Сайт душпастиря Павла

Текстом до сьогоднішньої проповіді взято текст з Еф. 1:7-8. “маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його, яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності”.

Слава Ісусу Христу!

     Благодать вам та мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
    Дорогі брати та сестри! У одного християнина, якому перед цим зробили дуже важку оперецію на серці, можна сказати, повернувши його до життя, і врятувавши його від неминучої смерті, через деякий час запитали: “коли він був врятований?”. І відповідю на це б здавалося складне запитання було: “Я був врятований більше двох тисяч років тому, коли Христос помер за мене на хресті”.
    Отже, ми бачимо з вами відповідь християнина, для якого хритстиянство - є не просто правилами поведінки, системою вірувань, або відчуттям якихось переживань. Для нього християнство - це Ісус Христос, Який врятував від смерті, зробивши те, що було не під силу нам.
    В нашому сьогоднішньому тексті ми читаємо: “маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його”.
    Ми були не в змозі досягнути не тільки свого спасіння, але ми, також, не в змозі досягнути досконалості у поведінці, як би ми не намагалися. Ми не можемо пізнати Бога своїм власим розумом. Як, також, ми не можемо досягнути єднання з Богом. Але, як вчить нас Слово Боже, цього Бог від нас і не вимагає, бо Він робить все це за нас. Він з’єднаний з нами в Ісусі Христі, Він відкриває себе в Своєму Слові, і Він прощає нам наші гріхи.
    Отже, поняття відкуплення - поєднане з поняттям порятунок. Бог змальовує Себе як Той, Хто відкупляє Своїх людей, Хто купляє свободу полоненим. Також, за словом відкуплення є ряд подібних, але окремих понять у світі Старого Заповіту. За особистим законом, одна людина могла викупити іншу з рабства запропонувавши ціну, щоб покрити борг чи забов’язання іншого. Також, коли член сім’ї викупляв свободу, життя чи речі кого-небудь з родичів. Бог діє від імені Його поневоленних людей. Він звільняє їх від їхніх забов’язань перед засудженням Закону. Ми читаємо про визволення людей в Старому Заповіті, коли Бог визволив від рабства в Єгипті. Він пообіцяв визволити їх від будь-якого зла, що загрожує тепер, або загрожуватиме в майбутньому.
    Люди часто намагаються заслужити Божу схильність своїм моральним удосконаленям. Вони намагаються у всьому і завжди чинити вірно, тримати себе під контролем за допомогою своєї сили волі. Багато людей навіть думають про те, що хороші люди йдуть в рай, а погані відправляються в пекло. Але, що б ми не думали, і щоб ми не намагалися робити, всі людські намагання досягнути Бога будуть марними. Ми не в змозі виконувати досконало Божий Закон, і більше того, наша гріховна природа вперто не бажає це робити. Бо наш розум, вся людська природа знаходиться в полоні гріха і диявола. “Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твлїх” (Дан.9:5).
    Отже, замість того щоб кинутися в обійми Божі, більшу частину свого життя людина намагається втікти і сховатися від Нього.
    В нашому тексті ми читаємо про те, що Бог дає “прощення провин, через багатство благодаті Його, яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності”.
    Чесний погляд людини на себе в світлі Божих Заповідей забирає в неї відчуття всякої самоправедності і вдоволення. І людину вже переповнює почуття провини і жаху перед вічним покаранням і вічними муками пекла, приготовленного для тих, хто відкинув Боже Слово. Звістно, що першою реакцією невіруючої людини є заперечення всього, намагання захистити свою гідність і повне заперечення своїх недоліків, і часто навіть намагання звинуватити Боже Слово в неправді. Але, в кінці кінців, людина визнає своє безсилля позбутися самому влади диявола, і вона визнає правоту Божого Слова. Людина розуміє весь той жахливий стан, у якому вона перебуває, як також неспроможність спастися самостійно.
