Сайт душпастиря Павла

Дата: 20 липня 1999 р. (7–ма неділя по Святій Трійці)
Тексти: Мат. 10:24-33; Рим.5:12-15; Єрем. 20:7-13; Пс.30.
Місце: місто Запоріжжя

"Не бійтеся проповідувати Євангелія"

     Любі брати і сестри у Хресті Ісусі! Мир вам від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа!

А що може бути кращим за мир Божий? Він наповнює наші серця спокоєм, вливає в нас надію, в скрутних становищах заспокоює нас. Коли нам погано, Він каже: “Покладіться на мене і я вас заспокою”. Що ж таке “покластись на Бога”? Це повністю своє життя доручити Йому, бо Він – Світло для нас. Це Його Слово вказує нам на дорогу життя, тобто на Ісуса Христа.

Пам’ятаєте Ісус казав: “Я дорога правди і життя”. І куди б ми не йшли, що б не робили, Господь завжди з нами. А ми діти Його, повинні керуватись Його Словом. Бо Боже Слово, то Правда: “Для моєї ноги Твоє Слово – світильник, то світло для стежки моєї” (Пс. 105, 118) – так каже цар Давид у своєму Псалмі.

Так, віруюча людина живе в цьому світі, керуючись Словом Божим, покладаючись у всьому і повністю на Бога. Добре мені – славлю Бога, погано мені – теж славлю Бога. Бо дивились не на видиме, а на невидиме. І піклуємося в першу чергу не про матеріальне, а про духовне. “Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того що в горі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що в горі, а не про те, що на землі”. (Кол. 3:1-2). Так каже нам Слово Боже. І ще: “І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям”. (Кол.3:23). Невіруюча людина не може мати цього миру, вона завжди живе в страху перед майбутнім, завжди розгублена, покладаючи свою надію на що завгодно, тобто займається ідолопоклонством.

Декілька днів тому назад я розмовляв з однією такою людиною, з чоловіком, який не вірить в Ісуса Христа. Із розмови я зрозумів, що він дуже наляканий, він не бачить перед собою майбутнього і нікому не довіряє. Цей чоловік кляв владу, Уряд, був дуже обурений тим, що навкруги всі крадуть, дбають тільки про себе, а не про людей. І весь час тільки повторював: “Як жити? Що робити? Що буде далі”? В серці цієї людини не було миру. Та й не могло бути, бо ця людина невіруюча.

Я йому розповів про Христа, про те, що у невіруючих людей немає страху перед Богом, - тому й чинять беззаконня. Але він зразу відкинув це. Він сказав: “Релігія не спасе”. Тоді я в нього запитав: “А якщо б Вам дати владу, Ви дбали б про людей? Хабарі брали б”? Він сказав: “Так, брав би”. Ця людина обурена тим, що вона не має змоги красти великі кошти. Ця людина не любить правду. Людина обурена неправдою, а сама, при змозі буде чинити беззаконня. І такі люди, щоб не чинили, роблять все тільки для себе, а не для Бога.

На всі його запитання і зітхання, чому навкруги таке беззаконня – існує тільки одна правдива відповідь і вона знаходиться в Слові Божому: “Світ лежить у темряві гріха, бо всі згрішили і позбавлені Божої слави”. І це є головною нашою проблемою: “Бо із середини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіжки, душогубство, перелюби, здирство, завидюще око, богозневага, гордощі, безумства. Усе це виходить з середини, - і людину опоганює”. (Мр.7:21-23). А опоганена людина опоганює світ, в якому живе.

З того часу, як серце першої людини вирішило, що Бог є ворогом і відвернулося від Господа, - зло увійшло в світ і почало збільшуватись, як снігова куля, що котиться з гори. Чим далі униз, тим вона більша. Світ занурився у темряву гріха. Слово Боже каже, що людина від народження є духовно мертвою і ворожою до Бога. А духовно мертва людина не може думати про духовне. Вона дбає тільки про матеріальне. Бо що доброго може бути в мерця? Коли ви почуєте, що грішник, для того щоб спастися, мусить сам прийняти рішення, і зробити крок назустріч Богові не вірте, бо мерці не ходять.

