ з тих, хто не маЇ мамони, перебувають у рад≥сному настроњ, не голос¤ть ≥ не жал≥ютьс¤. ÷е [турбота про грош≥ а прагненн¤ грошей] м≥цно кр≥питьс¤ до нашого Їства ≥ властиве нам до самоњ смерт≥.
“аким чином, ус¤кий хто хизуЇтьс¤ тим, що волод≥Ї великим мистецтвом [майстерн≥стю], розважлив≥стю, владою, заступництвом, дружн≥ми звТ¤зками ≥ шаною, хто дов≥р¤Ї цьому всьому, також маЇ бога, але не Ѕога правдивого ≥ Їдиного. ÷е знову стаЇ очевидним, коли ви звертаЇте увагу на те, наск≥льки самовпевнен≥, спок≥йн≥ ≥ пихат≥ люди, що мають матер≥альн≥ ц≥нност≥, ≥ ¤кими пригн≥ченими вони стають, коли ц≥ ц≥нност≥ зникають, чи коли вони втрачають њх. ќтже, ¤ повторюю, що головне по¤сненн¤ даноњ статт≥ пол¤гаЇ в тому, що висл≥в: Ућати богаФ Ц означаЇ мати щось таке, чому ц≥лковито дов≥р¤Ї серце.
ƒо того ж погл¤ньте, що ми ран≥ше, при папств≥, робили, через свою сл≥поту. оли у когось бол≥ли зуби, в≥н постивс¤ ≥ славив —в. јполлон≥¤ [знесилював своЇ т≥ло добров≥льним постом в честь —в. јполлон≥¤]. “ой, хто остер≥гавс¤ пожеж≥ - обирав соб≥ заступником —в.Ћаврент≥¤. “ой, хто бо¤вс¤ чуми - давав об≥тницю —в. —ебасть¤ну або –оху. “а й ≥снувала незл≥чена к≥льк≥сть под≥бноњ гидоти, коли кожен обирав соб≥ власного св¤того, слугував йому ≥ благав його про пом≥ч в журб≥.
—юди належать ≥ де¤к≥ ≥нш≥ люди Ц наприклад чаклуни ≥ чар≥вники, чиЇ ≥долопоклонство Ї найб≥льш грубим ≥ непристойним, бо вони укладають догов≥р з ди¤волом, щоб той дав њм багато грошей, або допомагав њм в любовних д≥лах, охорон¤в њхню худобу, повертав њм втрачене майно ≥ т.д. Ѕо чин¤чи це все, вони в≥ддають своЇ серце ≥ дов≥р¤ють чомусь ≥ншому, а не правдивому Ѕогов≥. ¬они не оч≥кують в≥д Ќього н≥¤ких благ ≥ не прагнуть отримати њх в≥д Ќього.
“аким чином, ви можете легко зрозум≥ти Ц чого ≥ ск≥льки вимагаЇ ц¤ «апов≥дь, а саме Ц щоб серце людини було ц≥лковито в≥ддане Ѕогов≥, ≥ щоб ус¤ над≥¤ була покладена лише на Ѕога ≥ н≥ на кого ≥ншого. Ѕо ви можете легко зрозум≥ти, що Умати ЅогаФ Ц на значить Усхопитис¤Ф за Ќього руками, покласти …ого в торбу [¤к грош≥] або замкнути …ого в скриню [¤к ср≥бний посуд].
јле охопити [збагнути] …ого Ц означаЇ схопитис¤ за Ќього ≥ пригорнутис¤ до Ќього ус≥м своњм серцем.
јле прихилитис¤ до Ќього ус≥м серцем Ц це не що ≥нше, ¤к ц≥лковито …ому дов≥р¤ти. « ц≥Їњ причини ¬≥н бажаЇ в≥двернути нас в≥д всього, що ≥снуЇ поза Ќим, ≥ прит¤гнути нас до себе, тому що лише ¬≥н Ї в≥чним добром. “обто, ¬≥н н≥би говорить: У¬се, що ви ран≥ше шукали у св¤тих, ≥ вс≥ своњ над≥њ , котр≥ ви покладали на мамону, чи ще на щось, поклад≥ть тепер на ћене Ц оч≥куйте тепер всього цього в≥д ћене, ≥ вважайте ћене “им, ’то допомагаЇ вам ≥ по достатком проливаЇ на вас р≥зн≥ благаФ.
