Сайт душпастиря Павла

4. Прямуючи до ефективнішого християнського свідчення між мусульманами

      Стосунки між мусульманами і християнами протягом 1400 років є сумним розділом в літописах історії. Де б не співіснували і взаємодіяли значні за чисельністю мусульманські і християнські спільноти, їхні стосунки затьмарювалися упередженням і нетерпимістю, часом — відвертим презирством і неприхованою ворожістю.
      Дух ворожості не просто успадкований, часто старійшини плекали його і поступово навіювали своїм дітям. Кожна спільнота шукає в гіркій спадщині минулого факти ворожості і варварства іншої спільноти: ранні мусульманські завоювання і панування над християнськими націями, хрестові походи, вигнання мусульман з Іспанії, західний імперіалізм на мусульманських землях, винищення вірмен, принижене становище християнської меншості в мусульманських країнах, ізраїльсько-арабський конфлікт. Отже, оскільки мусульмани винищували вірмен, Іслам пробачає різанину; оскільки християни проводили хрестові походи, християнство є войовничим.
      Такі звинувачення з обох сторін продовжують отруювати мусульмансько-християнські стосунки сьогодні. Обидві спільноти прямують до хаосу, коли кожна з них бачить лише провину іншої і планує способи суворої помсти і відплати, забуваючи або ігноруючи власну провину.
      Помилки минулого неможливо викорінити, але їх не потрібно повторювати. А сьогодення можна змінити. Обом спільнотам потрібно визнати свій власний і суспільний гріх і розкаятися в ньому.
      Для християн немає вибору. “Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!” — сказав Ісус (Івана 15:12). Він не дав Своїм послідовникам вибору кого любити і коли. Ближній є мені близьким не з огляду на релігію, історію, етнічну належність або соціальний статус чи з власних переконань (Луки 10:25-27). Таким чином, мусульманин також завжди є ближнім.

Мусульманин — мій ближній

      Як і всі люди, мусульмани є створіннями Божими з плоті і крові — людьми з надіями і побоюваннями, потребами і прагненнями, подібними до наших. Боже сонячне світло і дощ падають також на них і їхні поля. Тому, якщо ми повинні бути свідками нашого Господа серед мусульман, важливо, щоб ми побачили їх очима Ісуса і плекали християнське ставлення до них.

      Як може християнське ставлення перерости в дію? Ось деякі загальні пропозиції, які ви можете впроваджувати, удосконалювати, надавати їм нового вигляду, або навіть не використовувати деякі з них за певних обставин. Вони створять сприятливу атмосферу для того, щоб ділитися Євангелієм. Нехай Святий Дух Божий веде вас у будь-яких обставинах.

Дружба
      Будьте другом мусульман, коли знайомитесь з ними. Вітайте їх з усмішкою. Шануйте і поважайте їх. Ці і подібні знаки ввічливості можуть почати усувати ті бар'єри підозри, які обидві спільноти успадкували або встановили одна проти одної. Дружба змінить навіть зарозумілу заяву декого з мусульман, що уродженці Заходу, як правило, є байдужими і відчуженими. Також будьте готовими до їхнього дружнього ставлення до вас. Будьте щедрим одержувачем, не тільки давачем. Вам так само може бути потрібна їхня дружба, як їм потрібна ваша.

Гостинність
       У поняттях Нового Заповіту, гостинність не обмежується прихильністю до родичів і друзів. “Мандрівником Я був і Мене прийняли ви” (Матвія 25:35). Дружба, яка підтверджується за столом, є звичаєм уродженців Сходу, яку можуть добре наслідувати мешканці Заходу.
      Для гостинності не потрібне приготування багатьох страв. Її можна виявити і за чашкою чаю чи кави з приємною розмовою. Якщо ж ви готуєте більшу гостину, дізнайтеся про певні обмеження в їжі, які може мати ваш гість. Як правило, мусульмани утримуються від алкоголю і свинини.

