Сайт душпастиря Павла

ВИСНОВОК ДО ДЕСЯТИ ЗАПОВІДЕЙ

311. Отже, ми маємо Десять Заповідей – короткий виклад Божественного вчення, того, що ми повинні робити, щоб усе наше життя було вгодне Богові, і істинного джерела, з котрого повинне виникати і витікати все, що є добрим ділом, так, що поза Десятьма Заповідями ніяка діла, і взагалі ніщо не може бути добрим і милим Богові, яким би великим і коштовним це не було в очах світу.
312. Погляньмо тепер, чим можуть похвалитися наші великі святі в своїх духовних орденах, і які їх величні і виснажливі діла, котрі вони винайшли і впровадили, пропустивши при цьому Десять Заповідей, як дещо цілковито неважливе чи дуже давно і досконало виконане.
313. Дійсно, я дотримуюся думки, що тут всякий знайде для себе величезне “поле діяльності” з дотримання всього цього, а саме – виявленню покірності, терплячості і любові по відношенню до ворогів, дотриманні невинності, доброти тощо, коротше кажучи, всього, що включає в себе ці чесноти. Але такі діла не цінуються і не помічаються світом. Бо вони не є особливими [винятковими] і гонористими ділами, вони не прив’язані до певного часу і місця, не супроводжуються якимись певними обрядами і традиціями, але є загальними, повсякденними, внутрішніми ділами, котрі кожна людина повинна чинити по відношенню до свого ближнього. Тому до них ставляться без особливої поваги.
314. Однак інші діла заставляють людей ширше розкрити очі і розвісити вуха, і цьому сприяє величні церемонії, витрата засобів і чудові будинки, котрими ці діла прикрашають, так, що все сяє і виблискує. Тут вони використовують пахощі [ладан], співають і дзвонять у дзвони, палять свічки і лампадки – так, щоб люди не бачили і не чули нічого окрім цього. Бо коли священик стоїть, одягнений в шитий золотом стихар, чи мирянин, ставши навколішки, увесь день молиться у церкві, це розглядається, як найкоштовніше діло, котре тяжко прославити (оцінити) належними чином. Але коли бідна дівчина доглядає за маленькою дитинкою і вірно виконує все, що їй сказано, це ніскільки не поціновується. Тому, що інакше [тяжко буде пояснити] – чого ченці і черниці шукають в своїх монастирях?
315. Але погляньте, хіба не є це проклятою самовпевненістю нерозважливих святих, що наважилися винаходити більш піднесене і краще життя і стан, ніж життя, про котре навчають Десять Заповідей, стверджуючи (як ми вже казали), що [виконання заповідей Божих] – це звичайне життя для простолюдина, а їх [життя і діла] призначені для святих і досконалих?
316. І жалюгідні сліпці не бачать, що ніхто не може виконати навіть одну з Десяти Заповідей так, як вона повинна бути виконана, але Апостольський Символ Віри і молитва “Отче наш” повинні прийти нам на допомогу (про що ми почуємо) і з їхньою допомогою ми можемо шукати сили для виконання заповідей, молитися про неї і постійно її отримувати. Таким чином, вся їх хвалькуватість виглядає в наших очах так само, як ніби я б нахвалявся й казав: “У мене точно немає ні копійки, щоб заплатити, але я неодмінно заплачу десять золотих”.
317. Про все це я говорю так наполегливо для того, щоб люди могли позбутися скорботного зловживання, яке так глибоко вкоренилося, і котре все ще властиве кожному, і щоб усі стани на землі стали дивитися лише сюди [на Десять Заповідей] і були б заклопотані тільки цими речами. Бо ще довго ніхто не зможе створити вчення, рівного до Десяти Заповідей, тому, що вони настільки високі, що ніхто не зможе досягнути їх людськими силами. Кожен, хто ж виконав їх, є небесним, ангелоподібним чоловіком, святість якого перевищує святість усього світу.
318. Займайте себе лише ними [думайте лише про Десять Заповідей] і старайтеся виконати все, що в ваших силах, використовуючи всі свої сили і здібності, і ви побачите стільки діл, котрі вам потрібно виконати, що не будете шукати і шанувати ніяких інших діл чи інших святостей.
