Сайт душпастиря Павла

Третя Неділя Адвенту
Дата: 30 грудня 2001 року.
Читання: Лк. 1:39-56 Місце проведення Богослужіння: Івано-Франківськ будинок-інтернат, с. Лазарівка.

      "39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. 40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. 41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, 42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! 43 І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? 44 Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! 45 Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! 46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа, 47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, 48 що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, 49 бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, 50 і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! 51 Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! 52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, 53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! 54 Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, 55 як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! 56 І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого" (Лк. 1:39-56).

Третя Неділя Адвенту

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Христі!

      Задаймося питанням – чи ми любимо чекати? Кожен з нас напевно скаже, що “не дуже”. Звичайно, всі ми маємо різне терпіння, кожен має інший характер. Одним словом, один може терпляче чекати роками і нічим не виявляти свого нетерпіння, інший нервується вже через кілька годин, а є люди, в особливості, маленькі люди – діти, що не можуть почекати і кілька хвилин. Проте, яку радість ми відчуваємо, коли нарешті відбувається те, на що ми так довго (чи не дуже) чекали!

      Терпіння ж, яке мають віруючі люди, не має меж, бо це терпіння їм дає сам Бог, через віру. Віра, що живе у наших серцях має чудову властивість чекати стільки скільки треба, з терпінням і миром в серці. Бо “…віра то підстава сподіваного доказ небаченого” (Євр. 11:1). І тим більшою, краще сказати – безмежною є наша радість коли здійсняється те, що нам пообіцяв наш дорогий Господь, і що нарешті стається, тим більшою, краще сказати – незбагненною буде наша радість, коли ми наочно побачимо, як наш любий Спас прийде у славі на хмарах, у супроводі ангелів, щоб забрати нарешті нас з Собою на небеса, де “… ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде” (Об. 21:4).

      ...Св. Марія – дівчина з Назарету, невеличкого, небагатьом відомого селища в Палестині, дівчина з царського роду, роду Давидового. Без сумніву вона мала сильну віру, в якій її виховували її батьки. З малеча вона вірила, що прийде Месія, Спаситель Ізраїля, і її власний Спаситель. З дитинства вона вірила в те, що Бог пообіцяв Авраамові, що в ньому, тобто в його, Аврамовому, Нащадкові поблагословляться всі племена землі. З дитинства вона знала, що Спаситель народиться від діви, і буде нащадком царя Давида. Ця віра була міцна, адже вона живилася Словом Божим, яке Марія, безсумнівно, слухала, як і від батьків своїх, так і в на зібраннях у синагозі. Ця віра давала їй терпіння, ця віра давала їй мир в серці. Ця віра ніби казала їй: “Навіть якщо Спаситель прийде і не за твого життя – все одно, ти – спасена, адже ти віриш у безумовне милосердя Боже і маєш побожний страх перед Ним, і головне – віриш у неминучий прихід Спаса свого.” З цією вірою в серці Марія зростала, з цією вірою вона і одружилася...

      І, ось, сталося надзвичайне! Марія раптово дізнається, що Месія народиться не просто за час її земного життя, навіть не просто в її родині – родині нащадків царя Давида, а в неї самої! І народиться не від чоловіка її Йосипа, а від Самого Бога – від Бога Духа Святого! Чи ви можете уявити, наскільки приголомшена була з початку Марія, коли ангол Гавриїл сповістив їй цю новину?! А чи можете ви уявити яка радість сповнила Марію від цього, радість невимовна, радість, яку не можливо втримати. Адже обітниця про яку вона знала змалку має здійснитися дуже скоро, адже Спасіння дуже близько! Таку радість не можливо втримати у собі, тому Марія поспішає до своєї родички Єлисавети, в якої, як сповістив їй ангол Гавриїл, також очікується дитятко, у Єлисавети, яка все життя була неплідна, в старому віці має народитися дитина – знову чудо! З ким же, як не з нею поділитися своєю радістю, що тебе переповнює!

      Як тільки Марія увійшла до хатини Захарія, дитинка в утробі Єлисавети затріпотіла від радості, адже Дух Господній, що линув з Маріїної утроби сповнив великою радістю ще ненародженого шестимісячного Івана Христителя. Бо там де Спаситель, там і Дух Святий! Єлисавета сама сповнена Ним, вигукує голосно: “Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!” Звичайно, Марія благословенна, адже їй випав такий привілей – стати матір’ю самого Бога! Таке блаженство не можливо заслужити, бо це може бути лише благодаттю та ласкою Божими. Марія є надзвичайно щаслива, нестримно рада, невимовно піднесена – одним словом блаженна! Що ж робить її такою блаженною?! Про це знов нам каже Єлисавета: “Блаженна ж та, що ПОВІРИЛА, бо сповниться проречене їй від Господа!” Марія вірила, вона вірила завжди і вірила зараз! Вона повірила, що від неї народиться Месія, вона повірила, що для цього не треба буде пізнати свого чоловіка, а головне вона вірила в те, що нарешті прийде Спаситель, щоб здійснити те, для чого Він був посланий Богом Отцем – щоб викупити народ Свій від рабства гріха, диявола і світу, щоб стати під Закон Божий, виконати його досконало, понести на собі кару за все людство, та Своїм воскресіння довести, що люди виправдані перед Богом і також воскреснуть для вічного життя! Саме ця віра від Духа Святого промовляла вустами Марії, коли та казала: “46Величає душа моя Господа, 47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, 48 що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, 49 бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, 50 і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! 51 Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! 52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, 53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! 54 Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, 55 як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!”

      В ці дні посту перед Різдвом Христовим, ми подібно до Марії, сповнені радістю, адже через два тижні ми святкуватимемо народження і нашого Спасителя і Викупителя Ісуса Христа! Як і в Марії наші серця наповнюються невимовною радістю в очікуванні святкування такою великої Події в історії людства! Проте найбільшою нашою радістю в цей час є усвідомлення того, що ми вже спасені, що ми вже відкуплені, що ми вже є громадянами Царства Божого! І тому з вірою у серці, повні надії, ми чекаємо Другого Славного Приходу нашого Господа, коли Він забере нас до Себе у нашу небесну домівку!

     “І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі” (Фил. 4:7).
Амінь.

Українська Лютеранська Церква.