Піклування про інших
      Будь-яке соціальне служіння між мусульманами в різних частинах світу повинне виконуватися за зразком і метою служіння Ісуса, Який подорожував, навчаючи, проповідуючи і зціляючи недужих (Матвія 4:23). Силою для будь-якого служіння, звичайно, буде Святий Дух Божий.
      Тисячі і сотні тисяч мусульман в Азії і Африці знайшли благословення через служіння в охороні здоров'я і освіті, інших проектах суспільного добробуту. Так, деякі мусульмани нарікали на ці служіння; однак, здається, що ті люди були заможнішими і менше залежними від такої допомоги. Потрібно просити Бога посилити і розширити таке служіння там, де все ще є потреба в ньому. Можна просто згадати безліч інвалідів, особливо на Сході, чиї благання часто ігнорує навіть їхнє власне суспільство.
      Сьогодні безпрецедентна кількість біженців у світі, багато хто з них мусульмани, шукають спокійних умов, щоб жити в мирі. Рання біографія Магомета свідчить, що християнський цар Ефіопії піклувався про членів першої мусульманської спільноти, котра, за вказівками Магомета, втекла до Ефіопії як біженці від переслідування в Мецці. Ми сьогодні також можемо допомогти, коли “ідемо і робимо так” (Луки 10:30-37).

Розуміння
      Бути другом означає розуміти. Мусульмани постійно просять кращого розуміння. Вони відчувають, що Захід (в тому числі і християни) є погано поінформованими, що Іслам постійно перекручується, а мусульмани регулярно зображуються карикатурно. Вони мають рацію.
       Навчіться цінувати мусульман так само, як вони цінують вас — заради них і заради істинної дружби, не заради того, щоб маніпулювати ними. Запитуйте мусульман про них самих, їхню сім’ю, їхній народ, історію, культуру. Не всі мусульмани є арабами, і не всі араби ототожнюються з верблюдами, пустелями і нафтою. Більшість мусульман з радістю розповість вам що-небудь про велич своєї історії, культури і мови. Вивчіть деякі характерні мусульманські привітання. Дізнайтеся про їхній відпочинок. Якщо вам це зручно, розпитайте більше про їхню сім'ю, освіту, роботу, сподівання.
      Постарайтесь зрозуміти Іслам так, як ви хотіли б, щоб мусульмани зрозуміли Християнство. Ми вже торкнулися деяких аспектів Ісламу і описали основи віри і традицій мусульманської спільноти. Запитайте ваших близьких-мусульман про Іслам, Коран, Бога і їхні особисті стосунки з Ним.
      Ті, хто бажає досягнути глибшого розуміння Ісламу, мусульман і християнсько-мусульманських відносин для місійної роботи за кордоном або вдома, знайдуть величезну кількість літератури у своєму розпорядженні. Деякі університети мають якісні навчальні програми і чудові бібліотеки, що стосуються мусульманського світу. Два хороші джерела для більшої інформації доступні від спілок, згадані в кінці цієї книги.
      Вам немає необхідності перечитувати всю літературу. Навіть мінімальні знання про мусульманську спільноту разом з основним розумінням Євангелія і потреб мусульман можуть дуже допомогти в будь-якому належно мотивованому намірі християнина свідчити мусульманину. Можна додати, що багато мусульман знають мало про мусульманську віру, а традицій дотримуються ще менше. Вони перебувають під впливом Заходу і ведуть світське життя, створюючи лише видимість Ісламу. (Деякі з них, однак, добре споряджені, щоб говорити проти Християнства). Суть в тому, щоб бути озброєним Словом Божим, розумінням Ісламу і мусульман і серцем любові. Ви можете навіть наслідувати приклад Флорентіно де Ісуса, філіппінського місіонера, який недавно закінчив 60-річне служіння серед мусульман на Філіппінах. Він тлумачив “Іслам” так: “I Sincerely Like All Muslims” — “Я Щиро Люблю Всіх Мусульман.”

Ділячись християнським посланням

      Деякі християни вважають, що необхідно розкритикувати Магомета, Коран та інші складові мусульманської віри перед позитивною розмовою про християнську віру. Це немудрий шлях. Така критика може просто перетворити звичайного мусульманина на надзвичайно палкого захисника Ісламу. Такий підхід заперечить будь-яку можливість для дієвого обміну думками про віру між друзями.
      Як мусульмани, так і християни повинні бути обережними в критиці віри іншого. Але і ті, і інші повинні вітати запитання і критику як невід’ємну частину справжньої дружби і серйозного розуміння.       Християнин, якого мусульманин запитує, що він думає про Магомета і Коран, може запропонувати, щоб мусульманин спершу прочитав Новий Заповіт або частину його до того, як почати обговорення.
      Фактично майже при будь-яких обставинах один з найкращих шляхів, щоб поділитися посланням про Ісуса, — дати мусульманинові частину Святого Письма, бо врешті-решт, Ісус є посланням, яким потрібно ділитися. Деякі мусульмани з захопленням беруть Євангеліє Ісу (Ісуса) — книгу, про яку вони, можливо, чули, але ніколи не мали нагоди прочитати. Майте запасний примірник Євангелія, щоб дати вашому другові.
      Щоб допомогти вам пояснити ті важливі аспекти християнської віри, які багато мусульман розуміють неправильно, пропонуємо такі поради.