319. Цього достатньо про першу частину загального християнського вчення – як для навчання, так і для спонукання до того, що необхідно [виконувати]. На завершення, одначе, ми повинні повторити біблійну цитату, що стосується даного питання, котру ми вже згадували в Першій Заповіді, для того, щоб показати, які зусилля Бог заповідає нам докладати до того, щоб навчатися впроваджувати і використовувати в житті Десять Заповідей:
320. “… бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді”.
321. Хоч (як було сказано вище) дані слова додані первісно [перш за все] до Першої Заповіді, все-таки, [ми не можемо заперечувати того, що] вони належать до усіх Заповідей, оскільки всі вони повинні направлятися і зосереджуватися на них. Тому я казав, що це також потрібно подавати і прищеплювати молоді, щоб вони могли навчатися цьому і запам’ятати це , щоб бачити [розуміти] – що повинне підштовхувати і спонукати нас до виконання Десяти Заповідей. І ці слова треба розглядати так, ніби вони додаються у кожній частині [кожної Заповіді], бо вони належать до них і поширюються на них [“просочують” їх усі] .
322. Отже, в ці обітниці включені (як було сказано вище) гнівне слово погрози і добра [дружня] обітниця, щоб налякати і попередити нас і, окрім цього, спонукати і підбадьорити нас, закликати нас приймати і високо цінувати Його Слово, ставитися до нього серйозно, як до явища божественного, тому що Він сам проголошує, як Він стурбований цим, як суворо і вперто він буде впроваджувати його, а саме – що Він жахливо покарає усіх, хто нехтує Його Заповідями і порушує їх. І, знову ж, (Він Сам проголошує) наскільки багато він винагородить, благословить і обдарує усілякими благами всіх, хто цінує і шанує їх, і хто з радістю виконує їх і живе за ними.
323. Таким чином, Він вимагає, щоб всі наші діла випливали з серця, що боїться лише Бога і що шанує лише Його одного, і через [цей] страх уникає всього, що суперечить волі Божій, щоб це не розгнівало Його. І, з іншого боку, [Він вимагає, щоб наше серце] також покладалося лише на Нього і через любов до Нього чинило все, чого Він бажає, тому, що Він звертається [говорить] дружньо, як Батько, і пропонує нам всяку благодать і усіляке благо.
324. Саме в цьому також полягає значення і правдиве тлумачення Першої, головної Заповіді, з котрої повинні випливати і чинитися всі інші, так, щоб слова:”Нехай не буде тобі інших богів передо Мною!”, в найпростішому розумінні означали не що інше, як вимогу: “Ти повинен боятися і любити Мене, і покладатися на Мене, як на твого єдиного Бога”. Бо там де серце так розташоване до Бога [має таке ставлення до Бога], воно виконує як цю так і решту Заповідей. З іншого боку, кожен, хто боїться і любить когось іншого на небі чи на землі, ніколи не виконає ні цієї, ні будь-якої іншої Заповіді
325. Таким чином всі Писання повсюди проповідують і насаджують [впроваджують] цю Заповідь, прицілюючись завжди на дві речі: страх Божий і покладання на Нього. І особливо пророк Давид у Псалмах постійно робить це, кажучи [наприклад] (Пс. 146:11): “Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!” Вся Заповідь ніби витлумачена одним цим віршем, [тому що] це те ж саме, що сказати: “Господь любить тих, у кого немає інших богів, крім Нього”.
326. Таким чином, Перша Заповідь повинна сяяти і передавати свою розкіш всім іншим [Заповідям]. Тому ви повинні вважати, що дане твердження пронизує всі Заповіді, як обруч у вінку, сполучаючи кінець з початком і утримуючи їх [Заповіді] всі разом, щоб вони постійно повторювались і не забувалися. Як, наприклад, у Другій Заповіді, що вимагає, щоб ми боялися Бога і не промовляли Його Імені надаремно, для прокльонів, брехні, шахрайства, обману і іншої мети, що вестиме людей до загибелі, але використовували його належним і добрим чином, кличучи до Нього в молитві, прославленні і подяці, що витікає з любові і покладання, відповідно до Першої Заповіді. Подібним чином, ці страх, любов і покладання повинні спонукати нас до того, щоб ми не нехтували Його Словом, але охоче пізнавали і слухали Його, вважаючи Його святим і ставлячись до Нього з пошаною.
