Сайт душпастиря Павла

10. Перші мученики.

     

     Електор Саксонський, Фридрих Мудрий, який так дуже обстоював діло реформації Церкви і на кожному кроці сприяв М Лютерові, умер ще перед скінченням селянської війни. Він аж перед самою смертю відкрито став на бік реформації і прийняв Господню Вечерю під обома видами. Проте його брат і наступник, князь Йоган Постійний, від самого початку а усією рішучістю виступив на бік Лютера. Запеклим ворогом реформації був інший саксонський князь, Ґеорґ, якийуже під час Липського диспуту відверто виступав проти Лютера. Самому Лютерові він нічого не міг зробити, але тим завзятіше переслідував прихильників реформації у своїм краю; книжки Лютера та його переклад Нового Заповіту наказав спалити, а його прихильників або карав в'язницею, або проганяв поза кордони свого краю. Крім князя Ґеорґа серед ворогів реформації бачимо також австрійського архикнязя Фердинанда та баварських князів.

     Також поза кордонами Німеччини ворожо трактовано спроби реформації. Імператор Карл V наказав суворо карати прихильників реформації у своїх рідних краях, головним чином у Голландії, де дух реформації ширився найбільше в монастирях Августинського чину. Вже в 1523 р. у Брукселі на палаючому стосі померли два молоденькі авґустинські монахи, як мученики реформації. Вони звалися: Генріх Воес і Йоган Еш.

     Папські інквізитори вимагали від них, щоб вони відреклися від науки Св. Письма. Та вони рішуче заявили:

     - "Ні, Слова Божого ми не відречемося, скоріше життя віддамо своє за віру."

     Інквізитор: - "Признайтеся, що вас збаламутив Лютер!"

     Мученики: - "Так, але так само нас збаламутив, як Господь Ісус збаламутив Своїх апостолів."

     Інквізитор: - "Проголошуємо вас єретиками, яких треба спалити у вогні і віддаємо вас рукам світської влади."

     Молоді мученики прийняли осуд смерті спокійно і навіть заспівали псалом на славу Всевишнього, і обоє додавали собі відваги словами: "Вмираємо задля Імені Христового!"

     Інквізитор: - "Наверніться, бо коли не навернетесь, згинете в ім'я сатани!"

     Мученики: - "Ні! Ми вмираємо, як християни за правду Євангелія." Коли ж наставала вирішальна хвилина смерті, мученики на палаючому стосі голосно закликали: "Господи Ісусе, Сину Давидів, помилуй нас!"

     Незабаром по смерті цих мучеників за правду жорстоко вбито також наставника їхнього монастиря, Генріха.

     Коли звістка про смерть цих мучеників дійшла до Німеччини, один із найбільших гуманістів, Реазм Роттердамський, сказав: "Отже, маємо початок душогубств." А Лютер закликав: "Христос збирає плоди Свого Слова та зсилає нових мучеників." "Ваші кайдани, - писав він, - є моїми кайданами, ваша в'язниця - моєю в'язницею, ваш стос - моїм стосом. Ми всі з вами, а нашим вождем є Господь." Відтак на їхню честь уклав він прегарну пісню: "Нову пісню заспіваймо...", яку із запалом співано також у Голландії, як і в Німеччині.

     Мучеником за євангельську справу був також мешканець Відня, Каспер Тавбер, якому було стято голову, а відтак його тіло спалено за те, що не хотів відректися евавгелицтва. Бо тоді католики мали закон: "Хто не відкличе своєї єресі, буде спалений, а хто відкличе, тому відрубають голову."

     Також в Пешті, столиці Угорщини, за наказом угорського й чеського короля Людовика, швагра імператора Карла V, живцем спалено одного друкаря за те, що у себе вів друкував євангельські твори.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.