Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Олега (Юхименко)
Псалми 85:2 (85-3)
“Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив!”
“Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив!”
Слава Ісусу Христу!
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!
Дорогі брати і сестри у Христі!
Розповім вам одну історію. В одного чоловіка, на ім’я Іван, був один знайомий, що очолював одне дуже велике підприємство, що займалося виготовленням відомих на цілий світ металорізальних верстатів. Слово “знайомий” тут навіть не дуже підходить, бо вони з Іваном були дуже близькими друзями з малеча. Так вже вийшло, що Іван пішов по одному шляху і не став великим начальником, а його друг піднявся щаблями кар’єри і досяг такого великого посту. Треба віддати належне Івановому другові – він ніколи не вів себе зухвало, ніколи не зазнавався по відношенню до свого друга Івана. Навпаки, маючи під собою десятки тисяч підлеглих, він завжди підкреслював перед Іваном, що він є його найкращим другом, і що при любій потребі, коли він в себе в кабінеті, Іванові слід звертатися до нього безпосередньо, минаючи усіх підлеглих йому начальників, минаючи усіх секретарів, та в загалі усіляких посередників. Іншими словами, казав він, “Якщо тобі щось треба від мене, якщо я тобі зможу якось допомогти, просто приходь або телефонуй – я завжди допоможу. Не призначай зустріч через моїх секретарів, не йди, не телефонуй до мого заступника – звертайся прямо до мене, адже ми друзі, і я ніколи тобі не зраджу.” Та все ж таки, Іван, бачачи яким поважним чоловіком став його друг, якось не наважувався до нього звертатись. Це переросло в те, що він не те що зайти, а подзвонити йому боявся. Але раптом прийшла велика біда, в якій допомогти міг лише його друг. Іван ледве наважився з ним зв’язатися, та й то, лише зателефонувавши секретареві і призначивши зустріч. Коли ж його великий друг довідався про горе, що спіткало Івана, і про те, як Іван не послухався його прохання і не прийшов безпосередньо – він дуже розчулився і розгнівався водночас. Розчулився через те, що він співчував горю Івана, а розгнівався через те, що той не прийшов відразу до нього, близького друга, друга з дитинства...
Дорогі брати і сестри у Христі!
В нашому духовному житті ми так само дуже часто поводимося. Ми боїмося звертатися безпосередньо до нашого дорогого Господа, а натомість шукаємо Його заступників, його так би мовити секретарів. В нас дуже часто виникає спокуса звертатися у молитві до кого завгодно тільки не до Того, хто є для нас єдиним захистом і притулком. Наш Господь, Ісус Христос, каже нам: “Прийдіть до Мене, усі струджені і обтяжені, і Я вас заспокою!” (Мат. 11:28) В усіх негараздах, як духовних, так і фізичних, лише Господь, Бог наш є нам захистом і притулком. Давид співає у псалмі: “Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!... Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!” (Пс. 28 і 59) Єремія прославляючи Господа каже: “О Господи, сило моя та твердине моя, і захисте мій в день недолі!” (Єр. 16:19).
Наш гріх часто спонукає нас довіряти у захисті кому завгодно, тільки не Господеві. Проте наш люблячий Бог, коли ми просимо захисту в НЕ в Нього, часто дає нам цей захист. Хоч Господь Бог наш, є Богом ревнивим, тобто слави Своєї Він не віддає нікому, водночас Він є й Богом многомилостивим і коли бачить, що Його улюблений народ потерпає від якоїсь біди і молиться та благає захисту НЕ в Нього, Він все одно їм допомагає, та, проте чекає і терпить, що шану і славу за це віддадуть таки йому а не комусь іншому.
Всі ми з вами – жалюгідні грішники. Всі ми з вами заслуговуємо лише на вічну смерть у пеклі. Проте є Той Єдиний, я ще раз наголошую, Єдиний захисник наш, що нас завжди любить і захищає – це наш Господь. Кров’ю Своєю, пролитою на Римському хресті він покрив нашу гріховність. Смертю своєю він покрив усі наші гріхи, в яких ми народилися, які ми вже вчинили, і які ми чинимо і чинитимемо щоденно. Господь наш Ісус Христос є нашим справжнім покровом, справжнім покривалом, що захищає нас від смерті та диявола. Він є тим покровом, крізь який Бог на небі не бачить які ми є грішні, а бачить лише кров Сина Свого, яку Він не пошкодував для того, щоб ми відчували вічне блаженство, перебуваючи у Його спільноті на небесах. Тож, разом з усіма святими і ангелами, разом з Богородицею Дівою Марією, віддаймо всю славу і хвалу за це лише Йому – нашому вічному покрову, захиснику, заступнику, спасителю і викупителю – Ісусові Христові!
Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! (Пс. 107)
А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь. (Еф. 3:20-21)
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!
Дорогі брати і сестри у Христі!
Розповім вам одну історію. В одного чоловіка, на ім’я Іван, був один знайомий, що очолював одне дуже велике підприємство, що займалося виготовленням відомих на цілий світ металорізальних верстатів. Слово “знайомий” тут навіть не дуже підходить, бо вони з Іваном були дуже близькими друзями з малеча. Так вже вийшло, що Іван пішов по одному шляху і не став великим начальником, а його друг піднявся щаблями кар’єри і досяг такого великого посту. Треба віддати належне Івановому другові – він ніколи не вів себе зухвало, ніколи не зазнавався по відношенню до свого друга Івана. Навпаки, маючи під собою десятки тисяч підлеглих, він завжди підкреслював перед Іваном, що він є його найкращим другом, і що при любій потребі, коли він в себе в кабінеті, Іванові слід звертатися до нього безпосередньо, минаючи усіх підлеглих йому начальників, минаючи усіх секретарів, та в загалі усіляких посередників. Іншими словами, казав він, “Якщо тобі щось треба від мене, якщо я тобі зможу якось допомогти, просто приходь або телефонуй – я завжди допоможу. Не призначай зустріч через моїх секретарів, не йди, не телефонуй до мого заступника – звертайся прямо до мене, адже ми друзі, і я ніколи тобі не зраджу.” Та все ж таки, Іван, бачачи яким поважним чоловіком став його друг, якось не наважувався до нього звертатись. Це переросло в те, що він не те що зайти, а подзвонити йому боявся. Але раптом прийшла велика біда, в якій допомогти міг лише його друг. Іван ледве наважився з ним зв’язатися, та й то, лише зателефонувавши секретареві і призначивши зустріч. Коли ж його великий друг довідався про горе, що спіткало Івана, і про те, як Іван не послухався його прохання і не прийшов безпосередньо – він дуже розчулився і розгнівався водночас. Розчулився через те, що він співчував горю Івана, а розгнівався через те, що той не прийшов відразу до нього, близького друга, друга з дитинства...
Дорогі брати і сестри у Христі!
В нашому духовному житті ми так само дуже часто поводимося. Ми боїмося звертатися безпосередньо до нашого дорогого Господа, а натомість шукаємо Його заступників, його так би мовити секретарів. В нас дуже часто виникає спокуса звертатися у молитві до кого завгодно тільки не до Того, хто є для нас єдиним захистом і притулком. Наш Господь, Ісус Христос, каже нам: “Прийдіть до Мене, усі струджені і обтяжені, і Я вас заспокою!” (Мат. 11:28) В усіх негараздах, як духовних, так і фізичних, лише Господь, Бог наш є нам захистом і притулком. Давид співає у псалмі: “Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!... Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!” (Пс. 28 і 59) Єремія прославляючи Господа каже: “О Господи, сило моя та твердине моя, і захисте мій в день недолі!” (Єр. 16:19).
Наш гріх часто спонукає нас довіряти у захисті кому завгодно, тільки не Господеві. Проте наш люблячий Бог, коли ми просимо захисту в НЕ в Нього, часто дає нам цей захист. Хоч Господь Бог наш, є Богом ревнивим, тобто слави Своєї Він не віддає нікому, водночас Він є й Богом многомилостивим і коли бачить, що Його улюблений народ потерпає від якоїсь біди і молиться та благає захисту НЕ в Нього, Він все одно їм допомагає, та, проте чекає і терпить, що шану і славу за це віддадуть таки йому а не комусь іншому.
Всі ми з вами – жалюгідні грішники. Всі ми з вами заслуговуємо лише на вічну смерть у пеклі. Проте є Той Єдиний, я ще раз наголошую, Єдиний захисник наш, що нас завжди любить і захищає – це наш Господь. Кров’ю Своєю, пролитою на Римському хресті він покрив нашу гріховність. Смертю своєю він покрив усі наші гріхи, в яких ми народилися, які ми вже вчинили, і які ми чинимо і чинитимемо щоденно. Господь наш Ісус Христос є нашим справжнім покровом, справжнім покривалом, що захищає нас від смерті та диявола. Він є тим покровом, крізь який Бог на небі не бачить які ми є грішні, а бачить лише кров Сина Свого, яку Він не пошкодував для того, щоб ми відчували вічне блаженство, перебуваючи у Його спільноті на небесах. Тож, разом з усіма святими і ангелами, разом з Богородицею Дівою Марією, віддаймо всю славу і хвалу за це лише Йому – нашому вічному покрову, захиснику, заступнику, спасителю і викупителю – Ісусові Христові!
Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! (Пс. 107)
А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь. (Еф. 3:20-21)
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні
Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
