Сайт душпастиря Павла

7. Мартін Лютер у Вартбурзі.

     Після від'їзду Лютера також більша частина князів (а серед них і електор саксонський Фридрих Мудрий - протектор Лютера) залишили місто Вормс. 3 цього скористалися Лютерові вороги і схиляли імператора, щоб він видав вормський едикт, силою якого М. Лютера проголошено поза правом, а всі його твори засуджено на знищення і спалення. Цим едиктом імператор забороняв своїм підданим, щоб після того, як промине 21 день (три тижні), приймати Лютера у свій дім, давати йому поживу і напої, і взагалі виявляти йому будь-яку поміч словом чи ділом, прилюдно чи таємно; навпаки, кожен повинен був подбати про те, щоб Лютера було якнайшвидше спіймано і ув'язнено або ж відправлено до імператора.

     Очевидно, що за таких обставин, за Лютером скоро і слід пропав би, якби він не зазнавав особливої опіки Божого Провидіння, знаряддям якого був електор Саксонський, Фридрих Мудрий. Він наказав охороняти Лютера перед грізною небезпекою і розташувати його в безпечному місці, задля цього він вислав своїх замаскованих вершників, які, надігнавши біля містечка Айзенах віз Лютера, який повертався з Вормсу, зробили видимий напад на нього і самого Лютера викрали з собою та серед ночі заховали його неподалік в замку Вартбурґ, побудованому на шпилі однієї гори серед чудового туринського лісу.

     Тут під набутим ім'ям "рицар Георг" Лютер переодягнений на воїна, переховувався протягом 10 місяців. Тим часом у світі пролетіла звістка про його загибель, і вороги раділи, що його вже нема між живими. А його приятелі, думаючи, що Лютер потрапив до рук ворогів, сумували. Особливо сумував Меланхтон, тому і радість його не мала меж, коли за якийсь час він одержав від Лютера листа; тоді на радощах передав цю звістку приятелям таким чином: “Наш любий батько ще живе”.

     Затишне перебування М Лютера в замку Вартбурґ мало величезне значення для діла реформації. Він ані хвилини не забував про започатковане велике діло, а завжди працював: студіював мови - давньоєврейську й грецьку, перекладав псалми, писав наукові розвідки, а найбільшою його працею був переклад Нового Заповіту на живу німецьку мову.

     Після закінчення цього перекладу 1522 року він взявся разом із своїми приятелями до перекладу цілої Біблії і таким чином надав розпочатому ділу реформації найтривалішу основу, що стала джерелом віри, любові й надії християнського життя. Переклад Біблії — це найцінніший дар для усьог освіту.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.