Сайт душпастиря Павла

Українська Лютеранська Богословська Семінарія Св. Софії м. Тернопіль

Лк 15:1-2

¹Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. ²Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

Слава Ісусу Христу!

    Дорогі мої брати і сестри у Христі!
    Розповім вам одну історію. Жив собі хлопець на ім’я Петро. Він ріс чемним сином для своїх батьків, завжди їх слухався, робив все як вони казали, не водився з поганими хлопцями, його у всьому ставили за приклад одноліткам. Він завжди чисто зодягався, був завжди охайний і вихований. Коли він виріс всі люди дивилися на нього з захопленням. Та й сам він був про себе непоганої думки, бо відчував що люди до нього тягнуться через його освіченість і вміння тримати себе з людьми. І спілкувався він з собі рівними – такими ж інтелігентними людьми, як і він сам. Якось йому розповіли про одного хлопця, що жив недалеко від нього. І багато його здивувало у тому, що про того казали. По-перше за оповідями, він був дуже освіченою людиною, по-друге – він також міг спілкуватися з людьми, та й ще так, що його бажали побачити багато людей. Петра непокоїло те, що був той хлопець з бідної родини, та з того, що, як він чув, – той не мав жодної пристойної освіти. Хоч і казали щось таке, що той ніби каже, що він Бог і прийшов спасти світ, все-одно - “Піду-но я подивлюся на того Івана, що про нього так багато балакають,” – подумав собі Петро і пішов туди, де його найчастіше бачили. Те, що він побачив, не влізало в жодні рамки. В парку, де, як казали, його найчастіше бачили, на галявині, сиділо колом чоловік з десять циган і бомжів; всередині палало багаття, на багатті смажилась якась незрозуміла тварина, на розстеленій на траві шматі лежала щось здалека подібне на їжу – ніби якась печена картопля, сало, декілька огірків, хліб, щось подібне на вино… Головне, там був той Іван. “Та?!” – подумав Петро, “Ще мені одне цабе… Що ж то мені таке про нього розповідали, освічений, вихований… і сидить тут з цими бомжами й циганами?… А-а, розумію, він казав, що він Бог – тепер не дивно, чому цього божевільного сюди занесло…”
    Дорогі брати й сестри у Христі!
    Надіюсь ви здогадалися, що я намагався змалювати сучасними фарбами, те що відбувалося за часів життя Господа нашого Ісуса Христа на землі. Точнісінько так дивилися на Христа фарисеї та книжники. На митників і грішників дивились вони саме так, як ми сьогодні, нажаль, частенько дивимось, на циган, бомжів, пияків, повій, шахраїв, злодіїв, вбивць… “Я ж ходжу до церкви, я навчаюсь в Семінарії, я вірую в Бога. Я сам можу навчати Слову Божому. Як я можу мати щось спільне з такими людьми,” – часто кажемо ми собі. Як часто ми з огидою, не усвідомлюючи ким ми є насправді в Божих очах, дивимося на пияка, повію, чи наркомана, і намагаємось втекти якомога далі, щоб хтось часом не подумав, що ми маємо з ними щось спільне!
    Проте подивіться – що робить САМ БОГ! “Приймає Він грішників та з ними їсть.” Бог приймає грішників... Людей, яких ми часто обходимо стороною, Бог приймає і разом з ними їсть!
    Знаєте що?! Незважаючи на нашу освіту, таланти, вихованість, навіть обізнаність у Святому Письмі і відносній здатності навчати йому інших, ми перед Господом такі самі самісінькі, як ті вбивці, проститутки та пияки і заслуговуємо лиш на найсуворіше покарання – вічну смерть. І отримали би ми її, якби Бог нас не любив, так само, як Він любить Свого Сина. Любить нас Бог невимовною любов’ю, не соромиться Бог приймати нас, не соромиться Бог, Господь Ісус Христос, ЗАГИНУТИ замість нас. Бог з нами їсть, сидить за одним столом! Більше того, Бог дає нам їсти Своє Тіло! Він дає нам пити Свою Кров, як запоруку того, що він нас НАСПРАВДІ любить і не шкодує заради нас нічого. Він хоче, щоб ми були весь час разом з Ним і вірили у те, що Він зробив задля цього!
    Отож, бувши тими грішниками і митниками, чи на сучасний манер, пияками, бомжами, злочинцями, повіями, що, визнаючи як глибоко вони впали перед своїм Творцем, линьмо до Божого прощення і приймаймо з радістю Його милостиве запрошення сісти разом з Ним за один стіл.
    А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!

Амінь.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.