Сайт душпастиря Павла

1. Поняття Ісламу і мусульман

Іслам — релігія мусульман. Арабське слово іслам означає “покірність” або “підкорення” Богу. Мусульманин — це людина, яка “покоряється Богу”. Той самий корінь арабського слова (с-л-м) лежить в основі слова салам (мир), подібно до єврейського слова шалом.

Походження і поширення

     Походження Ісламу, як кажуть мусульмани, сягає корінням початку людської історії, самого Адама, якого більшість мусульман вважають першим пророком. Усі посланці і пророки проголошують основне послання Ісламу: “Ми (Бог) скерували до кожного народу посланця: “Вклоняйтеся Аллаху і уникайте язичництва” (16:36). За Кораном, Авраам не був ні юдеєм, ні християнином, а мусульманином (3:67). У цьому розумінні релігію, яку ми знаємо як Іслам, мусульмани вважають повторенням попередніх релігій в їхній первинній формі, яку запровадили пророки.
      Подібно до інших посланців, Магомет зазнавав суворих гонінь від співгромадян, коли вперше закликав їх до Ісламу. Лише коли він переселився зі свого рідного міста Мекки в Медіну (622 р. н.е.), де став єдиним релігійним і політичним провідником спільноти, то дійсно відчув успіх своєї місії. Тому, мабуть, невипадково, що мусульманський календар починається з року цього переселення (хіджра).
      Вісім років по тому Магомет повернувся в Мекку як завойовник. Увійшовши до Кааби, центрального святилища в Мецці, він наказав знищити всіх ідолів. За віруваннями мусульман, Кааба — святилище, збудоване і присвячене Авраамом та Ізмаїлом єдиному Богові, то ж воно було очищене і ще раз присвячене Богові. Бог ще раз підтримав Свого посланця і релігію Ісламу.
      Іслам закликає всіх людей до своєї пастви. Він дійсно ніколи не визнавав географічних або етнічних бар'єрів. Справжні мусульмани повинні серйозно орієнтуватися на місійну роботу і ділитися своєю мусульманською вірою з немусульманами. Так, незабаром після смерті Магомета (632 р. н.е.), Іслам почав своє незвичайне світове поширення. Протягом одного століття він поширився на захід через Північну Африку та Іспанію і Францію, а на сході досяг сучасного Пакистану.
      За деякими оцінками, на сьогодні є близько одного мільярда мусульман, тобто кожна п’ята або шоста людина на землі — мусульманин. Звичайно, багато хто з них лише називається мусульманином.
      Іслам особливо закріпився в екваторіальних областях Північної Африки і на схід до Філіппін. Найбільша кількість мусульман зосереджена в азіатських субконтинентальних країнах: Пакистані, Бангладеш та Індії. Найбільше мусульманського населення порівняно з іншими країнами — в Індонезії. В останні десятиріччя мусульмани імігрували в країни Північної Європи, Північної та Південної Америки. Напевне, приблизно 12 мільйонів мусульман живуть в Європі, близько 4 мільйонів або більше — в Сполучених Штатах Америки і близько 300 тис. — в Канаді. Дехто може посперечатися з цим твердженням, але здається, що Іслам зростає швидше, ніж будь-яка інша з основних релігій, особливо через відносно високий рівень народжуваності серед мусульман.

Джерела Ісламу

      Іслам заснований на чотирьох джерелах: Корані, хадісах (канонічних традиціях), іджмі (суспільній згоді), і кіясі (аналогії). Найважливішими є два перших джерела.
      Більшість мусульман вважають Коран вічним, надійним, незмінним Словом Божим, предвічною Книгою, що зберігається на небі і яка натхненно передана Магомету через посередника — ангела Джабраїла (Гавриїла). Коран є Словом Божим, а не словом людини; Магомет є тільки засобом передачі Божого Слова. Приблизно через 20 років після смерті Магомета Коран набрав подібних до сучасних форми і змісту. Для більшості мусульман слова і справи Магомета, одержувача одкровення, є також натхненними. Різні зібрання його висловів і справ, старанно досліджені благочестивими мусульманами, щоб відокремити правильні традиції від фальшивих, називаються хадісами і є поясненням канонічних традицій. Вони обов'язкові для пояснення Корану.

