Сайт душпастиря Павла

Надвечір’я Різдва
Дата: 6 січня 2002 року
Читання: Луки 2:1-20; Тит. 2:11-14; Іс. 7:10-14
Місце проведення Богослужіння: с. Лазарівка, Івано-Франківськ

"1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. 2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. 3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. 4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, 5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. 6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. 7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... 8 А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. 9 Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... 10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. 12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. 13 І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: 14 Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! 15 І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. 16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. 17 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. 18 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили... 19 А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. 20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано" (Лк. 2:1-20).

Надвечір’я Різдва

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі Господі!

      Напевно кожен з вас нещодавно знову згадав, що таке перепис населення. Адже нещодавно ми всі самі приймали у ньому безпосередню участь. Я не знаю як це відбувалося у вас в селі, але в місті до нас прийшла одна жінка і задала кільканадцять питань про те як нас з дружиною звати, скільки ми живемо в Івано-Франківську, чи є в нас діти і т.п. Під цей перепис населення має підпасти кожна людина, що живе на даний час в Україні, без жодних винятків – сюди входять і маленькі діти, і немовлята. Рахують всіх… Такі переписи регулярно відбуваються в кожній країні. Отож, на їх підставі ми знаємо скільки на Землі живе людей.

      Такі переписи відбувались протягом цілої історії людства. Такий перепис відбувався і тоді коли народився нам наш дорогий Господь. “1І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. 2Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.” (Лк. 1:1,2) Всі люди, які жили тоді у Палестині також повинні були переписатися. Для цього вони повинні були піти в те місто, де народилися. Отож, “3І всі йшли записатися, кожен у місто своє. 4Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, 5щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.” Ось саме тут, у Віфлеємі, підчас перепису населення сталася одна з найвеличніших подій в світовій історії, саме там і тоді народився нам Бог, саме там і тоді втілилось Слово…!

      Отож Бог стався людиною! Бог приймав участь у переписі населення як людина! Бог був одним з нас! Я впевнений, що сам Ісус Христос був записаний як один з людського земного населення! Він був порахований з нами! Він був нашим братом, співгромадянином Землі! Для чого ж це сталося? Для чого Богові було ставати одним з нас? Для чого нескінченному у просторі і часі було ставати маленьким немовлям, що лежало у яслах в таких ганебних нелюдських умовах? Спробуймо відповісти на це питання.

      Бог створив людину святою і безгрішною. Бог створив нас за Своїми образом і подобою. Адам з Євою не грішили – такими їх створив Господь. Все, що вони робили; все, що вони казали; все, що вони думали, було Богові приємно. Потім сталася найвеличніша трагедія в історії людства, в нашій з вами історії. Перші люди згрішили, перші люди засумнівалися в Богові, перші люди відпали від Творця свого. Люди стали грішними. Цей гріх передається і нам в спадок від наших батьків, їм – від їхніх, тим від своїх, і так далі – аж до Адама і Єви. Виключень немає – всі ми, без винятку народжуємось грішними. Всі ми без винятку народжуємось без здатності виконувати святі Божі вимоги. Як мертва людина не може нічого зробити для того, щоб ожити, так само і ми не можемо зробити нічого для того, щоб стати святими, такими, якими вимагає від нас бути наш Святий Господь. Ця трагедія дійсно величезна! Адже люди, що було створені Творцем, щоб вічно насолоджуватись Його присутністю, від цієї присутності відійшли і …вмерли. Вони не просто стали вмирати фізично, адже створені вони були жити вічно, вони вмерли духовно, тобто цілком і повністю відділили себе від Бога… Грішні, мертві люди не можуть знаходитись в присутності Святого, Живого Бога. Ця трагедія була жахлива! Проте Бог її вирішив!

      Він вирішив зробити так, щоб люди виконали Його Святий Закон! Він вирішив прислати нам свого Сина – Бога, який би зміг виконати святі вимоги, який би міг прожити святе життя, жодного разу не згрішивши ані у вчинках, ані у словах, ані у думках. Щоб нам було зараховано це, Син повинен був стати одним з нас, нашим з вами братом, з тієї ж плоті і крові, що й ми, адже всі ми люди – одна сім’я, і виконання Христом Закону залічується і нам. Христос, Спаситель світу, Спаситель людської родини, повинен був народитися на відміну від нас безгрішним. Давидів вислів “В гріху зачала мене мати моя” не стосувався Ісуса. Він народився від Бога Духа Святого, щоб взяти на себе гріх світу. Закон був даний людині, і лише людина повинна була його виконати, але людина свята і безгрішна, така людина, якою був створений Адам. Щоб ця святість належала всім людям, це повинен був бути Бог, лише своєю всемогутністю Він може вчинити так, що всі ми тепер у Христі, всі ми тепер немов самі досконало виконали Закон Божий, якщо віримо…

      Якщо віримо, що це немовлятко у колисці є насправді Сином Божим! Якщо віримо, що ця дитинка є неосяжним Богом! Якщо віримо, що вона стала одним з нас, щоб нас врятувати, щоб нас викупити, щоб за нас постраждати, щоб за нас померти… і щоб, воскреснувши, воскресити й нас і забрати з Собою на небеса!

      …Якби Ісус перебував з нами зараз на землі, то під час перепису населення, Він би був зарахований до жителів землі, до людей, до одного з нас… Завтра ми святкуємо народження нашого співгромадянина по Землі, який стався людиною, щоб ми стали Його співгромадянами по Царству Небесному!

Отож нехай наші серця своїм святим життям весь час прославляють і хвалять це Віфлеємське немовлятко!
Христос рождається!

Українська Лютеранська Церква.