Духовно мертві не приймають рішень, особливо до стосунків з Богом. Тільки Господь може прийняти рішення, - і Він його прийняв: “Так бо Бог полюбив світ, що дав сина свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”. (Ів.3:16). Так, Ісус Христос, Син Божий, прийшов у світ, щоб своїм життям, стражданням, смертю і воскресінням знищити перешкоду, яка стояла між Богом і людством – гріх.

Він був ранений за наші гріхи, за наші провини. Він мучений був, - кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено… На Нього Господь поклав гріх усіх нас. (Іс.53:5-6). Ісус здобув для нас перемогу нам смертю, гріхом та дияволом. Слава Богу, що заради Христа нам прощені усі наші гріхи. Заради Христа ми примирені з Небесним Отцем. Заради Христа – ми спасенні. Заради Христа нам дароване вічне життя, що почалося тут, на землі, і продовжуватиметься у вічності, якщо ми є дітьми Божими. (Визнаємо, каємося у своїх гріхах і приймаємо спасіння здобуте Христом.)

Бог хоче спасти всіх людей. І хоче, щоб Євангеліє Спасіння було проповідано всім людям. Тому Він і посилає Своїх учнів проповідувати це Євангеліє Спасіння. А посилаючи нас, Він каже: “Учень не більше за вчителя свого, а раб – понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб, як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, - скільки ж більше назвуть так домашніх його”! (Вільзевул – це князь бісів, начальник злих духів ).

Пам’ятайте, коли Христос виганяв демонів, то фарисеї сказали, що це Він робить силою Вельзевула. А якщо Самого Ісуса Христа називали князем бісів, то тим паче будуть називати так і учнів Його, тобто нас, віруючих, дітей Божих. Але Ісус каже: “Не лякайтесь їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, а ні потаємного, що не виявиться. Що кажу я вам потемки, - говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте – проповідуйте те на дахах. І не лякайтесь тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтесь того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні”. (Мт. 10:26-28). Ісус посилає нас, щоб ми проповідували, що чули від нього: “Проповідуйте на дахах”, тобто не ховаючись, відкрито, щоб бачили і чули всі люди. В юдеїв дахи були плоскі, рівні. Проповідуйте і не потрібно боятися, Бог піклується про нас, Він наша охорона і захист. Як казав Давид: “Ти скеля моя та твердиня моя”.

І як каже Апостол Павло: “Коли за нас Бог, то Хто проти нас? Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи, ні влада, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сила, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка у Христі Ісусі, Господі нашім”! (Рим. 35,38-39). І нам слід зробити так: самодовірити усе наше життя Богові. І ніхто і ніщо не зможе нас відлучити від Нього. Та довіритись не частково, а повністю. Бо іти з Господом не означає раз на тиждень згадати про Нього, та відвідати Богослужіння. Іти з Господом – означає повторювати Його шлях. Учень не більше за вчителя – каже Христос.

Тож, коли наш Вчитель зазнав від світу зневаги, переслідувань, страждання і смерть, то нам також слід бути готовими до цього. Але не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може і душу і тіло вам занапастити в гієні: - так каже Господь. Іти за Господом – означає в любові та покорі служити ближньому, проповідуючи йому Христову добру, звістку про спасіння. Так робив Ісус Христос. Так робили апостоли, так робить Христова Церква упродовж майже 2000 років. Бо Євангеліє – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує. Євангеліє – ось та сила, що змінює людські серця і робить світ кращим.

І не бійтеся проповідувати Євангеліє, бо Господь отут, серед нас. Він все бачить і все знає, Він піклується про нас, захищає і оберігає. Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож не лякайтесь, - бо вартніші ви за багатьох горобців. А хто злякається і відцурається Христа перед людьми, від того і Бог відцурається. “А хто визнає мене перед людми” – каже Господь, тобто не злякається, “того перед Небесним Отцем Моїм визнаю Я” – каже Ісус Христос.

І нехай наш земний шлях встелений не квітами, а лише одними колючками, - довіримо серце Господові і сміло ходімо слідом за Ним проповідувати Євангеліє Спасіння. І мир Божій, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші, та ваші думки у Христі Ісусі. І все, що тільки робити словом чи ділом, - усе робити у ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві. Амінь.

(Деякі цитати при написанні проповіді взяті з газети "Стяг" з проповіді пастора Олександра Сімашко. Тобто при написанні проповіді була використана проповідь О. Сімашко з газети “Стяг” №8-серпень1997року).

Українська Лютеранська Церква.