Бог Один
      Християни повинні ясно ствердити свою віру в одного Бога, як ясно свідчить Біблія. Але недостатньо знати, що Бог один. Ми всі — і мусульмани, і християни — повинні запитати, хто є один Бог, що Він робить для нас, як Він виявляє Себе нам, і чого Він очікує від нас (див. Якова 2:19).

Синівство Ісуса
      Оскільки ми побачили, що Коран ніколи не звертався до цієї теми в Біблійному розумінні, християни повинні пояснити, що синівство Ісуса не означає, що Бог має дружину і через фізичне відтворення сина з ім’ям Ісус (Коран 6:101-102). Ми б відмовилися від такого тлумачення так само, як мусульмани. Християни також не є багатобожниками. Натомість Біблія вчить, що один Бог виявив Себе на землі, ставши людиною для відкуплення людства. Бог Сам зійшов до нас. У цьому розумінні Ісус називається Сином Божим.
      Щоб допомогти надалі пояснити про Ісуса як про Сина Божого, зверніть увагу мусульман на Ісуса, як Слово Боже (Івана 1:1-3,14), це визначення прийнятніше для мусульман, оскільки Коран (4:171) також називає Ісуса Словом Бога (Каліматулла). Іслам безпосередньо говорить про зустріч безмежного і обмеженого. Ортодоксальні мусульмани (сунніти) ствердили, що Бог вічний, що Його Слово вічне, що Бог виявив Своє вічне Слово в Святому Письмі на землі, особливо в Корані. У Святому Письмі вічне Слово Бога стає “втіленим в книгу"; безмежне і обмежене зустрічаються всередині всіх обмежених кордонів цього творіння. Якщо це мусульманське твердження, чому ж тоді, можемо запитати ми, вічне Слово, “втілене” (в Ісусі), здається абсурдним для багатьох мусульман? Якщо на те воля Божа, Його вічне Слово безсумнівно могло стати тілом. А Біблія стверджує, що Бог мав на те волю.

Трійця
      Християни говорять про одного Бога, Який виявив Себе як Отець, Син і Святий Дух. Під Трійцею (триєдиністю) ми не маємо на увазі трьох богів.
      Багато мусульман стверджують, що Бог має ряд вічних атрибутів, які характеризують Його вічну сутність, атрибутів, що, за класичним мусульманським формулюванням, “не є Ним, але вони не існують поза Ним". Це мусульманське твердження передбачає, що певним чином множинність перебуває всередині єдності Бога — твердження, яке християни також роблять щодо Трійці.
      Мусульманам, які заперечують, що 1 + 1 + 1 не дорівнює 1, можна нагадати іншу математичну формулу: 1 × 1 × 1 = 1. Безсумнівно, Бог, Який є Життям, більший, ніж математична формула, цифра 1, математичне рівняння! Тільки після того, як ми через Його Слово і Його Святого Духа починаємо розуміти дії Бога серед нас, ми почнемо розуміти (за Івана 1:1) пов’язаність між собою Бога Отця, Сина і Святого Духа як одного Бога. Врешті-решт, ми не можемо навчитися складним обрахункам до того, як вивчимо елементарну математику.

Смерть і воскресіння Ісуса
      Після того, як Петро визнав, що Ісус є Месією (Христом), Ісус сказав Своїм послідовникам не розповідати про це іншим, додавши, що Він повинен страждати, умерти і воскреснути з мертвих: “І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити. А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!” (Марка 8:32-33).

      У певному розумінні, мусульмани, як і Петро, говорять про Ісуса як про Месію, але не розуміють значення хреста Месії, вважаючи його негідним верховної влади Бога. Вони не можуть повірити, що Бог такий слабкий, що віддав Свого вірного слугу Його ворогам і проклятому хресту. Але, як говорить Біблія (Ісаї 55:8), шляхи Бога — не наші шляхи і Його думки — не наші думки. Що ж таке тоді думка Бога?

Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерті, і то смерті хресної... (Филип’ян 2:5-8)

      Думка Месії є думкою Бога, бо “Бог у Христі примирив світ із Самим Собою, незважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення“ (2 Коринтян 5:19). Думка Бога, яка є зовсім неслабкою, була мотивована Його верховною силою любові до грішного людства. Бог не зберіг навіть Свого Сина, але покинув Його, віддав заради всіх нас (Римлян 8:32). У хресті Ісуса ми бачимо “віддачу” Самого Бога, Його “іслам” за нас. Як каже Об’явлення 7:17 : “Бо Агнець… серед престолу…” Його жертовна смерть не була примусом Бога, неначе Він слабкий. Навпаки, Ісус говорить про Себе: “Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“ (Марка 10:45). В Ісусі ми бачимо Божу природу самозречення, вияв верховної влади і служіння нам і нашому спасінню. Наскільки в цьому відмінні ми самі!
      Мусульмани повинні почути також, що хрест Ісуса не закінчився поразкою. Воскресіння Ісуса з мертвих є підтвердженням цього: Чорна П'ятниця стала Великодньою П'ятницею! Для християн Воскресіння Христа виявляє реальність перемоги Бога над сатаною, гріхом і смертю — плодом гріха. Воно є запевненням Бога, що Його любов, а не цвяхи і мотузки, утримувала Ісуса на тому хресті. Воскресіння є запевненням Бога, що Ісус є справді Месією, переможним Царем. Воно є запевненням Бога, що спасіння дається Його милістю, але не заслуговується нашими ділами. Воно є Божим запевненням, що Він хотів би, щоб усі люди, в тому числі мусульмани, були спасенними. Правда, що кожна людина сама повинна нести свій тягар, інша особа не може зробити це за неї. Але Бог може зробити це і робить це: платить ціну, яку вимагають Його справедливість і вимога милосердя! Воскресіння Месії як гарантія Божого спасіння, може бути вагомим зверненням до мусульман.

Біблія
      Хоча мусульмани часто неохоче говорять про це, багато хто з них вважає, що Біблія перекручена або скасована Кораном. Їхнє твердження навіть підсилюється зверненням Біблії до синівства Ісуса і Його смерті на хресті, які, як вони вважають, не належать первинному Євангелію, отриманому Ісусом.
      У відповідь на ці твердження християнин може вказати на історичні докази, які ручаються за збереження Біблії і її ключових доктрин. Або ви могли б скерувати мусульман до значної кількості посилань в Корані, які вказують на цілісність Тори і Нового Заповіту (1:113; 3:3-4; 5:46-47: 10:95). І (що навіть краще) запропонуйте їм прочитати Новий Заповіт, оскільки його зміст є досі найкращим свідченням його цілісності. Або, як дехто каже, дайте їм прочитати його, щоб вони принаймні знали, що вони відкидають. Мусульманам, чия мета — показувати, що Біблія сповнена протиріч і є навіть порнографічною, можна вказати на вірш 29:46 Корану, який пропонує мусульманам використовувати позитивнішу форму суперечок з Людьми Книги.

Як справитися з мусульманським соціальним тиском

      Деякі мусульмани знають, що ряд мусульманських націй суворо обмежують християнське свідчення серед них. Разом із загальним обмеженням існує спеціальний припис шаріату (мусульманського закону), що покарання за відступництво від Ісламу — смерть. Відступництво, може додати мусульманин, рівноцінне зраді.
      Чи повинен закон про відступництво, який часто ігнорувався або навіть відкидався деякими мусульманами протягом останніх двох століть, бути чинним? Думки мусульман розходяться з цього питання. Деякі ісламські країни офіційно визнають закон про відступництво; в інших країнах мусульманські групи тиску намагаються відновити його офіційний статус. Хоча багато окремих мусульман, дехто навіть на Заході, вважає цей закон корисним попередженням мусульманам, які планують зречення Ісламу, інші відкидають його, як чужорідний для Ісламу і як порушення прав людини.
      У деяких місцевостях, де є значне за кількістю мусульманське населення, можливі відвертіші і вагоміші християнські свідчення і вільніше реагування мусульман на Євангеліє. Хоча навіть тоді навернений може бути відлучений від своєї мусульманської спільноти, позбавлений спадщини, неспроможний знайти роботу і оголошений померлим. Тиск з боку спільноти на членів сім’ї наверненого, які опинилися всередині конфлікту, спричиненого не ними, може бути нестерпним. Тиск може ставати сильнішим, коли навернений охристився або готується до хрищення. Сьогодні, в той час, як деякі навернені від Ісламу живуть у відносному спокої, інші піддаються тортурам і навіть смерті, особливо в місцевостях, де пропагується традиційний мусульманський закон.