—аме в цьому пол¤гаЇ д≥лжнЇ шануванн¤ Ѕога ≥ поклон≥нн¤ …ому, шануванн¤ ≥ поклон≥нн¤, …ому угодне ≥ запов≥дане Ќим п≥д страхом покаранн¤, в≥чного гн≥ву - [воно пол¤гаЇ] в тому, щоб серце не знало ≥ншоњ вт≥хи, кр≥м Ќього, не спод≥валос¤ н≥ на що ≥нше, окр≥м Ќього, ≥ не витримувало розлуки з Ќим, але прагнуло …ого, зневажаючи все земне.
« ≥ншого боку, ви можете легко зрозум≥ти ≥ судити про те, ¤к св≥т практикуЇ т≥льки фальшиве поклон≥нн¤ ≥ ≥долопоклонство. Ѕо н≥хто з людей н≥коли не був наст≥льки в≥двертим нег≥дником, щоб не заснувати соб≥ ¤когось божественного служ≥нн¤ ≥ не дотримуватис¤ його Ц вс≥ поставили соб≥ у ¤кост≥ бога щось-таке, в≥д чого вони оч≥кують благословенн¤, допомоги ≥ вт≥хи.
“ак, наприклад, погани, котр≥ покладали над≥ю на силу ≥ владу ёп≥тера, ¤к головного бога. ≤нш≥, заклопотан≥ багатством, щаст¤м чи задоволенн¤ми ≥ спок≥йним, безтурботним житт¤м, возвеличили √еркулеса, ћеркур≥¤, ¬енеру або ≥нших. ∆≥нки з д≥тьми Ц ƒ≥ану або Ћуцину, ≥ так дал≥. “аким чином, кожен обожнював дл¤ себе те, до чого лежало його серце, так, що нав≥ть у розум≥нн≥ поган вираз : Ућати богаФ Ц означаЇ: Фƒов≥р¤ти ≥ в≥руватиФ.
“а вони помил¤ютьс¤, те чому вони дов≥р¤ють Ї хибним ≥ помилковим, бо вони дов≥р¤ють не Їдиному Ѕогов≥, окр≥м якого Ќасправд≥ нема Ѕога н≥ на неб≥ н≥ на земл≥.
“аким чином, погани д≥йсно створили образ бога Ц ≥дола, ¤кий в≥дпов≥даЇ њх у¤вам ≥ вигадкам, ≥ дов≥рилис¤ тому, чого взагал≥ не ≥снуЇ.
≤ так Ї в ус¤кому ≥долопоклонств≥. Ѕо воно пол¤гаЇ не т≥льки у зведенн≥ образу ≥ поклон≥нн≥ йому. јле швидше, воно знаходитьс¤ в самому серц≥, котре УроззираЇтьс¤Ф на вс≥ боки, шукаючи помоч≥ ≥ заспокоЇнн¤ в≥д тварин, св¤тих чи демон≥в, ≥ не турбуЇтьс¤ про Ѕога, не шукаЇ …ого ≥ нав≥ть не в≥рить, що ¬≥н прагне допомогти, зар≥вно ¤к не в≥руЇ, що ус≥ блага, ¤к≥ в≥н отримуЇ, поход¤ть в≥д Ѕога.
ќкр≥м цього, ≥снуЇ також помилкове поклон≥нн¤ ≥ крайнЇ ≥долопоклонство, в котре ми до цього часу впадали, ≥ котре все ще переважаЇ у св≥т≥, ≥долопоклонство, на ¤кому також базуЇтьс¤ вс≥ духовн≥ стани, ≥ котрими зайн¤та св≥дом≥сть, що шукаЇ допомоги, вт≥хи ≥ спас≥нн¤ у власних д≥лах, наважуЇтьс¤ вимагати Ќебеса у Ѕога ≥ п≥драховуЇ Ц ск≥льки людина пожертвувала, ¤к часто вона постилас¤, в≥дв≥дувала меси тощо. ¬≥д цього воно залежить ≥ цим воно пишаЇтьс¤, н≥би воно не бажаЇ отримати в≥д Ѕога щось у дарунок, а хоче саме заслужити це надм≥рно, н≥би ¬≥н повинен слугувати нам ≥ бути нашим боржником, а ми - …ого панами.
