Сайт душпастиря Павла

12. Мартін Лютер у церкві, школі й дома.

     Усяких старань докладав Мартін Лютер, щоб Христове Євангеліє досягло усіх суспільних верств народу. Задля цього він переклав Біблію на рідну мову; повсюди завів звичай, щоб проповіді виголошувано на рідній мові і взявся за реформу богослужінь, бо всі вони до того часу відправлялися тільки латинською мовою, яка була цілком незрозумілою для простолюддя. Для цього він написав гарний твір "Про порядок богослужіння в громаді", виходячи з тієї основи, що ціле богослужіння повинне відбуватися народною мовою, і усі вірні повинні в ньому брати чинну участь. Для цього також були потрібні церковні пісні рідною мовою. Євангельська правда тоді найлегше захоплює і зрушує серце людини, коли її співається як пісню. З цієї причини М. Лютер зайнявся укладанням нових пісень, а також перекладанням з латинської мови найкращих давніх пісень та в кінці підбиранням до своїх пісень відповідних мелодій. Таким чином постали чудові й огнисті євангельські пісні, а з них найвідоміша реформаційна пісня-гімн: "Могутня нам твердиня Бог." Не було ні містечка, ні села в Німеччині, де б не співано Лютерових пісень.

     Реформація не тільки змінила порядок і мову богослужінь, але від самого свого початку взяла також школу під свою опіку. Лютер дуже піклувався про виховання молоді і про вдосконалення шкільництва. Для цього у році 1524 видав він заклик "До радників усіх німецьких міст, щоб закладали німецькі школи", де пише: "Любі земляки! Щороку видаєте ви так багато грошей на зброю, на покращення доріг і на будову гребель. Чи не годиться видавати дещо, ба навіть ще більше, на виховання дітей?..." При цьому вів не обмежував навчання тільки якимось одним ставом, щоб, наприклад, навчалися тільки духовні особи, а домагався, щоб і світські люди користувалися наукою. Також у світському стані - твердив Лютер - потрібно освічених і корисних чоловіків і жінок, отже, треба відповідно виховувати і навчати дівчат і хлопців.

     В 1528 р. саксонський електор доручив Лютерові, щоб він провів візитацію церков і громад та зблизька приглянувся до пануючих там відносин. Цю візитацію провів Лютер в товаристві Меланхтона й інших духовних осіб. Всюди він бачив невідрадні відносини; зустрічався зі страшенним неуцтвом і величезною темрявою як у містах, так і по селах. Те, що він бачив, спонукало його до написання "Малого катехізису" для молоді і простолюддя, а "Великого катехізису" — для батьків і вчителів. Відтоді ожила наука релігії, яка ґрунтувалася на євангельських правдах, пояснених у Катехізисі. Лютер старався, щоб закладено було якнайбільше шкіл також по селах. Задля нагляду і пильнування церков і шкіл він запровадив уряди суперінтендентів(тобто наглядачів). А в кінці вів також дораджував закладати бібліотеки для народу, що складалися з творів як світських, так і духовних.

     Щодо навчання про Господню Вечерю велася в тому часі завзята дискусія між Цвінґлі (зі Швейцарії), Карлштадтом і Еколампадієм з одного боку, і Лютером та Меланхтоном з іншого боку. Тоді, коли Лютер у своєму творі “Про Господню Вечерю" стверджував, що в Господній Вечері подається під хлібом і вином правдиві Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, то Цвінґлі разом зі своїми прихильниками навчав, що Господня Вечеря є тільки згадкою смерті Ісуса, бо в Христовому вислові "Це є Тіло Моє" слово "є" має таке саме значення, як слово "означає". В 1529 році одні й другі богослови з'їхалися до Марбургу на усну дискусію. Тут Лютер, щоб себе ще більше зміцнити в непохитності віри, крейдою написав на столі "Це є Тіло Моє" і на ці слова Христові постійно вказував під час дискусії, яка закінчилася постановою, що "обидві сторони повинні із собою жити в християнській любові й просити Бога, щоб їм уділив Свого Духа Святого задля вірного розуміння слів Святого Письма".

     Про домашнє життя Мартіна Лютера знаємо, що він одружився 13 червня 1525 р. з колишньою монахинею, Катериною фон Бора. Повінчав їх приятель Йоган Буґенгаґен. Через два тижні після шлюбу подружжя справило весільний банкет, на якому були присутні батьки Мартіна Лютера. Аж цього дня наступило повне поєднання між сином і батьком, який під час весілля сказав на радощах: "Сьогоднішній день знову дав мені мого любого Мартіна."

     В подружжі М. Лютер жив 21 рік. Він так говорив про свою дружину: "Завдяки Божій благодаті я в ній знайшов побожну, вірну жінку, котра є радістю для свого чоловіка, як це пише Соломон у "Приповістях" (31:10 і далі). І дійсно, Катерина була радістю для свого чоловіка, бо була меткою господинею і богобоязливою матір'ю. Хоча родина згодом значно збільшилася (Бог обдарував їх шістьма діточками), і сам Мартін Лютер, хоч був професором, отримував дуже малу платню (зразу тільки по 100 талярів річно, а відтак підвищено йому цю платню на 300 талярів річної), все-таки завдяки господарності дружини та її невсипному дбанні убозтво ніколи не докучало вченому мужеві.

     За свої твори, що йшли до друку, Лютер не брав нічого. Говорив: "Даремно я одержав, даремно й повинен давати." Убогим часто давав навіть останній гріш. Одного разу постукав у його двері убогий студент, просячи допомоги, щоб поступити до університету. Саме на той час Лютер не мав ані шеляга. Студент так засумував, що аж заплакав. Тоді Лютер, не зважаючи на спротив своєї дружини і самого студента, дав йому срібний келих і сказав: "Іди, віднеси до ювеліра і продай! Мені не треба срібного келиха!" Іншому убогому віддав останнього дуката з відтиском Йоахима, сказавши: "Йоахиме, виходь, прийшов Спаситель!"

     Також він відзначався великою гостинністю. Кожен мав вільний доступ до вченого професора. До його столу засідали як великі пани, так і вбогі студенти, а до скромненьких обідів додавала смаку весела й повна глибоких думок розмова увічливого господаря дому. Свою рідню він любив щиро. До дітей говорив приступно, зрозуміло і з великим зацікавленням. Сам дбав про те, щоб діти молилися, співали пісні й знали катехізис.

     Лютера дуже вразила смерть його донечки Магдалини, але й тут спостерігаємо в нього велику віру й повне впокорення себе Божій волі. Біля ліжечка вмираючої доньки він молився: "Дуже люблю її, але якщо така воля Твоя, милостивий Боже, що хочеш її забрати до Себе, то Тобі її доручаю"...

     У вільних від праці хвилинах присвячувався музиці. Грав на лютні і на флейті, любив співати під акомпанемент лютні. Не раз він промовляв: "Музика становить найбільшу розкіш для сумної людини, бо через неї серце віднаходить спокій, набирає сил, і відсвіжується." Найбільшої радості Мартін Лютер зазнавав у перебуванні з Богом на молитві. Молився часто й щиро, не раз навіть по три години денно. Чим більше мав роботи, тим довше молився, бо в молитві черпав потрібну силу до праці, яка була велетенська: Бо був не тільки професором університету, але також проповідником і проводив величезне листування з різними особами краю і закордонням. До цього часу ще збереглися 2600 його листів, зібраних у 20 величних томах. Крім цього, як відомо, доктор Лютер писав багато наукових творів.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.