—айт душпастир¤ ѕавла

—в¤то обнови ÷еркви (ƒень –еформац≥њ)
ƒата: Cереда, 31 жовтн¤ 2001 р.
„итанн¤: ≤вана 2:12-25

      "12ѕ≥сл¤ цього в≥дправивсь ¬≥н —ам, ≥ мати …ого, ≥ брати …ого, ≥ …ого учн≥ до  апернауму, ≥ там перебули небагато дн≥в. 13ј зближалас¤ ѕасха юдейська, ≥ до ™русалиму подавс¤ ≤сус. 14≤ знайшов ¬≥н, що продавали у храм≥ вол≥в, ≥ овець, ≥ голуб≥в, та сид≥ли м≥н¤льники. 15≤, зробивши бича з мотузк≥в, ¬≥н вигнав ≥з храму вс≥х, в≥вц≥ й воли, а м≥н¤льникам грош≥ розсипав, ≥ поперевертав њм столи. 16≤ сказав продавц¤м голуб≥в: «абер≥ть оце зв≥дси, ≥ не роб≥ть ≥з дому ќтц¤ ћого дому торгового! 17“од≥ учн≥ …ого згадали, що написано: –евн≥сть до дому “вого з'њдаЇ ћене! 18≤ об≥звались юдењ й сказали …ому: яке нам знамено покажеш, що “и можеш робити таке? 19≤сус в≥дпов≥в ≥ промовив до них: «руйнуйте цей храм, ≥ за три дн≥ я поставлю його! 20¬≥дказали ж юдењ: —орок ш≥сть л≥т будувавс¤ цей храм, а “и за три дн≥ поставиш його? 21ј ¬≥н говорив про храм т≥ла —вого. 22 оли ж ¬≥н ≥з мертвих воскрес, то учн≥ …ого згадали, що ¬≥н говорив це, ≥ вв≥рували в ѕисанн¤ та в слово, що сказав був ≤сус. 23ј ¤к в ™русалим≥ ¬≥н був у св¤то ѕасхи, то багато-хто вв≥рували в …ого …менн¤, побачивши чуда …ого, що чинив. 24јле —ам ≤сус њм не зв≥р¤вс¤, бо —ам знав ус≥х, 25≥ потреби не мав, щоб хто св≥дчив …ому про людину, бо знав —ам, що в людин≥ було" (≤в. 2:12-25).

—в¤то обнови ÷еркви (ƒень –еформац≥њ)

Ѕлагодать вам та мир в≥д Ѕога, ќтц¤ нашого, ≥ √оспода ≤суса ’риста!

ƒорог≥ брати ≥ сестри у ’рист≥!

      якось в дитинств≥ мене послали в п≥двал, щоб ¤ прин≥с картопл≥. ћи тод≥ жили у Ћитв≥.  артопл¤ набиралась десь м≥с¤ць перед тим, а може й б≥льше. ¬ хат≥ сто¤в ц≥лий м≥шок картопл≥ ≥ не було потреби йти до п≥двалу. ƒорога в п≥двал немала осв≥тленн¤, ≥ ¤ завжди перев≥р¤в себе на мужн≥сть, чи зможу ¤ д≥йти до наших п≥двальних дверей в повн≥й темр¤в≥. ≤ на цей раз, хоч ≥ мав ¤ з собою коробку с≥рник≥в, все ж таки не запалював њх аж до самих дверей, бо хот≥в побачити чи вистачить в мене см≥ливост≥. Ѕ≥л¤ дверей ¤, все ж таки, мус≥в запалити с≥рника, бо треба було потрапити ключем в колодку. ¬≥дкривши двер≥, ¤, загасивши с≥рник, ≥ дот¤гнувшись рукою до вимикача, ув≥мкнув св≥тло. Ќап≥восл≥плений в≥д неспод≥ваноњ зм≥ни повного мороку на ¤скраве св≥тло сто-ватноњ лампочки ¤ пройшов у те м≥сце де сто¤в в≥дкритий ¤щик з картоплею.  оли з≥р до мене остаточно повернувс¤ ≥ ¤ побачив те, що було у ¤щику, то з перел¤ку ¤ нав≥ть в≥дскочив. ¬идовище було не з приЇмних. ћожете сам≥ соб≥ у¤вити, адже ¤ дос≥ його памТ¤таю. «ам≥сть картопл≥ ¤ побачив дивовижне ≥ огидне переплет≥нн¤, ¤к ¤ тод≥ соб≥ подумав, ¤кихось дивних, довгих, р≥зноњ товщини, б≥лих хробак≥в... ¬ першу мить мен≥ нав≥ть здалос¤, що вони рухались... «вичайно, придивившись ¤ зрозум≥в, що картопл¤ просто поросла в≥д надлишковоњ вологи. ј б≥лий кол≥р паростк≥в був зумовлений в≥дсутн≥стю св≥тла прот¤гом довгого терм≥ну. я памТ¤тав з≥ шк≥льних урок≥в, що зелений кол≥р рослин зумовлений тим, що в них Ї така зелена речовина, що називаЇтьс¤ хлороф≥л. ÷ей хлороф≥л виробл¤Їтьс¤ в рослинах п≥дчас взаЇмод≥њ кисню ≥ сон¤чного св≥тла, ≥ ¤кщо св≥тло в≥дсутнЇ, тобто ¤кщо рослину поливати, годувати, добрити, але накрити чимось непрозорим, то цього хлороф≥лу виробл¤тис¤ не буде, ≥ рослина ростиме б≥лою. Ѕ≥ла рослина Ц ¤вище потворне, ≥ не дивно, чому ¤ трохи перел¤кавс¤, побачивши тих Уб≥лих хробак≥в.Ф ѕообривавши ц≥ б≥л≥ паростки, ¤ набрав в≥дро картопл≥ ≥ прин≥с його додому.

