Сайт душпастиря Павла

Текст для проповіді: Ів 5:39
Дата написання: 10 квітня 2000 р.
Місця і дати проповідування: Семінарія (11.4.00)
Читання: Пс 119:1-16
Дії 26:22,23
Ів 5:30-39

      "Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!" (Ів 5:39).

Благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

     Дорогі друзі у Христі!

      Сьогодні людям книг не бракує. Їх є дуже багато, вони відносно дешеві і навіть бідні люди можуть дозволити собі придбати деякі книжки. Проте, скільки б не існувало книг, є лише одна, що має вічну та нетлінну цінність. Соломон ще за своїх часів казав: “складати багато книжок не буде кінця” (Ек 12:12) Якщо це стосувалося часів Соломона, то що вже казати про наш час? Чи то людина десь подорожувала на протязі цілого року, чи то набула якихось знань, чи то людина вважає, що вона знає щось таке, чим би вона бажала збагатити світ – вона сідає і пише книжку. Це природній курс подій; і чим старіший стає світ, тим більше стає книжок, а зараз їх стільки, що не може підрахувати жодна людина.

      У незліченній кількості книжок, нажаль, трапляється багато порочної і шкідливої літератури. Більше того, вони бувають настільки брудні та отруйні, що людям не слід до них не те, що торкатися, але обходити їх десятою дорогою. Є також багато книжок, що призначені лише для того, щоб якось скоротити людям час, яким не має чим себе зайняти. Проте, існують все ж таки і корисні книжки. Як от, книжки з астрономії, мінералів, корисних копалин, книжок про садівництво, домашнє господарство, державну економіку та сотні інших корисних питаннях.

      Багато людей мають чудові бібліотеки, але жодної найчудовішої й найдобірнішої бібліотеки, що складається з дуже корисних книг по питаннях земних недостатньо, якщо вона містить книжок, які не дають знань що дійсно суттєво необхідні для кожної людини. Книги по земних питаннях по праву та вірно є потрібними, бо вони вчать тому, що є необхідним для життя в цьому світі. Бо ж людині звичайно потрібно знати як наприклад вилікувати іншу людину, як обробляти землю, як користуватися обчислювальною технікою тощо. Бо саме з цією метою Бог дав людині можливість розуміти сили природи та підкоряти їх собі. А тому люди, що записують до книжок знання, які вони здобули за своє життя, і таким чином зробили їх доступними для інших людей інших поколінь заслуговують всілякої слави і похвали.

      І все ж таки, навіть найглибших земних знань недостатньо для задоволення прагнення людського серця, бо сумління людини переконує її в тому, що є Бог, перед Яким їй прийдеться тримати відповідь. Вона знає, що їй треба буде з’явитись перед Ним на суді, а після цього отримати чи то вічне блаженство, чи то вічне прокляття. Єдиною книгою, яка вчить людей як їм примиритися з Богом є Біблія. На щастя зараз існує дуже багато книжок, в яких міститься послання щодо шляху до спасіння, але первинно всі вони походять з Біблії. Інші книжки навчають шляху до спасіння лише в тій мірі, в якій вони основані на Св. Письмі. Все ж таки те, що з Біблії не взято, хоча і може здаватися великою мудрістю, та вказувати на якусь особливу побожність, насправді може лише відволікати нас від Бога. Лише Біблія дана Богом та лише вона навчає дорозі до Бога. Тому Біблія поміж інших книг є тим самим, що Сонце поміж інших світил. Бо світлом Св. Письма є ніхто інший, як Господь наш Ісус Христос.

      В сьогоднішньому нашому тексті Господь наш говорить до релігійного класу, що існував серед юдеїв: “Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене.” Цими словами Ісус не звертається до садукеїв, оскільки ті були повністю поглиблені в земні інтереси і взагалі не вірили, що є життя вічне. Для садукеїв Св. Письмо було тим самим, чим є Біблія для більшості населення сучасного світу, а саме, старою книжкою, з якої людям є мало користі. Цими словами Ісус звертається до фарисеїв зокрема, а загалом до тих людей, які трималися релігії своїх батьків, і які вважали Св. Письмо священною книгою. Саме їм Він говорить: “У вас є Письмо і ви думаєте, що в ньому ви маєте вічне життя? Ви маєте рацію, бо справді в Письмі міститься абсолютна правда. Але, ви, фарисеї, ще не знайшли її там, бо ви не знайшли там Мене. Ви не вірно вивчали Св. Письмо. Його слід досліджувати так, щоб знайти там Мене, бо воно свідчить про мене, і знайшовши в ньому мене ви матимете життя вічне.” Те, що саме таку думку Господь наш мав намір передати юдеям, стає очевидним з того, що Він говорить далі: “Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя,” а також далі “Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?”

      Отож, наш Господь тут проголошує, що найголовнішою та найважливішою метою Письма є те, що воно свідчить про Нього. Дивлячись на слова Ісуса у їхній взаємопов’язаності, можна перефразувати Христові слова так: “Основним змістом Св. Письма, все на що воно направлене – це Я.” Подібним чином і Новий Заповіт говорить про Старий у багатьох місцях. Наприклад, щодо розмови Ісуса з двома з своїх учнів по дорозі в Еммаус в Новому Заповіті записане таке: “І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.” А Петро сказав таке римському сотникові Корнелію: “Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням.” (Дії 10:43) Стоячи перед царем Агріппою Св. Павло заявив: “Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!” (Дії 26:22) До римлян у 15-му розділі Павло пише: “А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.” Отож, наша християнська надія за фундамент має нікого іншого як Ісуса Христа. І навіщо наводити так багато цитат, коли наш вознесений Господь говорить до Івана Богослова: “Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!” Будучи початком та кінцем усього, Він звичайно ж є початком і кінцем Святого Письма. Лише про Нього і йдеться в тій Книзі Книг.

