Сайт душпастиря Павла

Лк 10:23-28

    "І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути? Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити."

    Слава Ісусу Христу!
    Дорогі друзі у Христі!
    Декілька днів тому я дивився по телебаченню передачу, вірніше сказати, документальний фільм про двох злочинців, що протягом п'яти років займались тим, що вбивали людей. При чому, їхні вбивства відрізнялись особливою жорстокістю і холоднокровністю. На початку вони "тренувались" за їхніми словами на "бомжах," заманюючи їх у кущі чи ліс і жорстоко зарубуючи сокирою. Після того вони десь здобули вогнепальну зброю і також потребували її десь випробувати. Для цього їм згодився один чоловік, що спокійно сидів під стовпом на одній із залізничних станцій якогось з передмість Києва. Щоб випробувати свій обріз, один з цих молодиків підійшов до чоловіка, спокійно приставив до голови зброю і вистрілив. На їхньому рахунку за п'ять років було стільки жертов, що вони навіть самі не пам'ятали скільки. Фільм справив на мене жахливе враження, зокрема через те, як ці молодики розповідали про те, що вони накоїли - ані нотки розкаяння в голосі, жодного потупленого погляду, жодного тремтіння в голосі. Навпаки, з того, як вони себе вели і розмовляли було видно, що вони ніби пишаються з того, що зробили, принаймні таке враження отримав я, дивлячись та слухаючи одного з них. Дивлячись цей фільм ми невимушено починаємо підвищувати себе у власних очах і надзвичайно принижувати злочинців - мовляв, не такий я вже й поганий у порівнянні з ними.
    Дорогі друзі у Христі! Проте подивімося, чи насправді ми не такі вже й погані у Божих очах. Так, більшість з нас нікого не вбивали - принаймні фізично, більшість з нас нічого не крали і ніколи не чинили перелюбу. Гріх, що оселився в нас змушує нас думати, що цього цілком достатньо, щоб бути чистим і праведним перед Богом, щоб заслужити собі спасіння і життя вічне. Кілька разів я зустрічав і розмовляв з такими людьми, що вважають, що своє свавільне життя вони можуть спокутувати кілька разів давши гроші жебракові, сходити до церкви, чи прочитавши кілька сторінок з Св. Письма. А в тих, хто веде зовнішньо праведне життя і здається дуже приємною людиною, при розмові про гріхи частенько виникає почуття зухвалості і навіть обурення, коли їм говориш про те, що таке насправді гріх. Отож, що ж таке гріх у Божих очах? Подивімося, що називає гріхом Св. Письмо. "Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня". (Ів 3:4) "Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу". (Рим 3:15) Отож, будь-хто, хто порушує закон чинить гріх. І не лише зовнішньо, чи фізично але навіть намір вчинити гріх для Бога є реальним гріхом, тобто лише коли ми погано подумали про будь-яку людину, ця думка в Божих очах є реальним вбивством. Подивіться що з цього приводу говорить Господь наш Ісус: "21Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові. 22А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній. 27Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. 28А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.
    А чи задумувались ми колись яку Заповідь Господню найважче виконати. Дам вам невеличкий натяк. Чи сумуємо ми коли у нас закінчились гроші, чи, не дай, Боже, захворіла дитина? А чи не відчували ми гордощі, коли щось, на нашу думку, дуже добре зробили? На що ми надіялись у першу чергу, коли не мали грошей - на уряд, який в решті решт виплатить вам заборгованість по зарплатні, на чоловіка, який заробить гроші у Португалії?... Чи на Бога, який навіть маленьких горобців забезпечує усім необхідним для життя? Те саме і при хворій дитині... При чому, щойно скінчилася біда ми частенько про Бога забуваємо. Недарма в нашому народі є приказка: "Як тривога то до Бога, по тривозі - й по Бозі." Отож, чи легко дотримуватись 1-ої Заповіді та любити усім серцем і усією душею Господа. Ні і ще раз ні! Людина не може досконало любити Господа у цьому житті, як би вони не намагалася. Те саме стосується і нашого ближнього. Приклад? Будь-ласка. Чи ви колись гнівались на самого себе? Чи ви колись заздрили самому-собі? А тепер порівняйте це із тим, як ви ставитесь до інших, навіть найближчих нам людей. Ще можна навести чимало прикладів того, як ми порушуємо Першу Заповідь - сутність в тому, що ми настільки зіпсуті, що не можемо її виконати. Саме це мав на увазі Христос коли розмовляв з цим законником. В словах Господа легко вловлюється іронія, що мовляв: "Спробуй-но виконати оце все і тоді будеш жити!" Підтвердження цьому ми знаходимо в тих рядках зі Св. Письма, де Господь говорить у відповідь учням своїм на запитання: "Хто може спастися?" після розмови із багатим юнаком, який був надзвичайно засмучений з того факту, що не міг настільки любити своїх ближніх, щоб роздати їм усе своє багатство. В цьому ж уривку ми і знаходимо для себе надзвичайну втіху. Ось ці слова: "Неможливе це людям, та можливе все Богові." Отже, нам неможливо самостійно вилізти з тієї халепи у яку ми потрапили. Неможливо нам спастися. Лише Богові це можливо.
    І Господь, Бог наш, вчинив це для нас! По-перше Він цілком і повністю виконав замість нас Закон Божий, Він не порушив жодної Заповіді - Він був абсолютно святий. По-друге за всі наші гріхи, провини і переступи Він поніс незаслужену кару - кару, яку заслужив кожен із нас. Ви запитаєте: "Як один міг понести провини усього людства?" Відповідаю: "Неможливе це людям, та можливе все Богові." Як же нам отримати те спасіння, що Христом було здобуто для нас? Відповідаю: "Навіть в цьому заслуга належить Богові, бо Він дає нам віру, якою ми немов рукою хапаємось за обіцянку спасіння і вічне життя через кров Христову." Христос виконав за нас справедливий Закон Божий! Христос був покараний за те, за що ми повинні були бути покарані! Вірмо в це і будьмо спасені!
    І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
Амінь!

Українська Лютеранська Церква.