ўо ж ще, ¤кщо не применшенн¤ Ѕога до ≥дола, до [марного образу чи] божка, ≥ п≥днесенн¤ себе до р≥вн¤ Ѕога? јле це Ї дуже витонченою темою, не призначеноњ дл¤ молодих учн≥в.
“а буде це сказано простим люд¤м, щоб вони могли гарненько придивитис¤ та запамТ¤тати значенн¤ ц≥Їњ «апов≥д≥, а саме Ц щоб ми покладалис¤ на одного лише Ѕога, спогл¤дали на Ќього ≥ оч≥кували все добре лише в≥д Ќього, ¤к в≥д “ого, ’то даЇ нам т≥ло, житт¤, њжу, напоњ, п≥дтримку, здоровТ¤, захист, мир ≥ все необх≥дне ¤к ≥з тимчасових так ≥ в≥чних благ. ¬≥н також береже нас в≥д нещасть, й коли на нашу долю випадаЇ ¤кесь зло, ¬≥н визвол¤Ї ≥ р¤туЇ нас, так що лише в≥д Ѕога (¤к вже було достатньо про це сказано) ми приймаЇмо вс≥ блага, ≥ лише Ѕог визвол¤Ї нас в≥д ус¤кого зла.
я вважаю, що у нас, н≥мц≥в, ≥мТ¤ Ѕог з давнини походить в≥д слова ƒобро ( що б≥льш витончено ≥ в≥дпов≥даЇ цьому ≥мен≥, н≥ж на ≥нших мовах), оск≥льки ¬≥н Ї в≥чним джерелом, з ¤кого щедро проливаЇтьс¤ лише добре, ≥ все, що Ї ≥ називаЇтьс¤ добрим, походить в≥д цього джерела.
Ѕо хоч ми отримуЇмо чимало добра в≥д людей, все-таки , усе, що Ї отримане нами за …ого запов≥д¤ми або постановами, походить в≥д Ѕога. Ѕо наш≥ батьки, правител≥ ≥ вс≥ ≥нш≥ отримали в≥д Ѕога запов≥дь про ставленн¤ до ближнього свого, ¤ке наказуЇ њм чинити нам ус¤ке добро, тому ми отримуЇмо ц≥ благословенн¤ не в≥д них, але через них в≥д Ѕога. Ѕо твор≥нн¤ Ї лише руками, каналами та засобами, за допомогою котрих Ѕог даЇ нам ус≥ реч≥, ¤к ¬≥н даЇ матер≥ груди ≥ молоко, щоб вона годувала свою дитину, так само ¬≥н даЇ зерно ≥ р≥зноман≥тн≥ плоди земл≥ дл¤ харчуванн¤, ≥ де¤к≥ з цих благословень не можуть бути створеними н≥ким ≥з твор≥нь самост≥йно.
“аким чином, н≥хто з людей не см≥Ї брати або давати щось, окр≥м запов≥даного Ѕогом, щоб це могло бути визнаним ¤к дар Ѕожий, ≥ под¤ка за це в≥ддавалас¤ …ому, ¤к цього вимагаЇ ц¤ «апов≥дь. « ц≥Їњ причини вказан≥ також шл¤хи отриманн¤ добрих дар≥в через твор≥нн¤ не повинн≥ бути в≥дкинен≥ , так само ми не повинн≥ самовпевнено шукати ≥нших шл¤х≥в ≥ способ≥в [дл¤ цього], окр≥м тих, що запов≥дан≥ Ѕогом. Ѕо учинивши так, ми отримували б не в≥д Ѕога, але шукали б в≥д себе.