      Навіть деякі навернені з Ісламу на Заході піддаються насиллю. Фактично уродженці Заходу, а можливо і більшість мусульман, повинні краще розуміти мусульманський закон про відступництво і покарання за нього, як і сам Іслам.
      Проте, навіть зважаючи на такий сильний мусульманський опір Християнству, несправедливо говорити з християнської точки зору про затверділі серця всіх мусульман і всюди. Так, опір дійсно існує.
      Але переважна більшість мусульман ніколи не мала серйозної можливості реагувати на Євангеліє. Як вони почують і реагуватимуть, якщо серед них немає проповідників (Римлян 10:14-15)? Проблема християнської місії серед мусульман є в такій же мірі проблемою християнської байдужості (нехтуванням мусульманського духовного і фізичного добробуту), як і відкидання мусульманами Євангелія.
      У той же час, успіх або невдача християнської місії не можуть бути визначені лише кількістю навернених. Пам'ятні слова Кеннета Крегса: “Місія є не вичисленням успіху, а обов'язком любові. … Ми свідчимо про Христа з єдиної причини — Він заслуговує, щоб про Нього свідчили.”Але переважна більшість мусульман ніколи не мала серйозної можливості реагувати на Євангеліє. Як вони почують і реагуватимуть, якщо серед них немає проповідників (Римлян 10:14-15)? Проблема християнської місії серед мусульман є в такій же мірі проблемою християнської байдужості (нехтуванням мусульманського духовного і фізичного добробуту), як і відкидання мусульманами Євангелія.
      У той же час, успіх або невдача християнської місії не можуть бути визначені лише кількістю навернених. Пам'ятні слова Кеннета Крегса: “Місія є не вичисленням успіху, а обов'язком любові. … Ми свідчимо про Христа з єдиної причини — Він заслуговує, щоб про Нього свідчили.”

Запитання мусульман
      Мусульмани все ще приходять до християн, щоб дізнатися про християнську віру. Дехто з них бажає стати християнами з різних причин: незадоволення Ісламом або мусульманською спільнотою, заради чоловіка або дружини, які є християнами, заради Ісуса або з інших причин або мотиву, християнських чи інших. Будь-який навернений, звичайно, повинен остаточно відкрити для себе Ісуса як Спасителя від гріха і Біблійне значення каяття і навернення, якщо навернення людини є християнським.
      Християни зі свого боку повинні уникати тактики тиску, яку не схвалив би Сам Ісус. Швидше, ми повинні виконати наш християнський обов'язок перед нашими друзями-мусульманами і дати їм навчання християнського товариства замість їхньої попередньої мусульманської спільноти (якщо їх примусово витіснять з неї). Християни повинні старанно навчати мусульман, щоб вони зрозуміли значення Євангелія, його важливість особисто для них і наслідки, які їм потрібно буде стерпіти, коли їх відкинуть інші мусульмани. Християни повинні бути обачними в розмові з іншими людьми про них, даючи їм свободу у виборі часу і місця для особистого визнання їхньої віри. Християни також повинні дякувати Богові за велику службу, яку виконали навернені в ім’я Церкви і їхніх ближніх-мусульман. Потрібно пам’ятати їхній внесок, в тому числі мучеників серед них.

Висновок
      Є безліч можливостей для християнського свідчення між мусульманами. Завданням християн є не порівняння минулого з сьогоденням. І не нам судити, чи християнська місія між мусульманами раптом стане популярною в Християнській Церкві, і чи теперішнє покоління є вибраним для цієї місії. Натомість ми повинні пам’ятати і нагадувати іншим, що Ісус-Месія вмер і за мусульман також. Наше завдання — свідчити про Агнця в серці трону не в дусі самовпевненого тріумфалізму, а в дусі Доброго Пастиря, Який Сам став Агнцем Божим.

      Християни не повинні хвалитися перед мусульманами, своєю церквою, своїм місійним товариством, своїм знанням, своїми методиками. Ми хвалимося лише Ісусом, єдиним Месією, Кому разом з Отцем і Святим Духом, єдиному Богу, слава тепер і повіки!

      А за мусульман ми будемо молитися.

"А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням..." (1 Кор. 1:30).

Українська Лютеранська Церква.