Сайт душпастиря Павла

Пастор Теодор Ярчук, його дружина Ольга Кісс та батьки.

     25 травня наша Церква святкує день народження Теодора Ярчука, українського пастиря, богослова, реформатора, перекладача та мученика за віру. Бого використав пастиря Теодора як Свій вірний інструмент у становленні українського лютерансьтва у першій половині ХХ століття.

     Теодор Ярчук народився 25 травня 1896 року у селі Іванків (тепер Борщівського району Тернопільської області) у сім'ї сільського війта. Він був наймолодшою дитиною у сім'ї і з малих літ виявляв схильність до гуманітарних наук. Свою першу освіту він здобув у гімназії Франца-Йосифа у Тернополі, а згодом виявивши бажання стати душпастирем Греко-Католицької Церкви, поїхав до Риму в Collegium Ruthenicum студіювати богослів'я.
     На 1925 рік, коли Теодор Ярчук мав завершувати навчання в Римі та висвячуватися на греко-католицького священника, він ознайомився із українським лютеранським рухом. Чисте Біблійне вчення про спасіння тільки вірою, без діл Закону, вся лютеранська доктрина, виведена виключно зі Святого Письма, високий євангельський характер лютеранства, а також глибоко народний характер лютеранства, а також глибоко народний характер Лютеранської церкви так поклонили серце кандидата до греко-католицького священства, що до Риму він уже не повернувся, а продолжив своє навчання у Тюбінгені, чим досить сильно засмутив своїх батьків, особливо матір.
      Батько Теодора Ярчука, Іван, не дуже переймався переходом своєго сина у лютеранство, особливо, коли син пояснив йому про сутність реформи церкви і про серцевинність у ній не традиції та учень вигаданих людиною, а Христа Спасителя.
      Мати ж Теодора, Марія, довший час не могла змиритись з тим, що її син не буде греко-католицьким саященником. Лише 1928 року, коли Теодор Ярчук вже служив у Станиславові українській лютеранській громаді, вона після того, коли побувала на богослужінні, заплакала і сказала: "Тепер я знаю, де правда! Я розкажу й іншим, де її шукати." Як і батько Теодора з тих пір вона стала переконаною лютеранкою.
      Особливо треба згадати про Ольгу Кісс, дружину Теодора Ярчука, яка була вірним його помічником за його служіння українському лютеранству. Поки що нам нічого невідомо про її долю.
     Сьогодні важко уявити, як би склалася доля українського лютеранства, якби Господь не привів такої обдарованої, мужньої та вірної Господу людини, як Теодор Ярчук до нашої Церкви.
      Саме він переклав та видав 1929 року українською мовою "Малий катехізис доктора Мартіна Лютера." 1930 року він таки видає брошури "Апостол Петро" та "Вогонь для єретиків", а 1933 р. українською мовою з'являється у перекладі Теодора Ярчука "Аугсбурзьке віросповідання", видане під назвою "Євангелицьке визнання віри" та "Український Євангельський Співанник", чимало пісень з якого співаються і нині в Українській Лютеранській Церкві. Чимало друзів "Стягу" перечитували книжку Теодора Ярчука "Хто такий Мартін Лютер", в якій він ознайомлює своїх любих співвітчизників із життям Лютера, його працями та впливом на долю німецького народу та всієї Європи.
     Сьогодні ми можемо стверджувати, що найвпливовішою працею Теодора Ярчука для українського лютеранства є його "Український Євангельський Служебник" виданий теж 1933 року. У цьому "Служебнику" викладено реформовану Теодором Ярчуком відповідно до Біблійних принципів літургію Івана Златоустого. "Український Євангельський Служебник" також вміщує інші необхідні види богослужінь, читання, які є необхідними для богослужебного життя церкви тощо. Сам Теодор Ярчук, посилаючись на Святе Письмо та Віросповідні книги лютеранства, писав про свою працю: "Наведені місця зі Святого Письма і Євангелицького визнання віри та загальна пошана до літургічної форми богослужінь, засвоєної з давніх давен в українському народові, були провідними ідеями при укладанні цього українського євангельського Служебника. Нехай же служить він на славу Святій, Одноістотній, Животворящій і Неподільній Трійці, на користь Українському народові і на добро всім братам у вірі - українським євангеликам."
     Побажання Теодора Ярчука сповнилося. І сьогодні українські лютерани використовують богослужебну спадщину, що дісталася їм від їхнього церковного отця, Теодора Ярчука.
     Теодор Ярчук окрім того, що був душпастирем у Станіславові, брав також активну участь у місійному житті Церкви, проповідуючи та навчаючи в багатьох місійних станицях та громадах Української Євангелицької Церкви Аугсбурзького віросповідання. Він також виконував обов'язки Секретаря Української Євангелицької Церковної Ради АВ, а також редагував щомісячний часопис "Стяг", двотижневик "Прозри!" та молодіжний журнал "Новий світ.
     З приходом радянських військ на Західну Україну Церква зазнала страшних переслідувань. Теодора Ярчука, як і багатьох інших слуг Христових, було заарештовано. Останні роки свого життя він проводив у Станіславівській в'язниці, де після знущань влади, його очевидно було страчено разом з іншими невинними людьми, закатованих комуністами.
     Богословська спадщина мученика за віру, одного з провідників українського лютеранства в першій половині двадцятого століття, Теодора Ярчука, ще чекає на своїх дослідників, але ми можемо з упевненістю казати, що діяльність цього святого вже вписана золотими літерами в історію УЛЦ, і плоди, що їх приніс Святий Дух через Теодора Ярчука, як дасть Бог, тішитимуть дітей Божих та зміцнюватимуть їхню віру до повернення у повній славі нашого Господа Ісуса Христа.

Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Стаття пастора В'ячеслава Горпинчука

часопис Стяг \число 5(45)\ квітень-травень 2000

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.