ќтже, нехай кожен пильнуЇ за собою, надаючи ц≥й «апов≥д≥ величезне значенн¤, оц≥нюючи њњ найвище ≥ не вважаючи њњ жартом. ¬ипробовуйте ≥ перев≥р¤йте ретельно своЇ серце ≥ ви побачите Ц прагне воно пригорнутис¤ до одного лише Ѕога, чи н≥. якщо ваше серце може оч≥кувати в≥д Ќього т≥льки доброго, особливо в нестатках ≥ б≥дах, ≥ ,нав≥ть б≥льше, в≥дкидаЇ ≥ залишаЇ все, що не в≥д Ѕога, то ваш Ѕог Ї Ѕогом Їдиним ≥ правдивим. оли, навпаки, ваше серце горнетьс¤ до чогось ≥ншого, оч≥куючи в≥д цого б≥льше добра ≥ допомоги, н≥ж в≥д Ѕога, ≥ знаходить покрову не в Ќьому, але у нещаст¤х уникаЇ …ого, тод≥ ваш бог Ї ≥долом, ¤кимось ≥ншим богом.
ўоб було зрозум≥ло, що у ц≥й «апов≥д≥ Ѕог не жбурл¤Ї сл≥в на в≥тер, але маЇ нам≥р найсувор≥шим чином њњ виконати, ¬≥н додаЇ до нењ спочатку жахливу погрозу, а пот≥м Ц чудову, вт≥шаючу об≥ц¤нку, котра також повинна з ус≥м старанн¤м викладатис¤ молод≥, щоб вони могли прийн¤ти њњ ус≥м серцем ≥ зберегти:

[ѕо¤сненн¤ сл≥в, ¤к≥ доповнюють ѕершу «апов≥дь]

УЕ бо я √осподь, Ѕог тв≥й, Ѕог заздр≥сний, що караЇ провину батьк≥в на синах, на трет≥х ≥ на четвертих покол≥нн¤х тих, що ненавид¤ть ћене, ≥ що чинить мил≥сть тис¤чам покол≥нь тих, хто любить ћене, ≥ хто виконуЇ ћоњ запов≥д≥Ф.
’оча ц≥ слова стосуютьс¤ ус≥х запов≥дей ( що ми п≥зн≥ше й побачимо), однак вони додаютьс¤ до даноњ головноњ «апов≥д≥, оск≥льки першор¤дне значенн¤ маЇ те, щоб у людей була правильна голова. Ѕо там де голова правильна, там ≥ все житт¤ повинне бути правильним ≥ навпаки.
“ак п≥знайте ж ≥з цих сл≥в, ¤к гн≥ваЇтьс¤ Ѕог на тих, хто над≥њ покладаЇ на щось ≥нше, окр≥м Ѕога, ≥ знов-таки Ц ¤кий добрий ≥ благодатний ¬≥н до тих хто дов≥р¤Ї …ому одному ≥ в≥руючим в Ќього одного ус≥м своњм серцем. “ак, що гн≥в …ого не минетьс¤ нав≥ть до четвертого покол≥нн¤ [нащадк≥в],
хоч з ≥ншого боку, …ого благословенн¤ ≥ доброта поширюютьс¤ на тис¤ч≥ покол≥нь Ц щоб не жили самовпевненим житт¤м ≥ не дов≥р¤ли своЇ житт¤ вол≥ випадку, ¤к люди безсердечн≥, що гадають, н≥би це не так вже й важливо [¤к вони живуть].
¬≥н Ї Ѕог, який не залишить без помсти, ¤кщо люди в≥двернутьс¤ в≥д Ќього, ≥ гн≥в …ого не минетьс¤ до четвертого покол≥нн¤, ≥ нав≥ть до повного њх викор≥ненн¤. “аким чином, …ого треба бо¤тис¤ ≥ не варто Ќим нехтувати.
¬≥н ви¤вл¤в це прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ, про що щедро св≥дкуЇ ѕисанн¤, ≥ чому навчаЇ щоденний досв≥д. Ѕо в≥д початку ¬≥н викор≥нював ус¤ке ≥долопоклонство, ≥ через нього, ¤к ¤зичник≥в так ≥ юдењв. ≤ в даний час ¬≥н скидаЇ ус¤ке неправдиве служ≥нн¤ Ц так, що ус≥, що в ньому перебувають, зрештою мають загинути.
