Сайт душпастиря Павла

      Християнська, корисна і необхідна передмова і вірне, серйозне напучування д-ра Мартіна Лютера, до всіх християн особливо ж усім пастирям і проповідникам, - в тім, щоб вони щоденно вправлялися в катехізисі, котрий є коротким викладом всього християнського вчення, а також [щоб вони] могли завжди навчати його.

1. У нас є дуже вагомі підстави для того, щоб постійно говорити про катехізис [в проповідях], а також наполегливо спонукати усіх інших до вивчення його, оскільки ми бачимо, нажаль, що багато хто з пастирів і проповідників дуже зневажливо ставляться до цього і недбалі як у своєму служінні, так і в цьому вченні. Деякі не роблять цього через велику “майстерність” [займаючи свій розум, як вони уявляють, більш високими матеріями], інші ж – від того, що винятково ледачі і турбуються лише про своє черево, ставляться до цієї діли так, ніби вони є пастирями і проповідниками лише заради [наповнення] власного черева, і ніби вони не повинні нічого робити, але лише допоки живі, отримувати свою платню, як то бувало з ними під владою папства.
2. І хоча тепер у них є все, чому їм належить проповідувати і чому навчати, подане настільки чисельне, ясне і просте в багатьох [чудових і] корисних книжках і справжніх Sermones per se loquentes, Dormi secure, Paratos et Thesauros як їх називали в минулому, однак вони не настільки побожні і чесні, щоб купувати ці книги, або, - коли навіть вони їх мають, щоб заглядати в них або їх читати. На жаль! Вони є ганебними ненажерами і рабами власного черева, і їм належало б швидше бути свинопасами чи псарями, ніж опікунами душ і пастирями.
3. І тепер, коли вони позбавлені марних і втомливих бурмотінь і читань семи канонічних годин, замість цього вони могли б прочитати хоча б сторінку чи дві з катехізису, молитовника, Нового Заповіту чи іншої частини Біблії і помолитися молитвою “Отче наш” за себе і за своїх мирян так, щоб вони могли віддати честь і подяку Євангелію, котрим вони були визволені від багатьох чисельних тягарів і жалів, і щоб вони могли хоч трохи присоромитися того, що вони як свині і собаки не залишили від Євангелія нічого, окрім такої ледачої, пустої, ганебної, плотської свободи.
4. Бо, ой леле, звичайні люди ставляться до Євангелія занадто легковажно, і ми не досягли ніяких особливих успіхів, хоч докладаємо чимало зусиль. І які ж будуть наші досягнення, коли ми будемо настільки недбалі і ледачі, як тоді коли були під папством?
5. До того додається ганебна вада та таємне паскудство самозадоволення та пересичення, [і це проявляється в тому, що] багато вважають катехізис мізерним і примітивним вченням, котре вони можуть одного разу прочитати, відразу пізнати, а затим жбурнути книжку в куток. По суті, вони навіть соромляться її перечитувати.
6. І навіть серед вельмож можна знайти таких дикунів і скнар, котрі стверджують, що немає ніякої потреби більше в пастирях і проповідниках, що у нас, буцім, все викладено в книжках, і що кожен може запросто вивчити це самостійно. І, таким чином, живуть самозадоволено, дозволяючи парафіям все більше порожніти і занепадати, а пастирям і проповідникам – страждати від злиднів і голоду, що стає більш властиве нерозважним німцям. Бо у нас, німців, такий вже невдячний народ, і ми повинні його витерплювати.
7. Але про себе скажу так: я також доктор і проповідник, не менш вчений і досвідчений, ніж усі ті, хто має таке самозадоволення і безтурботність. І все-таки я чиню як дитя, котрого навчають катехізису, і щоранку, а також щоразу, коли я маю час, я читаю і декламую слово за словом Десять Заповідей, Символ Віри, молитву “Отче наш”, Псалми тощо.
