Сайт душпастиря Павла

Дата: Четверта Неділя Адвенту, 6 січня 2002 року
Читання:
Іс. 40:1-8
Євр. 12:15-29
Луки 1:67-80
Місце проведення Богослужіння: Будинок-інтернат Івано-Франківськ, с. Лазарівна Проповідь: пастир Олег Юхименко

“67 Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: 68 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! 69 Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, 70 як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, 71 що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, 72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, 73 що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, 74 щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому 75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. 76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, 77 щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, 78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, 79 щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру! 80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем” (Лк. 1:67-80).

Четверта Неділя Адвенту

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати та сестри у Христі!

      Чи задумувались ми з вами колись в якій халепі ми знаходимось? Звичайно, кожен з нас, почувши таке питання здивується і подумає: "Що ж таке він має на увазі, коли задає таке питання, про яку таку халепу він говорить? Звичайно, -кожен скаже про себе, - я в цьому житті неодноразово знаходився у незручній ситуації, з якої хотілося якомога швидше вийти, але що наш пастир має на увазі, напевно він говорить про мій духовний стан, що мовляв я грішний і тому подібне?" Не дивуйтеся, я подумав те саме, коли це питання задав мені вперше мій пастир. Пам'ятаю, моєю першою думкою було: "Ну знову, починається, зараз мій пастир почне знову читати мені мораль про те як слід себе поводити, яким повинен бути справжній християнин, і т. і." Одним словом, поставився я до його слів не зовсім серйозно. Бо всі ми часто чуємо, що ми грішні, і що ми грішимо щодня, щогодини, щохвилини... Але чи ми часто уявляємо собі наскільки ми грішні? Я хочу сказати, чи часто ми задавали собі чесні питання і чесно на них відповідали? Зазвичай, коли ми хочемо дослідити наскільки ми є грішні ми задаємося питаннями на кшталт: "Чи я когось вбив?" або: "Чи я щось вкрав?" Більш освічені задаються питаннями: "Чи люблю я Бога, чи не зловживаю я Його Іменем, чи пам'ятаю я день суботній?" Так питання ці вірні - перевіряти ми повинні себе на основі Святих Десяти Заповідей?" Але, чи чесно і відверто ми собі на них відповідаємо? Зазвичай наші відповіді собі звучать щось на зразок: "Так я бачу, що я цього не виконав, і навіть не можу виконати, але - і тут як раз частенько вступає Це підступне "але" - але ж не так це вже й страшно, але ж всі так роблять, але ж хіба я вже такий поганий, хіба немає гірших за мене?" Надзвичайно часто ми намагаємось виправдати себе в очах власних, чи перед іншими людьми, шукаючи собі всіляки "але"...

      Проте чесно поглянувши на себе, та порівнявши себе з святим дзеркалом Святого Письма, і не шукаючи вже жодних "але" ми усвідомимо, з великим каяттям у серці, наскільки насправді гнилими ми є за своєю природою. Адже згідно з Писанням ми грішимо не через те, що час від часу просто забуваємо чи спокушаємось, чи просто не усвідомлюємо що робимо, а решта часу ми цілком Святі. Ні, ми грішимо через те що грішні, через те, що ми народжуємось на цей світ чорними від переступу, і при народженні немає на душах наших жодної білою плями святості. Гнила картопля смердить через те, що вона гнила. Тобто гниль випромінює сморід - такого не буває, щоб картопля гнила від того, що смердить. Те саме і з нашим гріхом - ми грішимо ми смердимо, через гниль гріха, в якому народжуємось... І нічого нас від цього не може спасти, ніякі ліки, ніяке намагання краще жити... Гнила картоплина викидається на смітник, гнила грішна душа викидається на смітник душ, у геенну, у пекло, туди, де біль не припиняється, туди, де хробак, що їстиме наше гниле тіло ніколи не вмиратиме, туди, де вогонь, що палитиме наші душі ніколи не вгасатиме...

Дорогі у Христі!

      Чесно відповідаючи на нашу відповідність Божим вимогам ми побачимо що цей пекельний смітник є єдиним, чого ми заслуговуємо! Це бачив і священик Захарій, батько Івана Христителя. Він прекрасно усвідомлював, наскільки впало людство. Він, прекрасно знаючи Святе Письмо, усвідомлював і визнавав, що єдине, що може спасти нас - це не дотримання Божих Заповідей, це не побожне життя людей, а Сам Бог. Захарія усвідомлював, що відпавші від Бога, будуть повернені назад лише Богом. Гріх настільки великий, що під силу врятувати від його наслідків лише Тому, хто цих людей створив, - всемогутньому, милостивому Богу, який є не лише справедливий, але й милосердний, і заради цього не жаліє Сина Свого і посилає на врятування Своїх дітей. Довідавшись, що за його життя прийде Спаситель всіх людей, Захарія прославляє Його і каже: "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що прийшов і визволив люд Свій." Довідавшись, що Милостивий Спаситель народиться від родички його Марії, що з Давидового роду, він виспівує: "Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, дитини Своєї". Погляньте, наскільки вдячним є Захарія Господеві, що після народження свого власного сина Івана, він хвалить Господа за спасіння, яке Той несе в народженні Ісуса. Всі ми повинні з вдячністю дивлячися на ясла Ісусові дякувати Богові за те спасіння, яке Він приносить нам, за те визволення від гидоти в якій ми народилися і живемо, за те викуплення, яке Він здійснив від заслуженого нами гніву. Адже, Бог наш правдивий, і те, що обіцяє Він, на відміну від нас людей, виконує. Бог пообіцяв, що в Авраамові поблагословляться всі народи, Він цю обітницю виконав, - Він послав у світ Того, Хто став під вимоги Його справедливого Закону і виконав його, Він зглянувся і дав Свого однородженого на смерть, яку мали перенести ми. Кожне Слово, яке Він дав у Святому Своєму Писанні виконалось на сто відсотків. І саме цьому був свідком священик з Авієвої череди Захарія. І саме в Захарія і народився той, хто готував дорогу цьому спасінню. Саме Іван проповідував те покаяння, яке й готує нас до того великого скарбу життя вічного, адже чесно не визнавши наскільки грішні ми є, ми ніколи не оцінимо належно те, що нам дарується. А дарується нам у віфлеємському немовляті те, що не має на землі жодний міліонер, жодна багата країна, і що не може дати нічого на цьому світі - це в хід у Царство Небесне!

     "А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушний дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, - Він і вчинить оте" (2Сол. 5:23-24)
Амінь!

Українська Лютеранська Церква.