“ому, хоча зараз можна знайти пихатих, могутн≥х ≥ багатих людей, що поглинут≥ земними ≥нтересами [—арданапал≥в ≥ ‘аларид≥в, що перевищують своњм багатством нав≥ть перс≥в], що в≥дкрито вихвал¤ютьс¤ мамоною, ц≥лковито не беручи до уваги Ц гн≥ваЇтьс¤ Ѕог, чи ¬≥н прихильний до них Ц тих, що см≥ли повстати проти гн≥ву …ого, все-таки вони не матимуть усп≥ху, але, спершу н≥ж встигнуть усв≥домити це, вони будуть скинен≥ у всьому, на що вони покладають над≥ю, ¤к загинули вс≥ ≥нш≥, що думали, н≥би вони знаход¤тьс¤ у б≥льш≥й безпец≥ ≥ Ї б≥льш могутн≥ми [н≥ж це Ї Ќасправд≥].
≤ саме через так≥ затверд≥л≥ голови, що вважають, н≥би, раз Ѕог потураЇ ≥ дозвол¤Ї њм перебувати в безпец≥, ¬≥н, буц≥м, чи зовс≥м не знаЇ про ц≥ реч≥, чи …ому нема д≥ла до цього, [≥ саме з ц≥Їњ причини] ¬≥н повинен трощити ≥ покарати њх так, що не зможе забути цього нав≥ть д≥т¤м д≥тей. “ому кожен може побачити ≥ зрозум≥ти, що дл¤ Ѕога це не жарти.
Ѕо вони Ї тими, кого ¬≥н маЇ на уваз≥, коли промовл¤Ї: У що ненавид¤ть ћенеФ, тобто тих хто впираЇтьс¤ у своњй непокор≥ ≥ пихатост≥. ўо б не пропов≥дувалось, ≥ щоб њм не говорилось, вони не будуть слухати. оли њх засуджують, щоб вони почали навчатис¤ п≥знавати себе ≥ виправл¤тис¤ до того, ¤к њх стануть карати, вони почнуть шален≥ти ≥ дур≥ти, а тому по справдливост≥ заслуговують на гн≥в, що зараз [в наш час] ми щоденно бачимо серед Їпископ≥в ≥ кн¤з≥в.
“а ¤кими б не були жахливими ц≥ погрози, ще сильн≥ша вт≥ха в об≥тниц≥, що т≥ хто пригорнетьс¤ до одного лише Ѕога, можуть бути впевнен≥ в тому, що ¬≥н ви¤вить њм —вою мил≥сть, тобто про¤вить до них чисту доброту ≥ подаруЇ благословенн¤, ≥ не лише њм, але також њх д≥т¤м ≥ д≥т¤м д≥тей, аж до тис¤чного покол≥нн¤ ≥ дал≥.
÷е, без сумн≥ву, повинно спонукати нас ус≥м своњм серцем твердо покладатис¤ на Ѕога, коли ми бажаЇмо вс¤кого тимчасового та в≥чного добра, оск≥льки ¬ерховна ¬еличн≥сть зд≥йснюЇ так≥ гранд≥озн≥ пропозиц≥њ ≥ ви¤вл¤Ї так≥ сердечн≥ спонуканн¤ ≥ багат≥ об≥тниц≥.
ќтже нехай кожен прийме це близько до серц¤, щоб не думати, н≥би це мовлене людиною. Ѕо дл¤ вас Ц це питанн¤ [вибору] або в≥чних благословень, блаженства ≥ спас≥нн¤, або дов≥чного гн≥ву, страждань ≥ гор¤. ўо б≥льше ви могли мати чи бажати, н≥ж те, що ¬≥н наст≥льки доброзичливо об≥ц¤Ї вам ≥з ус¤ким благословенн¤м, ≥ н≥ж …ого захист ≥ допомога вам у вс¤к≥й скрут≥?
јле, ой леле! ѕроблема в тому, що св≥т не в≥рить у все це, так само ¤к не вважаЇ це —ловом Ѕожим, тому що в≥н бачить Ц т≥ що над≥ютьс¤ на Ѕога, а не на мамону, страждають в≥д тривог ≥ скрути, ≥ ди¤вол протистоњть ≥ опираЇтьс¤ њм, щоб у них не було грошей, н≥ заступництва, н≥ шани, й, окр≥м того, вони ледве звод¤ть к≥нц≥ з к≥нц¤ми. ѕри цьому, люди ¤к≥ служать мамон≥, навпаки, волод≥ють владою, заступництвом, шаною, майном ≥ ус¤кою вт≥хою в очах цього св≥ту. “ому ц≥ слова належить розум≥ти, ¤к спр¤мован≥ проти под≥бних про¤в≥в, ≥ нам не варто вважати њх неправдою чи оманою, але потр≥бно думати, що вони повинн≥ зд≥йснитис¤.