8. Я до цього часу мушу читати і вивчати це щоднини, і, не зважаючи на це, я все-таки не можу опанувати це належною мірою, як мені хотілося б, але почуваю себе дитиною і змушений залишатися учнем катехізису, та й радий залишатися ним. Однак, ці вередуни хотіли б, прочитавши [катехізис] один раз, відразу ж стати докторами вище усіх докторів, все пізнати і нічого більше потребувати. Ну що ж, це також є вірною прикметою того, що вони зневажають як своє служіння, так і душі людей, та й Самого Бога з Його Словом також. Їм не загрожує падіння, - вони вже всі впали дуже низько, і їм належало б стати дітьми, почавши з вивчення абетки, яку, на їх думку, вони давно вже знають.
9. І тому я благаю цих недбалих товстунів і самовпевнених святош повірити заради Бога, що вони Насправді і дійсно не настільки освічені і зовсім не є такими великими докторами як вони про себе думають. І [благаю їх] ніколи не гадати, ніби вони закінчили вивчення цього [цих розділів катехізису], чи буцім вони знають це достатньо добре в усіх відношеннях, хоч вони і гадають, що знають його достатньо добре. Бо хоч вони повинні знати і розуміти все це досконало (що, однак, не можливе в цьому житті), все ж таки існують чисельні благословення і плоди, котрі їм ще належить здобути, якщо [вони будуть] щоденно читати це та практикувати в думці та мові; а саме, що Святий Дух присутній в час таких прочитань, повторювань і розмірковувань, і Він обдаровує все новішим і більшим світлом та побожністю, так що з кожним днем все це розуміється ліпше і з більшою вдячністю, як це і обіцяє Христос в Мт. (18:20): “Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них”.
10. Окрім того, читання Слова Божого, обговорення і усвідомлення його – це надзвичайно ефективна допомога у протистоянні дияволу, світу і тілу, а також усім лихим думкам, як говориться у Першому Псалмі, - блажен муж, що про Закон Його вдень та вночі він роздумує! Без сумніву, ви не знайдете більш сильного ладану чи якого іншого “курива” проти диявола, ніж осягнення слів та заповідей Божих, обговорення, звеличення і роздумування про них. Бо це Насправді та свята вода і та свята ознака, від котрої він утікає і котрою він може бути вигнаний.
11. Отже, лише через одну цю причину вам належить з радістю читати, обговорювати, осмислювати і усіляко використовувати ці речі, навіть якби ви не мали від них ніякої іншої користі та плодів, окрім вигнання диявола і лихих думок. Бо він не може чути і терпіти Слова Божого. І Слово Боже – це зовсім не якесь нерозумне белькотіння, на зразок розповіді про Дітріха з Берну тощо, - воно, як говорить Святий Павло в Рим. (1:16): “сила Божа”. Так, Насправді, це сила Божа, котра завдає дияволу нестерпного болю, а нам допомагає, утверджує і втішає нас понад усяку міру.
12. Та й навіщо говорити тут так багато? Якщо я повинен був перелічити всю користь і плоди, продуковані Словом Божим, то де б це я взяв стільки часу і паперу, щоб викласти все це? Диявола називають магістром тисячі вмінь. Але ж як нам тоді назвати Слово Боже, яке виганяє геть і повністю знищує цього магістра тисячі вмінь з усією його майстерністю і всією його силою? Напевно, воно є магістром більш ніж ста тисяч вмінь.
13. Й чи станемо ми легковажно нехтувати такою могутністю, такою користю і силою та плодами, - особливо ми, котрі називаємося пастирями і проповідниками? Коли це так, то нас потрібно позбавити не лише харчування, але вигнати геть, цькувати собаками і закидати гноєм, тому що ми не тільки потребуємо Слова щоденно, так само як ми потребуємо хліба насущного,- але ми повинні щоденно використовувати його проти щоденних і непослаблених нападів і таємних замірянь диявола, цього магістра тисячі вмінь.
