Сайт душпастиря Павла

Перша Неділя Великого Посту
Читання: Лк. 22:24-32 Місце проведення Богослужіння: Будинок-інтернат – Івано-Франківськ, с. Лазарівка

²⁴І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. ²⁵Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. ²⁶Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. ²⁷Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець. ²⁸Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, ²⁹і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, ³⁰щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих. ³¹І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. ³²Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

Перша Неділя Великого Посту

“Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!” (Рим. 1:7)

Дорогі у Христі Господі!

      Сьогодні ми з вами поговоримо про страждання. Часто люди задають питання: “Чому у світі стільки багато горя, бід і страждань?” “Як Бог, будучи добрим, може терпіти це все?” – кажуть вони. “Чому б Йому не взяти і не припинити це все раз і на завжди?” – скаржаться вони. “Чому Він дозволяє, щоб невинні страждали?” – знов нарікають вони. Спробуймо дати відповіді на ці питання, які не дають спокою світові з часів його створення.

      По-перше: Бог створив світ досконалим, тобто бездоганним, чудовим, прекрасним, в якому нічого не бракувало. Страждань не було, не було плачу, не було війн, не було хвороб, не було смерті. Все було створено на користь і радість людині, яка перебувала у цілковитому блаженстві з Богом. Все військо небесне, всі ангели, архангели, херувими й серафими – всі служили на користь людині і були добрими... Коли раптом один з анголів, а за ним і безліч інших запишалися і повстали проти Бога, за що Він їх і скинув у безодню, чому ми знаходимо підтвердження в словах Ісуса: “Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.” (Лк. 10:18). Сатана ж у гніві проти Бога почав робити все, що міг, щоб спотворити, знищити та зруйнувати Боже твориво. Так у саду Едемському, ми читаємо, що диявол, у вигляді змія, спокусив людину не послухатися Божого наказу. Людина впала у гріх, чим принесла смерть, хвороби нещастя, біди та страждання на себе і на всіх нас. Подивіться, що каже Господь: “До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою. І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя” (Бут. 3:16, 17). Ось вам і перша відповідь на питання: “Звідки страждання?” Це є наслідок нашої гріховності. Часто в цьому житті ми страждаємо від гріхів інших людей, які не можуть опанувати в собі цього звіра і завдають нам біль, а також часто ми страждаємо від своїх власних гріхів, як от недбайливо ставимося до свого здоров’я, йдучи на поводу спокус руйнуємо власне життя і т.і.

      Проте, Бог не залишив нас у гріху нашому! Через любов Свою Він забезпечив нам вічне життя з Ним на небесах! Щоб ми жили разом з Ним і насолоджувались Його вічною присутністю Він віддав за нас Свого Сина однородженного! Він зробив нас своїми дітьми! Він нас любить як Своїх і чекає нас на небесах!

      Я вже передбачаю ваше наступне питання, яке ми вже згадували на початку: “Якщо ми є Його діти, і Він нас любить, то чому ж ми все одно страждаємо, а часто, чим сильніша віра, тим більше нещасть випадає на нашу долю?” Щоб пояснити, чому Бог допускає це, я наведу два приклади. Але перед цим хочу зауважити, що по-перше: Бог Своїх дітей улюблених не карає, а виховує, а по-друге: хоч ми і страждаємо від нападок Сатани, все це робиться з дозволу Божого. Адже ми читаємо в сьогоднішньому уривку з Євангелія від Луки: “...ось Сатана випросив вас, щоб пересіяти, як пшеницю.” Тобто диявол не може зробити нічого без дозволу Божого. Для чого ж Господь це допускає?

      Ось приклад перший. Коли мала дитина не слухається, її батько чи мама часто виховують застосовуючи для цього ремінець, чи будь-який інший засіб, що потрапить під руку. Це робиться, звичайно, не з ненависті до дитини, а навпаки – з любові. Щоб дитина виросла чемна і вихована. Подібне з нами робить і Господь наш: щоб ми бува не відійшли від Нього, не втратили віри у викупну смерть Ісуса Христа, він посилає нам страждання, як батько того ремінця.

      Приклад другий. Уявіть собі величезного дуба, а навколо нього плететься виноградина. Ось настає сильний вітер, і сьогодні він дме так, що дуб захищає виноградину й сприймає весь тиск вітряний на себе. А наступного дня, вітер вже дме з протилежного боку і всю силу цієї бурі відчуває на собі виноградина. Що з нею стається? Чим більший вітер, чим сильніша буря, чим несамовитіший ураган, тим він сильніше притискає виноградину до дуба, як до свого захисника. Те саме і з нашими стражданнями. Чим вони сильніші, тим ми більше відчуваємо, що без Бога ми нічого не можемо, без Господа нашого ми не маємо сил, і лише в ньому знаходимо притулок. Іншими словами Бог допускає нещастя в життях наших для того, щоб ми бува не запишались, вважаючи, що все можемо в цьому житті й без Бога, а навпаки – щоб ми відчули, що у всьому ми залежимо від Нього, і чим дужчі страждання, тим більше ми покладатимемось на Його захист.

      І на останок пам’ятаймо, що це життя лиш коридор, що веде нас до справжнього, вічного життя з Богом, де немає страждань і плачу, де відсутній біль і скорбота, де присутні лиш радість, щастя та блаженство. А хіба в порівняння з цим блаженством наші страждання на шляху до нього мають вже таке велике значення? Ні, адже живемо ми тут лиш мить в порівняні з вічністю, яку ми проводитимемо з Господом нашим, Який для цього не пошкодував найдорожчого, що в Нього є – Свого Сина! Тож хвалімо Його й славмо!

      “10А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. 11Йому слава та влада на вічні віки, амінь” (1Пет. 5:10-11).

Українська Лютеранська Церква.