Сайт душпастиря Павла

¹А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: ²Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. ³І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. ⁴Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! ⁵Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. ⁶А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. ⁷І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. ⁸Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. ⁹Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. ¹⁰ І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. ¹¹Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, ¹²та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. ¹³Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів... ¹⁴Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Двадцята Неділя по Трійці
(Мат. 22:1-14)

       Слава Ісусу Христу!
       Дорогі брати і сестри у Христі!
      Сьогодні ми поговоримо про весілля. Я впевнений, що багатьом з вас, якщо не всім, доводилось не один раз бувати на весіллі. Всі ми прекрасно уявляємо собі з якою радістю це пов’язано. Як це приємно бачити двох молодят, які через любов свою поєднують свої життя аж до смерті. Скільки радості ми бачимо на обличчях гостей, скільки радісних сліз ми бачимо на очах батьків молодого і молодої. І головне – яку велику любов ми помічаємо в очах самих молодят. Інколи трапляється так, що через любов до нестями одне до одного вони не помічають того, що відбувається навколо них, а дивляться лише одне на одного. Підчас вінчання вони урочисто, перед Богом і людьми, шлюбують одне одному у вірності і коханні аж до смерті. Вони присягаються одне перед одним радіти разом у всіх життєвих радостях, а головне – нести тягарі та проблеми одне одного у життєвих бідах і негараздах, допомагати одне одному, віддавати себе цілком і повністю одне одному. Молодята клянуться перед Богом і людьми, що все, що належить одному, обов’язково належатиме іншому. Іншими словами, наречений немов каже своїй нареченій: “Я весь твій!” а наречена: “Я вся твоя!”, бо “стануть вони одним тілом” (Бут. 2:24).
       Дорогі брати і сестри у Христі!
     Наш союз з Богом Святе Письмо також показує як шлюб: Христос – це наречений, Церква, тобто усі віруючі – наречена. В цьому шлюбі Бог єднається з людиною. Та любов, що її Бог має до нас і показана в сьогоднішній притчі у весіллі. Є різні види любові: любов сина до матері, любов солдата до батьківщини, але жодна з них не зрівняється з тією любов’ю, що її має наречений до своє нареченої. Це найпалкіша, найревніша, сама самовідданіша любов, яка може існувати. Вона не зважає на багатства і подарунки. Наш наречений Ісус Христос любить Свою Церкву всією душею Своєю. Ця любов не є платою за якісь подарунки з нашого боку, так само як і в земному житті, ми по-справжньому любимо людину не за те, що вона нам дає чи дарує. Наш наречений полюбив нас грішними і огидними, сповненими бридоти по самі вінця, коли ми були надзвичайно глибоко у беззаконні. Наш Господь настільки нас полюбив, що захотів бути з нами назавжди, завжди дбати про нас і оберігати нас. Проте наш Господь також Бог ревнивий і Він не міг терпіти біля Себе таку огидну, стару, всю в зморшках наречену, яка Його зовсім не любить. Гріх її, нареченої, тобто нас з вами, був таким великим, що ніякими подарунками, ніякими “добрими” ділами не могла ця брудна, вся у нечистотах наречена задобрити себе в Божих очах. Очиститися наречена могла чимось надзвичайно великим – а саме... БОЖОЮ КРОВ’Ю! І наш Великий всемогутній, всевидючий Наречений не пошкодував цієї крові задля нас. Для того, щоб навіки одружитися з нами, Бог зійшов на землю, ставши людиною, виконав замість нас усе те, що мали виконати ми, переніс смерть, яку мали перенести ми – усе це лише задля нас виконав наш дорогий Господь Ісус Христос! А воскресінням Своїм Він довів, що ми зовсім позбавлені прокляття гріха, що над нами висіло. Кров’ю Своєю Він цілком і повністю змив наш бруд, наш гріх, нашу огиду, щоб ми стояли з ним на Весіллі чистими, гарними і святими. Щоб були зодягнені в одежу весільну, на відміну від чоловіка з сьогоднішньої притчі. Що для цього треба від нас, від Церкви, від Нареченої Христової?! Лише віра у все це – віра у те, що наш дорогий Наречений, повністю змивши наш гріх, оновив нас перед Божими очима! Ми не могли зробити цього самотужки, бо не можливо було це нам зробити самим, через той гріх, що нами володів. А за нас все зробив наш Господь! І тепер він нас оберігає, як справжній чоловік оберігає свою дружину. Звичайно ж принісши таку велику жертву задля нас через любов свою, Він і надалі годуватиме і захищатиме нас від усіх бід і нещасть, від усіх ворогів наших. Св. Павло каже: “⁸А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. ⁹Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані. ¹⁰Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його” (Рим. 5:8-10). А ми з любові до нього приносьмо Йому весільні подарунки наших добрих діл, бо тепер вони вже приємні для Нього!

“²³А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! ²⁴Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте!” (1Сол. 5:23-24).

Амінь.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.