ѕом≥ркуйте сам≥ чи запитайте в будь-кого ≥ скаж≥ть мен≥, чого врешт≥-решт добилис¤ люди, ¤к≥ витратили ус≥ своњ сили, п≥клуючись про накопиченн¤ великих статк≥в ≥ багатства? ¬и побачите, що вони працювали марно, або ж [ви побачите] що хоча вони ≥ з≥брали велик≥ скарби, все це було розтрачено ≥ розс≥¤но Ц так що сам≥ вони н≥коли не знайдуть щаст¤ у своЇму майн≥, ≥ воно н≥коли не д≥йде до третього покол≥нн¤ [нащадк≥в].
¬и знайдете багато приклад≥в того в ≥стор≥њ, а також у памТ¤т≥ стареньких ≥ досв≥дчених людей. Ћише розгл¤ньте ≥ уважно обм≥ркуйте ц≥ приклади.
—аул був великим царем, обранцем Ѕожим ≥ побожним чолов≥ком. “а коли в≥н був посаджений на трон ≥ дозволив серцю своЇму в≥дхилитис¤ в≥д Ѕога, поклавши свою над≥ю на корону ≥ владу, в≥н загинув разом з ус≥м, чим волод≥в Ц так, що не залишилос¤ нав≥ть н≥кого з його д≥тей.
ƒавид, навпаки був б≥дним, зневаженою, гнаною ≥ пересл≥дуваною людиною, котра н≥де не почувалас¤ в безпец≥. ≤, однак, наперек≥р старанн¤м —еула, в≥н залишивс¤ живим ≥ став царем. Ѕо ц¤ об≥тниц¤ повинна була бути ≥ зд≥йснитис¤, тому, що Ѕог не може говорити неправду чи обманювати. Ћише не дозвол¤йте ди¤волу ≥ св≥тов≥ вводити вас в оману своњми зовн≥шн≥ми показами, котр≥, д≥йсно, можуть ¤кийсь час тривати, але врешт≥, Ї абсолютно н≥чим.
“ож добре вивч≥мо ѕершу «апов≥дь, щоб ми могли бачити, що Ѕог не терп≥тиме н≥¤коњ самовпевненост≥ ≥ н≥¤коњ дов≥ри чомусь ≥ншому [комусь ≥ншому], ≥ що ¬≥н не вимагаЇ н≥чого б≥льш величн≥шого, н≥ж сердечноњ над≥њ на придбанн¤ ус¤кого добра [в≥д Ќього] - так, щоб ми могли ≥ти дал≥ правильно ≥ просто, ≥ використовувати вс≥ благословенн¤, що даЇ нам Ѕог, н≥трохи не б≥льше, н≥ж швець використовуЇ свою голку, шило ≥ нитку дл¤ роботи, а пот≥м в≥дкладаЇ њх вб≥к, або н≥ж подорожн≥й використовуЇ готель, њжу ≥ л≥жко лише дл¤ задоволенн¤ тимчасових потреб, ≥ все це [давайте використовувати] в≥дпов≥дно до пор¤дку, встановленого Ѕогом, не дозвол¤ючи н≥¤кому з цих благословень волод≥ти вами чи стати вашим ≥долом.
÷ього достатньо про ѕершу «апов≥дь, котру ми повинн≥ були докладно тлумачити, бо ж вона маЇ першор¤дне значенн¤, бо ¤к було сказано вище, де серце в≥рно розташоване стосовно Ѕога, ≥ ц¤ «апов≥дь дотримуЇтьс¤, там все ≥нше додастьс¤.

ƒогори!

"Ѕлагодать вам та мир нехай примножитьс¤ в п≥знанн≥ Ѕога й ≤суса, √оспода нашого!" (2 ѕетра 1:2).

”крањнська Ћютеранська ÷ерква.