     І Коран, і хадіси є основою шаріату, священного ісламського закону і досконалого виявлення Божої волі, і скерування для людства. Для ортодоксальних мусульман шаріат служить точкою, де Бог зустрічається з людьми. Він об’єднує мусульман у справді ісламську спільноту, “кращу із спільнот” (3:110). Він є Божим Законом на противагу всім іншим людським законам; Божим Законом, котрий керує всіма аспектами життя і не дозволяє розділу святого і світського; Божим Законом, котрий пропонує вирішення всіх проблем світу.
      Деякі мусульмани вважають, що мусульманський закон незмінний для всіх місць і всіх часів. Іслам без мусульманського закону не є більше Ісламом. Саме мусульманський закон впорядковує хаос. Тому верховна політична влада повинна бути в руках мусульман. Інші вважають, що мусульманський закон повинен змінюватися відповідно до часів, що змінюються — дух важливіший від букви закону. Тому фактичне існування і використання шаріату залишається сьогодні питанням серйозних протиріч між “ортодоксальними” і “ліберальними” мусульманами.
      Сьогодні багато мусульман розчаровані теперішнім станом мусульманської спільноти. Вони прагнуть відновлення спільноти, нав’язування шаріату (правління мусульманського закону в світі) і, якщо необхідно, революції. Тим часом вони продовжують пропагувати поширення Ісламу по всьому світу.

Вірування

     Наступний вірш з Корану часто наводиться в публікаціях про Іслам як такий, що стосується основних вірувань мусульман і деяких з їхніх основних звичаїв:

He в тому благочестя, щоб вам повертати своє обличчя в сторону сходу і заходу, а благочестя — хто ввірував в Аллаха і в останній день, і в ангелів, і в писання, і в пророків, і давав майно, незважаючи на любов до нього, близьким і сиротам, і біднякам, і мандрівникам, і тим, хто просить, і звільняв рабів, і вистоював молитву, і давав очищення, — і ті, що виконують свої заповіти, коли укладуть, і ті, що терплять в нещасті і біді, і в час лиха, — це ті, які були правдиві, це вони — богобоязливі (2:117).

Бог (Аллах)
      Фундаментальною для Ісламу є віра в Бога. Мусульмани вірять, що є один Бог — єдиний Творець і Рятівник, Милостивий і Милосердний, Господь Дня Воскресіння і Суду. Бог не має рівного Собі, ніхто і ніщо не зрівняється з Ним. Посвячені люди пізнають Його через знаки в природі та історії.
      Віруючі називають Бога Його “99 красивими іменами” серед яких — Єдиний, Живий, Милостивий, Суддя і т.д. У цьому списку ви не знайдете слова Отець (хоча деякі містики деколи використовують його). Ім’я для Бога, яке використовується не тільки мусульманами, — Аллах. Аллах є доісламським арабським словом для найменування Бога і культурним набутком усіх арабомовних релігійних спільнот. Біблія арабською мовою, як і Коран, завжди використовує стосовно Бога слово Аллах. Іншого слова немає.

Ангели
      Вони є служителями Божими. Видатним серед них є Гавриїл (Джабраїл), якого мусульмани часто називають “Святим Духом”, через нього Бог часто передає Свої словесні одкровення апостолам і пророкам.

Посланці
      Бог говорить до людей через пророків і апостолів. Усі вони є людьми, відрізняються від інших тим, що є богонатхненними. Коран називає кількох Біблійних героїв як посланців Бога. Для мусульман найвидатнішими серед них є Адам, Ной, Авраам, Мойсей та Ісус. Останнім, але найголовнішим, звичайно, є Магомет.
      Коран шанобливо змальовує Ісуса як сина Діви Марії (єдиної жінки, згаданої в Корані за іменем). Він є безгрішним слугою, апостолом і пророком, Месією, Словом Божим і Духом Божим. Він зцілює прокажених, дає сліпим можливість бачити і воскрешає мертвих. Але Він не є кимось більшим, ніж людина. Він не є Сином Божим, Він не вмер на хресті і не воскрес на третій день за Писанням. За Кораном, Бог врятував Ісуса від смерті на хресті і взяв Його на небо, де Він живе і зараз. За традиційними віруваннями вважається, що Він знову прийде на землю перед Кінцем Світу, одружиться, помре і буде похований, щоб чекати Дня Воскресіння. Він є провідником, але не Спасителем.
      Магомет є останнім посланцем, “посланцем Аллаха і пророків” (33:40), “хорошим прикладом для тих, хто надію покладає на Аллаха” (33:21). Хоча його змальовують лише як людину, віра в нього є частиною основного віровизнання мусульман: “Немає Бога, крім Аллаха, а Магомет – пророк Аллаха”. Як останній з пророків, доповнюють деякі мусульмани, Магомет є найвизначнішим.

Богонатхненні книги
      Коран стверджує, що так само, як Магомет одержав Коран, так само й Мойсей одержав Таврат (Тору), Давид одержав Забур (Псалтир), а Ісус одержав Інджіл (Євангеліє). Мусульмани визнають всі ці книги Словом Божим, але вони часто вважають, що попередні книги були перекручені або скасовані і тому вони вже є ненадійними. Лише Коран придатний для всіх людей.

