Сайт душпастиря Павла

Дата: 19 серпня 2000 р.
Читання: Євангеліє від Св. Ап. Луки 9:28-36
2Пет 1:16-18
Вих 33:19-23

²⁸І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору. ²⁹І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. ³⁰І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, ³¹що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити. ³² А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. ³³І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить... ³⁴А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару. ³⁵І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! ³⁶А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

"ПЕРЕОБРАЖЕННЯ"

     Слава Ісусу Христу!

     Дорогі друзі у Христі!

      Чи ви колись здатні були дивитись на Сонце з незаплющенними очима, а навпаки – широко їх розкривши? Причому, не використовуючи жодних закопчених скельок, чи то інших засобів? Я одного разу вперше у житті дивився на Сонце широко розкритими очима та... з широко розкритим ротом. Ми з дружиною верталися додому з Криму і їхали з Євпаторії до Сімферополя електричкою. Був самісінький ранок – потяг вирушив о п’ятій ранку. Сімферополь південніше Євпаторії, а ми сиділи з лівого боку за ходою поїзда – отож схід був прямо таки перед нашими вікнами. Отож десь через півгодини подорожі розпочався схід Сонця. Видовище незабутнє. Спочатку яскраво-оранжевий краєчок виходить з понад обрію. Потім поступово виходить все сонячне коло – воно здається дуже великим і зовсім не таким яскравим, яким, як ми знаємо воно є. Це все через те, що його проміння проходять через надзвичайно товстий шар атмосфери, який немов лінза збільшує розміри Сонця одночасно заглушуючи його яскравість. На таке Сонце можна залюбки дивитися годинами не боячись попекти собі очі. А спробуйте но хоч з декілька секунд подивитися на сонячний диск у полудень. Відчуття з неприємних.

     Дорогі друзі у Христі!

      Весь Свій земний шлях Господь наш Ісус Христос зовні ніколи не видавався чимось особливим. Він не був краснем. Він не був потворою. У фізичному розумінні цих слів. Ісус нічим не виділявся на фоні оточуючих його людей. Це був звичайний єврей, з усіма притаманними цьому народові рисами. Одівався Він як звичайний тесляр того часу. Ніхто би не обернувся побачивши Його на вулиці тих часів. Ніхто би і гадки не мав, дивлячись на вигляд Тієї Людини, що навколо Неї збираються натовпи, що Він – Бог. Як товсті шари атмосфери покривають сонячні проміння – і на них можна дивитися, не пошкодивши очей, так само і Бог вирішив показати Себе людям, а саме увібравши у Себе людську подобу. Бо інакше людина не здатна дивитися на Бога, на всю славу Його у всій її повноті і при цьому залишатися живою. Пам’ятаєте, як Мойсей хотів побачити славу Божу, а Господь йому відказав: “19 Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний. 20І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити. 21І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі. 22І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду. 23А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме. ” (Вих 33) Отож, людина не може бачити славу Господню і жити. Адам з Євою вчинили таке, що ми і досі відчуваємо в собі наслідки цього. Незважаючи на крик невіруючих, що людство, мовляв, рухається вздовж лінії прогресу, всі ми віруючі, прекрасно знаємо, що це зовсім навпаки. З кожним роком мораль суспільства стає дедалі гіршою і гіршою. І така людина звичайно не може стати перед Божим обличчям. Бо Бог є святий і досконалий. Так само, як ніщо, що наближається до Сонця не виживає, а обертається на пару, так само і ми з вами, будучи грішними не зможемо стояти поблизу Бога – ми негайно загинемо.

      Але одного разу таки Бог на землі, Господь наш Ісус, трохи привідкрив свою істинну божественну сутність. І саме це ми сьогодні святкуємо. Він хотів, щоб учні Його, Петро, Іван та Яків були цьому свідками. Учні, які, як ми пам’ятаємо, не хотіли, щоб від них пішов і помер їхній улюблений вчитель. І ось тут на цій високій горі Ісус явив їм хто Він насправді є, і для чого йому слід піти до Єрусалиму і загинути. Яскраво сяюче обличчя Христа та надзвичайно білий одяг – це лише невеличка частка того, Ким Ісус насправді є. Але і цього було достатньо для учнів, щоб перелякатись і впасти обличчям до землі. Лише цього було достатньо учням, щоб відчути присмак того, що чекає на них після смерті – Царство Божого. Вони відчули таке блаженство, що Петро запропонував залишитися там подовше і збудувати для цього скінії –одну для Ісуса, одну для Мойсея, одну для Іллі.

      Мойсей та Ілля. Невипадково саме вони говорили з Господом нашим про Його відхід. Мойсей – людина, якій Бог дав на горі Синайській Закон. Закон, який жодна людина не могла виконати досконало. Лише Ісус, справжній Бог та справжня, але безгрішна людина зміг це зробити. Ілля – один з найвеличніших пророків Старого Заповіту, людина, що не вмерла, але яку Бог забрав до Себе на небеса в огняній колісниці. Саме виконанням його пророцтв зокрема був Ісус. І ці двоє говорили про те, що Ісус мав зробити в Єрусалимі, а саме про те, що Йому слід постраждати за гріхи людства. Саме в цьому епізоді ми напевно найяскравіше бачимо наскільки наш гріх є великий, що Самому Богові треба іти і страждати за нас. Саме тут Бог привідкрив завісу людськості і показав божественність Христа. Саме тут ми бачимо, що страждати йде ніхто інший, але Сам Бог.

      А для того, щоб нам відчути по смерті у всій повноті Царство Боже, якого ми аж в ніякій мірі не гідні ми повинні робити те, що сказав під час переоображення Бог Отець, а саме слухати його улюбленого Сина. А Син сказав нам наступне: “До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. ” (Ів 14:6) Отож не шукаймо іншого шляху до небес, окрім як через Христа Ісуса.

      І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте! (Кол 3:15) Амінь!

Українська Лютеранська Церква.