14. І якщо цього мало щоб спонукати нас читати катехізис щоднини, то для цього вже повинно бути достатньо лише однієї заповіді Божої, даної нам у Повторенні Закону (6:6 і далі), де сказано що ми повинні завжди пильно навчатися …”як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш”, і ми завжди повинні мати їх перед очима і в руках [“І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов'язкою між очима твоїми"]. Без сумніву, Він висунув цю вимогу не безцільно, але відаючи про небезпеку, на котру ми наражаємося і про нашу потребу, зарівно як і про постійні та жорстокі напади і диявольські спокуси, Він хоче попередити нас, а також підготувати нас до них та вберегти нас від них, ніби хорошим озброєнням від вогненних стріл і добрими ліками від згубної зарази і мари.
15. Наскільки ж ми божевільні, байдужі і тупі, що бувши змушені жити серед стількох сильних ворогів як ці дияволи, ми все таки нехтуємо нашою зброєю і захистом, і занадто ледачі, щоб звернутися до них поглядом , чи хоча б згадати про них.
16. І що ж роблять ці бундючні, самовпевнені святоші, котрі не мають бажання щоденно читати та вивчати катехізис, якщо не уявляють себе більш освіченими ніж Сам Бог з Його святими, Ангелами, [патріархами, отцями], пророками, Апостолами і всіма християнами? Бо якщо Сам Бог, не знаючи нічого кращого ніж настановлення, не соромиться навчати цих речей щоденно, продовжує завжди навчати одному й тому ж і не вживає нових заходів, і щось інше ніж це, і усі святі не знають нічого кращого чи відмінного від цього для пізнання, і не можуть скінчити вивчення цього, то чи кращі ми за них усіх, щоб уявляти, ніби можемо, одного разу прочитавши чи почувши, пізнати все це і не мати більше потреби це читати й вивчати, ніби можемо одночасно вивчити те, чому Сам Бог ніяк не може навчити, хоч навчає цьому від початку і до кінця світу, й усі пророки разом з святими безперервно вчили, але однаково залишалися вічними учнями і змушені до сьогодні ними залишатися?
17. Бо той, хто знає Десять Заповідей досконало, обов’язково повинен знати і все Писання, щоб завжди і в усьому міг радити, допомагати, втішати, судити і вирішувати як в духовних, так і світських ділах, і отже він повинен мати право судити про усі вчення, стани, духи, закони, і про все інше, що існує у світі.
18. І Насправді, що являє собою весь Псалтир, якщо не роздуми і вправи з Першої Заповіді? Але тепер я напевне знаю, що ці недбалі черевані і самовпевнені духи не розуміють ні одного Псалма, вже не кажучи про все Писання. І все ж таки вони претендують на те, що знають, і зневажають катехізисом, котрий є стислим і коротким викладом всього Святого Писання.
19. Тому я знову благаю усіх християн, а особливо пастирів і проповідників, не ставати докторами квапливо і не уявляти, ніби вони знають усе (бо саме таке уявляння, як, [розтягнута а потім] така, що збіглася, тканина [і як невірні ваги], не дає правильного уявлення про міру), - але, щоб вони щоденно старанно вправлялися і безперервно вивчали все це. Більше того, щоб вони старанно остерігалися отруйної зарази такої безпечності та марної уяви, але продовжували читати, навчати, вивчати, осмислювати це і над цим розмірковувати й не зупинятися до того часу, доки це не буде перевіреним і вони не будуть впевнені, що вони довели цим вченням диявола до смерті і стали освіченіші за Самого Бога і всіх Його святих.
20. Якщо вони виявлятимуть таку старанність, то я їм гарантую, - та й вони самі побачать, які плоди вони придбають і наскільки чудових людей Бог зробить із них, так що, коли надійде слушна година, вони й самі визнають, що чим довше і чим більше вони вивчають катехізис, тим менше вони його знають і тим більше їм залишається пізнати. І ось тоді, відчуваючи голод та спрагу, вони Насправді будуть отримувати насолоду від того, що зараз вони не можуть терпіти через великий достаток і пересичення. Нехай Бог дасть нам на це Своєї благодаті! Амінь.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.