День Воскресіння і Суду
      Коран постійно наказує всім людям вірити і робити добрі діла. Він говорить їм, що Бог знає їхні думки і дії і попереджує про відповідальність перед Богом і наслідки їхньої поведінки. Як Творець життя і смерті, Бог також воскрешає всіх людей, щоб судити їх. Коран яскраво і наочно зображує радощі і задоволення раю для святих і сум та тортури пекла для грішних. Іслам навчає: щоб спастися, кожна людина повинна сама нести своє ярмо. Непростимим гріхом є ідолопоклонство (шірк). Більшість мусульман сподіваються, що їхня віра і добрі діла переважать їхні гріхи і Бог прийме їх. Вони можуть шукати заступництва Магомета або інших святих і покладатися на своє членство в мусульманській спільноті. Деякі мусульмани вважають, що Бог пробачить їм, якщо вони покаються і попросять Його про прощення. Навіть тоді вони, як правило, додають: “якщо на те воля Аллаха”, адже лише Бог знає долю всіх людей, рай це буде чи пекло. Люди знатимуть її лише тоді коли потраплять у призначене їм місце. Лише мученик може бути впевненим у спасінні.

Погляди щодо визначеної наперед долі (фатуму)
      Багато мусульман вважає фатум шостою основною складовою віровчення. Те, що ми думаємо, говоримо, робимо і наша кінцева доля — це все визначено й ухвалено споконвіку. Боже верховне рішення наголошено у хадісах (канонічній традиції).

Звичаї

Віросповідання
      Кожен мусульманин повинен повторювати основний Символ Віри мусульман, особливо в щоденній молитві: “Немає Бога, крім Аллаха, і Магомет – пророк Його”. Це віровизнання потрібно виголошувати голосно і з добрими намірами, як повинні виконуватися всі обов’язки в Ісламі.

      Віровчення поєднує мусульманську віру зі звичаями. Воно проголошує визнання мусульманською спільнотою Аллаха єдиним Вседержителем і виявляє глибоку пошану Магомету як посланцю Аллаха. “Вірте в Аллаха і Його посланця” (7:158), “Скажи: коріться Аллаху і коріться посланцю!” (24:54).

Молитва
      Мусульманське богослужіння зосереджується на ритуальних молитвах, що виголошуються у визначений час п’ять разів протягом дня. Віруючі повертаються обличчям в бік Мекки, а перед молитвою виконуються належні ритуальні омовення. Молитва завжди містить в собі повторення вступної частини Корану із звеличенням і проханням:

“Хвала Аллахові, Господу світів, Милостивому, Милосердному. Царю в День Суду, Лише Тобі вклоняємося; Лише Тебе просимо про допомогу: Веди нас прямим шляхом, шляхом тих, кого Ти милістю обдарував, Не тих, котрі з прямого шляху збились” (1:1-7).

      Мусульманське богослужіння, як правило, є спільним. Воно відбувається в мечеті (“місце покірності перед Богом”) і проводиться членом громади. У п’ятницю всі чоловіки громади повинні бути присутніми в мечеті, щоб брати участь у молитві і слухати проповідь. В деяких мечетях передбачене спеціальне місце для жінок. Також можлива молитва на самоті. Тоді мечеттю може бути дім або будь-яке місце під небом. Якщо немає води, для ритуального обмивання може використовуватись пісок.
      Мусульмани також складають власні молитви, в будь-який час і в будь-якому місці, за покликом свого серця. Послухайте це незвичайне особисте віровизнання:

“Боже, я визнаю перед Тобою, що я не знаю жодного віруючого на всій землі, котрий винен у більшому непослуху і гріху, ніж я, котрий перебуває в гіршому, ніж я, духовному стані і має менше святого страху, ніж я, о Провіднику заблудлих” (Констанс Падвік, “Мусульманські молитви” [Лондон: S.P.C.K., 1961], с.182).

      Це звучить майже так, як слова апостола Павла (Римлян 7:21-24; 1 Тимофія 1:15).

Піст
      Дорослі здорові мусульмани щоденно постять від світанку до заходу сонця під час рамадану за місячним календарем. Деякі мусульмани не погоджуються з постом в буквальному розумінні як з абсолютним обов’язком. Однак інші наполягають, що лише тілесна дисципліна посту забезпечує справжні духовні благословення.

Стягування десятини
      “Давайте Аллаху хорошу позику” (73:20). Перекладач Корану робить примітку: “тобто позику без сподівання вигоди, без думки про прибуток чи втрату”. Мусульмани зобов’язані передавати визначену частину свого прибутку або майна для потребуючих в мусульманській спільноті.