327. Розглядаючи усі наступні Заповіді, що стосуються нашого ближнього, ми також бачимо, що все повинне виходити з сили [дієвості і чесноти] Першої Заповіді, тобто що ми повинні шанувати батька і матір, учителів і усяку владу, впокорюючись їм не ради їх самих, але ради Бога. Бо ви не повинні шанувати і боятися батька з матір’ю чи через любов до них чинити щось чи не чинити чогось. Але дивіться, чого Бог хоче від вас [щоб ви чинили], і чого Він напевне вимагатиме від вас. Якщо ви нехтуєте цим, то ви маєте розгніваного Суддю, а якщо не нехтуєте – то милосердного Отця.
328. Знову ж, той факт, що ви не чините ніякої шкоди ближньому своєму, не завдаєте йому збитків і не чините насилля над ним, не заміряєтеся на його тіло, дружину, власність, честь чи права, у відповідності з тим, як це заповідано, навіть не дивлячись на те, що ви маєте можливість і причину чинити подібним чином – так що ніхто не дорікне вам – але ви чините добро усім людям, допомагаєте їм і сприяєте їх інтересам, як можете і де можете, виключно через любов до Бога і для того, щоб догодити Йому, із впевненістю в тому, що Він щедро винагородить вас за все.
329. Таким чином, ви бачите, що Перша Заповідь є головним джерелом і потоком, яке виливається у всі інші , і знову ж, усі повертаються в нього і залежать від нього – так що початок і кінець зв’язані один з одним.
330. Тому (кажу я вам) корисно і необхідно завжди навчати молодих людей, напучувати їх і нагадувати їм про це, щоб вони могли рости, виховуючись не лише кулаками та примусом, як худоба, але у остраху Божому і шані до Нього. Бо там де береться до уваги і западає в серце те, що все це не дрібниці, вигадані людьми, але Заповіді Його Божої Величності, і що Він наполягає на їх виконанні з усією поважністю, гнівається [якщо вони не виконуються] і карає тих, хто нехтує ними, і, з іншого боку, щедро обдаровує тих, хто їх дотримується, (там) буде спонтанне спонукання і бажання добровільно [з радістю] виконувати волю Божу.
331. Таким чином у Старому Заповіті зовсім не марно заповідано писати Десять Заповідей на усіх стінах, кутках і навіть на одягові – не для того, щоб просто мати їх у письмовому вигляді у цих місцях і виставляти їх на показ, як робили юдеї, але для того, щоб наші очі постійно були спрямовані на них, і щоб нам завжди мати їх у своїй пам’яті, і щоб ми могли використовувати їх у всіх своїх діях і на всіх своїх шляхах,
332. і щоб кожна людина щоденно застосовувала їх, щоб вона не чинила, у всіх своїх ділах, так, ніби вони записані скрізь, куди б не впав наш погляд, та, скрізь де він блукає чи на чому зупиняється. Таким чином було б дуже зручно як вдома, в особистому житті, так і поза межами свого дому, в стосунках з ближніми, використовувати Десять Заповідей, і нікому б не потрібно було б довго шукати їх.
333. Звідси знову очевидно випливає, наскільки високо слід нам звеличувати ці Десять Заповідей над усіма станами, наказами і вчинками, що мають місце поза їх межами. Бо тут ми можемо похвалитися і сказати: “Нехай усі мудреці і всі святі вийдуть вперед і вчинять, якщо вони можуть, [хоч одне] діло, подібне до тих, що вимагають ці Заповіді, на виконанні котрих Бог наполягає настільки серйозно, і до котрих Він долучає слова про Свій величезний гнів і покарання, і, окрім того додає славні обітниці про те, що Він виплесне на нас усіляке добро і благословення”. Отже, дані Заповіді повинні викладатися більш за все і шануватися за найкоштовніший скарб, даний нам Богом.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.