      Це стає очевидним з перших розділів Біблії. Відкрийте її і прочитайте. Після опису створення в загальному плані йдеться про створення людини зокрема, а також про мету з якою вона була створена, а саме, що вона повинна бути живою душею та панувати над всією землею. За цим йде сумне оповідання про падіння людини, та про те як гріх увійшов в світ. Але читаючи далі ви підходите до дорогоцінної обітниці Насіння жіночого – про Визволителя нашого. І саме про цього Спасителя говорить уся Біблія до самого кінця. Щоб в ній не говорилось, це завжди має відношення до того Викупителя, якого було обіцяно у саду едемському. Отож коли запитати – що є єдиним змістом Св. Письма, то відповіддю буде – Ісус Христос. В Біблії не міститься нічого такого, що таким чи іншим чином не мало б відношення до Господа нашого.

      Ви можете запитати: “А хіба в Біблії нема цілих величезних оповідань, в яких і словом не згадується про Ісуса? Бо ж є історії, наприклад про патріархів, суддів, про царя Давида, та інших. Що є спільного в них з Ісусом Христом? Патріархи та багато інших особисто уособлювали образ Христовий, а оповідання про них наведені з метою показати життя таких людей, які вірували в обітницю Божу, які не відійшли від Нього в часи суворих випробувань, та які показували віру свою добрими ділами. А оповідання про порочних людей, як про тих, що розкаялись і спаслися, так і тих, що загинули у гріхах своїх, подані нам задля застереження, щоб і ми, так само, як вони, не ходили у пороках, ставлячись з презирством до цієї обітниці, але натомість розкаялись у гріхах та повернулися до Спасителя грішників. Ви напевно думаєте про родоводи, про цілі розділи, в яких не міститься нічого окрім імен, отож ви питаєте: “Добре, але ж яке відношення має це до Христа, і навіщо вони взагалі в Біблії? Я ж відповім, що саме родоводи демонструють і доводять те, що Біблія є не вигаданою казкою, а книгою, в якій описана реальна історія. Вони показують родовід Христовий з самого початку, та показують сповнення пророцтв, які проголошені отцям, і навіть по цей день вони є корисними до докору й втіхи. Коли з посеред предків Христових ми знаходимо імена великих грішників, то нам слід прийти до висновку, що в Нього дійсно є благодать до таких людей, бо він не вважав за захват й Самому мати в родоводі Своєму стільки нечестивців.

      Тоді ви можете сказати, що в Св. Письмі є, все ж таки, Закон, Десять Заповідей, і вони вже точно нічого не говорять про Христа. Самий по собі моральний закон нічого не говорить про Спасителя, але ж з якою метою був Закон даний Мойсеєві? Чи він був даний для того, щоб людина, дотримуючись його, могла спастись? Звичайно ж ні, бо жодна людина не в змозі виконати вимоги Закону. Чи був Закон даний нам з єдиною метою, а саме, щоб показати нам що є добрим, а що поганим? Звичайно ж, Закон цьому навчає, але це далеко не єдина причина чому його нам було дано. Бо Св. Павло пише: “Тому то Закон виховником був до Христа.” І це є, дійсно, найважливішою причиною, чому Закон було записано у Св. Письмі, а саме, щоб навчити нас бачити свою хворобу, та переконати нас, щоб справжнього лікування ми шукали у Спасителеві грішників. Отож, сам Закон дуже безпосереднім чином несе в собі Христа.

      Коли ми задаємо загальне питання: “Для чого потрібна ця книга?” відповіддю буде: “Біблію нам було дано для того, щоб показати спасіння Боже.” В цій книзі Бог виклав перед нами та розкрив Свій план щодо спасіння грішників. А Ісус є спасителем, Якого пообіцяв і послав Бог. Лише про Нього говорить нам Св. Письмо. Ніколи Біблія не мала наміру дати людям повну історію світу. Вона наводить для нас лише певну лінію подій світової історії, а саме, історію Ісуса Христа з початку й до кінця світу. Біблія розповідає нам про те, як Спасителя було обіцяно в райському саду, як обітниця про Нього підтверджувалась наступним патріархам, як Його образ був відображений у багатьох жертвоприношеннях, як Він прийшов на землю, що Він зробив, чого Він навчив, як Він страждав і помер, як Він знову воскрес із мертвих і вознісся на небеса, і книга ця закінчується обітницею того, що цей самий Ісус Христос прийде знову, розбудить мертвих та забере людей своїх до вічного царства слави. Книга ця розповідає про історію Ісуса Христа, і якщо ми не знаходимо в ній того, свідчення чому ми не здатні побачити, а саме як те чи інше місце стосується Ісуса, нам треба зважити на те, що ми живимо в дуже пізній вік, а те, що здається нам темрявою, напевно було ясніше білого дня для людей, що жили за часів написання Святого Письма. Хоча в деяких випадках, ми не можемо цього побачити, проте залишається незаперечною правдою, що Сонцем всієї Біблії є Христос Ісус, наш Господь і Спаситель. І лише про Нього нам свідчить Святе Письмо.

      І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.

Амінь.

Українська Лютеранська Церква.