Паломництво
      Фінансово спроможні мусульмани подорожують в Мекку на паломництво принаймні раз в житті. Паломництво дає спільноті унікальну можливість згадати історію Ісламу і центральне місце Мекки у світових подіях. Мусульманські паломники можуть також роздумувати над заснуванням Кааби Авраамом і Ізмаїлом в Мецці, її повторним присвяченням Богу в часи Магомета і причиною, чому всі віруючі повертаються обличчям в бік Мекки, коли схиляють голови до землі під час богослужіння. Виконуючи разом приписані паломникам справи, мусульмани відчувають велич ісламської єдності і могутності. Паломники повертаються додому з більшою самоповагою і стають шанованішими у місцевій спільноті.

Що таке джихад?
      Багато мусульман додадуть шосту колону Ісламу — джихад (священна війна). Дехто з мусульман тлумачить “джихад” як розумову або духовну боротьбу, а не фізичну війну.

Свята

Велике свято жертвопринесення (Курбан-Байрам)
      Святкується на честь спасіння Богом Ізмаїла, сина Авраама (Ібрагіма), якого Авраам був готовий принести в жертву. Більшість мусульман вважають, що це був Ізмаїл, а не Ісак. Частиною святкування є жертвопринесення тварини.

Мале свято – свято розговіння (Ураза-Байрам)
      Мале свято відбувається відразу після рамадана, місяця посту, і супроводжується веселощами.

Мухаррам
      На десятий день цього ісламського свята мусульмани сумують над мучеництвом Гассана і Хусейна, правнуків Магомета і синів Алі. Мусульмани-шиїти надають цьому святу особливого значення.

Організація

      Більшість мусульман мають визначення для провідника мусульманської спільноти, який є наступником Магомета, — “халіф” (каліф, “наступник”). Халіф має таку ж владу над спільнотою, як і Магомет, лише за винятком Магометової місії пророка. У тій чи іншій формі халіфат існував до кінця першої світової війни, а пізніше був скасований турками. Класична ісламська політична теорія стверджує, що з Божою допомогою мусульмани повинні боротися за світове панування, і що халіф повинен встановити і здійснити по світу правління ісламського закону, шаріату.
      За традицією мусульмани поділили людське суспільство на три категорії:

1. Ісламська умма — спільнота, що виконує Божу волю, як наказано в шаріаті. Ця спільнота є видимим уособленням Божого Царства на землі.
2. Люди Книги, особливо юдеї і християни. Вони, за своїм статусом згідно з ісламським законом, є підлеглими і підпорядкованими мусульманам і перебувають під правлінням мусульманських правителів.
3. Багатобожники, котрі поклоняються ідолам і не мають Святого Письма. Вони вважаються підлеглими і мусульманам, і Людям Книги.

      Суспільство також може бути поділене на “дім Ісламу” і “дім війни”. Однак самі мусульмани, як і християни, поділяються на групи. В широкому розумінні мусульмани поділені на два основні напрямки:

1. Суннізм. Широкі кола мусульман називають себе “людьми сунни” — мусульманами, що наслідують “сунну” (шлях) Магомета, як написано в хадісах. Вони визнають і високо оцінюють перших чотирьох халіфів (Абу Бахра, Умара, Утмана і Алі), які один за одним є наступниками Магомета в провідництві мусульманської спільноти.
2. Шиїзм. Основний розкол в Ісламі, спочатку політичний за своєю природою, поступово набув більш релігійних рис. Мусульмани-шиїти зневажають перших трьох халіфів сунни. Вони вважають, що Алі, четвертий наступник сунни і зять Магомета, повинен бути його першим наступником.

      У свою чергу, нащадки Алі повинні були б бути провідниками мусульманської спільноти. Особливо велика кількість мусульман-шиїтів живе в Ірані і Іраку; багато їх є в Індії, Пакистані, Лівані та інших країнах. Вони поділяються на багато груп, одна з яких — послідовники Ага Хана.
      Інші групи. Рух Ахмадія, заснований Мірзою Гуламом Ахмадом в Індії приблизно століття тому, відкидається більшістю мусульман і не вважається дієвим виявленням Ісламу. Рух, розділений на дві групи, проводить велику місійну роботу в різних частинах світу.
      Суфізм є більше покаянним і містичним рухом, котрий проникає в різні групи всередині Ісламу, а не окремим сектантським рухом. Його прояви досить різноманітні і дуже поширені, часто відображають людську відповідь злу в суспільстві та всередині свого серця і людській потребі тісніших особистих стосунків з Богом.
      Основна мета і засоби народного Ісламу, який практикується багатьма людьми, поєднані з анімізмом і шануванням святих. Ортодоксальні мусульманські рухи, однак, часто суворо критикують народний Іслам і його відхилення від основного Ісламу.

"А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням..." (1 Кор. 1:30).

Українська Лютеранська Церква.