    І саме тоді Добра звістка про те, що Бог зробив для нас приносить людині величезне полегшення. Бо Бог любить нас, і саме через Свою безмежну любов Він робить для нас те, на що ми не заслуговували. Він Сам прийняв нашу людську природу. Взяв на Себе всі гріхи світу і заховав їх у Своєму гробі, єдиному місці у світі, куди Отець не заглядає. Грішників перед Ним більше нема, бо Христос дозволяє благодаті вливатися у життя грішників, коли Він виявляє їм милість “Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший - то я”. (1Тим.1:15). В Ісусі Христі ми маємо щасливий обмін, коли всі гріхи: егоїзм, ненависть, злоба, самоправедність, все те, що спричиняє біль оточуючим - все це була зараховано Христу. І це стало причиною Його смерті. Але, на противагу цього, праведність Христова була зарахована віруючим. Це Божий дарунок життя вобмін на смерть, втілене і фактичне життя. Втілене в Ісусі Христі, Який прийшов для того, “щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали”. (Ів10:10).
    Ті, хто був грішниками перед тим, як Боже виправдовуюче Слово вчинило над ними правосуддя, зараз є Його дітьми. Бо Христова кров, пролита на голгофському хресті, змила всі їхні гріхи, прощаючи їм в багатстві Його милості і благодаті. “Що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчигнених гріхів” (Рим.3:25). Отже, віруючі вважають себе мертвими до гріха і оживленними для Бога в Ісусі Христі, бо вони знають, що в Його смерті і воскресінні вони мають запевнення в тому, що як і Христос воскрес, так само і вони воскреснуть.
    Таким чином, основна реальність життя віруючих лежить у Божому дарунку смерті грішника і воскресінні Божої дитини і спадкоємця. І ніщо у Божій милості не спричиняється і не залежить від людських дій. Божа благодать і прихильність даються без віддачі, дарма. Божа благодать виявляється у відкладенні вбік Божого гніву. Навіть Божий гнів виявляє безмежну любов до людських створінь. Його благодать відкладає цей гнів і відновлює праведність, яку люди втратили через гріх.
    І ця праведність є праведністю віри в Нього. Але, люди не бажають цього приймати, і часто намагаються повернути праведність людською поведінкою, своїми добрими ділами. Але, ми повинні пам’ятати про те, що людська поведінка ніколи не може ставити вимоги Богу. Бог залишається Творцем і Господом, навіть коли поведінка людини, на його погляд, є бездоганною. Крім того, коли ми поглянемо на наші діла, то повинні визнати, що виконання грішною людиною Божих Заповідей є завжди недосконале. Навіть наші найбільші зусилля бути праведними, наче заплямований одяг, пронизані недостатньою вірою в Бога.
    Отже, ми бачимо, що все життя християнина покладається на Боже благодатне ставлення, на вияв Його прихильності до нас. І Його сила завжди досконала у нашій слабкості. Божа благодать спричиняє поведінку хритиянина. Як пише апостол Павло: “Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать його, що в мені, не даремна була, але я працював більш за всіх їх, правда- не я, але Божа благодать, що зо мною вона” (1Кор.15:10).
    І ця благодать означає, що ми не робимо нічого. А те, що “ми не робимо нічого” означає смерть людині, яка вважає, що роблячи щось, заслуговує спасіння, або Божу благодать. Бо Бог є Творцем, і наші стосунки з Ним означають, що Він дає і живить життя без умов.
    І оскільки Бог є об’єктом нашої віри, ми можемо бути певні у довірі до Нього і Його обітниць. Тут немає непевності, немає “можливо так, а можливо, ні”. Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому “Так”, і в Ньому “Амінь”, - Богові на славу через нас” (2Кор.1:20). Єврейське слово amen визнає “так і є”. І воно виражає впевненість віруючих, яку вони мають у Всемогутньому Богові.
    Отже, маючи віру і впевненість в Божих обітницях, кожен віруючий має туж саму милість в Бога і туж саму можливість приходити до Нього, впевненість у вічному житті, яку має Ісус Христос. І коли ми постаємо перед Богом, Він не відвертається від нас з осудом, а дивиться на нас через Христа - і Він бачить в нас Христа. Бо саме наш Викупитель спас нас, взявши на Себе всі наші гріхи, викупивши нас не сріблом і золотом, а Своєю дорогоцінною Кров’ю. І саме це і означає спасіння, яке здобув для кожного з нас Христос.
    І коли нас запитають про те, коли ми були врятовані, ми з впевненістю відповімо: “більше двох тисяч років тому, коли Христос помер за мене на хресті”. І ця відповідь буде не тільки чудовим проголошенням Христової перемоги над смертю, гріхом і дияволом, а і нашою впевненістю у спасінні і вічному житті.
    Заради Ісуса Христа! Амінь!
    І мир Божий, шо вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі! Амінь (Фил. 4:7).

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.