Сайт душпастиря Павла

Читання:
Псалом 111
Книга пророка Ісая 63:7-9
Євангеліє від св. ап. Луки 2:25-38
Дияконська проповідь Вадима Зінченко

"Спасіння Боже"

Текстом до сьогоднішньої проповіді взято текст з книги пророка Ісаї 63:7-9: “Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй! І сказав: “Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть,”- і став Він для них за Спасителя. В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов’ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину”.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! Амінь (2Кор. 1:2).

Дорогі брати та сестри! Кожна людина час від часу згадує своє минуле: молодість, юність, дитинство. Ми згадуємо події, які колись відбувалися з нами. І частіше всього ми пригадуємо і ще раз переживаємо приємні моменти нашого життя. Ми згадуємо дні народження, свята, такі як: Новий рік, Різдво Христове. Так, ми часто пригадуємо саме ці події, але чи пам’ятаємо ми про людей, які нам колись допомогли в часи розчарувань і зневіри, в тяжкі моменти нашого життя? Чи пам’ятаємо ми про ту допомогу, яку ми колись з вами отримали? Нажаль, люди швидко забувають про допомогу, яку вони колись отримали від ближнього, сприймаючи це як щось належне і невід’ємне, але в той же самий час людина сама хоче, щоб про її допомогу люди завжди пам’ятали і ніколи не забували. Часто можна почути такі слова: “А пам’ятаєш я колись тобі допоміг, і отже, ти повинен зараз неодмінно допомогти і мені”.

Не так давно ми святкували Різдво Господа Нашого Ісуса Христа. Бог стався людиною, прийшов у цей грішний світ, де зневага, вбивство, крадіжки стали невідємною частиною новин, які щодня лунають з телевізійних екранів і сторінок газет.

Але, як часто люди згадують про цю подію? Чи люди згадують про це тільки раз на рік, на свято Різдва Христового?

Отже, чи часто ми згадуємо про те, що сталося 2000 років тому? “Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, щоб родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли” (Гал. 4:4-5).

В нашому сьогоднішньому читанні ми читаємо:“Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь”.

Так, Бог хоче, щоб людина завжди пам’ятала про Нього. І пам’ятала не тільки тоді, коли в неї горе, чи проблеми, а і тоді, коли в неї все добре і вона счастлива. Нажаль, через свою гріховну природу, через власні проблеми, людина забуває Бога, намагаючись виправдати себе і сховатися за матеріальними благами і задоволеннями цього гріховного світу. Диявол, намагаючись переконати нас втому, щоб ми забули про Бога, весь час намагається вдягнути нам на очі пов’язку, щоб ми забули про Бога і перебували завжди в темряві і в гріху. Він хотів, щоб Адам і Єва забули про Бога, забули про те, що наказував їм Бог, спокушуючи їх з’їсти яблуко: “Але з дерева знання добра й зла- не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш” (1 М. 2,17).

Через те, що люди забули про Божий наказ, гріх увійшов у світ. Через свою гріховну природу людина більше памятає про матеріальні речі ніж про духовні. Ми завжди пам’ятаємо коли йде наш улюбленний серіал, чи коли ми маємо йти в гості до наших друзів, але ми не завжди пам’ятаємо про Бога, про все те, що Він зробив і робить для нас через свою безмежну любов і милосердя, через які ми все з вами маємо: “Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом,- спасенні ви благодаттю (Еф. 2:4-5).

Так, Бог не терпить гріха. Він карає людину за скоєні гріхи, бо заплата за гріх- смерть. Але, Бог не хоче, щоб ми загинули, Він не хоче, щоб диявол і гріх панували над людиною, тим самим засуджуючи її на вічну смерть і на дочасні і вічні муки і страждання. Натомість, Бог хоче спасти своє втрачене створіння. Він дає нам Свого Сина Єдинородного, щоб ми ввірувавши в Нього не загинули, а мали життя вічне: “Поскидайте з себе всі гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та нового духа. І нащо маєте померти, Ізраїлів доме? Бо не жадаю я смерти помираючого, говорить Господь Бог, але покайтеся та й живіть! (Єз. 18:31-32).

Так, Бог стався людиною, прийшов на цей світ, народившись в яслах. І ми повинні пам’ятати про це, але також ми не повинні забувати про те, для чого Бог стався людиною, і про мету Божого приходу. Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб спасти нас. Він прийшов виконати за нас закон, ставши нашим спасителем. Христос своєю смертю і стражданнями на голгофському хресті постраждав за всіх нас, викупивши нас від влади смерті, гріха і диявола не сріблом чи золотом, а Своєю дорогоцінною і святою кров’ю: “Маємо в Ньому відкуплення кров'ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його, яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності” (Еф. 1:7). "Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був,- кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено” (Іс. 53:5).

Всемогутній Бог стався людиною, щоб спасти нас, щоб ми вже більше не були вічними рабами сатани і гріха. Ісус Христос, наш Люблячий Господь, прийшов на землю, щоб виконати Свою головну місію: спасти гріховне людство, примиривши нас з Богом, щоб ми мали прощення всіх наших гріхів і життя вічне: “Любов’ю Своєю і Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнинну” (Іс. 63:9).

Він прийшов, щоб вирвати нас з смертельних рук сатани. Прийшов, щоб примирити нас з Богом, зробивши нас дітьми Божими і давши нам спасіння і життя вічне. Він став нашим СПАСИТЕЛЕМ.

Отже, повертаючись до нашого прикладу, нам, звістно, треба пам’ятати і згадувати приємні події з нашого життя, які стались колись з нами. Ми повинні, також, пам’ятати про ту допомогу, яка колись була надана нам і про людей, які допомогли нам в тяжкі моменти нашого життя. Але, ми повинні завжди пам’ятати про Бога, пам’ятати про все те, що для всіх нас зробив Ісус Христос, викупивши нас від влади смерті, гріха і диявола. Так, нам потрібно завжди про це пам’ятати і ніколи не забувати, і тоді Бог ніколи не забуде про нас, і ніколи вже не випустить нас з Своїх обійм.

Заради Ісуса Христа. Амінь!

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. (Фил. 4:7).

Українська Лютеранська Церква.