     ƒорог≥ брати ≥ сестри у ’рист≥!

      —ьогодн≥ ми св¤ткуЇмо велике св¤то нашоњ ÷еркви. ƒень њњ обнови. ƒень –еформац≥њ. ўо ж в ÷еркв≥ треба обновл¤ти, що ж в н≥й сл≥д реформувати, ≥ ¤ке це в≥дношенн¤ маЇ до т≥Їњ порослоњ картопл≥, що ¤ про нењ розпов≥дав?

      ÷ерква Ц це з≥бранн¤ в≥руючих. ÷ерква Ц це з≥бранн¤ св¤тих. У—в¤тийФ не значить, що ми вже не гр≥шимо взагал≥ у цьому житт≥. У—в¤тийФ значить, що через кров, що њњ пролив наш дорогий √осподь ≤сус ’ристос за наш≥ гр≥хи, ќтець небесний вже не дивитьс¤ на нас, ¤к на гр≥шник≥в, а вважаЇ нас ц≥лком праведними ≥ виправданими перед —обою через ту велику жертву, що њњ прин≥с за нас ’ристос. ÷е не значить, що надал≥ ми не гр≥шимо у цьому житт≥. ¬ нас й дос≥ залишаЇтьс¤ той гр≥шний чолов≥к, що т¤гне нас на дно, що спокушаЇ нас не слухатис¤ Ѕожоњ вол≥, що п≥дштовхуЇ нас щодн¤ до гр≥ха. ∆итт¤ христи¤нина, житт¤ в≥руючого Ц це пост≥йна боротьба з цим старим чолов≥ком, це тривалий б≥й, ¤кий веде в нас √осподь проти цих спокус, це в≥йна, що св≥тло Ѕожого —лова веде проти ворога людського. “ому ми повинн≥ пост≥йно звертатис¤ до цього св≥тла дл¤ нашоњ стежки, до —лова Ѕожого, ¤ке Їдине Ї чисте ≥ незапл¤млене людськими думками ≥ ≥де¤ми. “ому ÷ерква ’ристова, …ого дорога наречена, повинна весь час живитись цим св≥тлом. ≤накше, ¤кщо ÷ерква в≥двертатиметьс¤ в≥д нього, тод≥ гр≥шне Їство всередин≥ нас в≥зьме верхи, переможе, ≥ почнуть в≥руюч≥ вигадувати щось своЇ, неправдиве ≥ хибне, почнуть в ÷еркв≥ зростати Їрес≥, ¤к б≥л≥ огидн≥ паростки на т≥й картопл≥. „им менше ÷ерква у своЇму вченн≥ звертатиметьс¤ до Їдино непомильного ≥ непохитного життЇдайного —лова Ѕожого, тим довш≥ ≥ огидн≥ш≥ стануть т≥ паростки Їрес≥, ≥ за цими паростками вже не буде видно справжньоњ ÷еркви. ≤ паростки ц≥ прийдетьс¤ обривати, обр≥зати, викор≥нювати, щоб ÷ерква постала знов чиста ≥ св¤та, ¤к ≥ належить бути Ќаречен≥й ’ристов≥й.

      ÷≥ огидн≥ б≥л≥ паростки Їрес≥ виростали в ÷еркв≥ Ѕож≥й прот¤гом вс≥Їњ њњ ≥стор≥њ. ≤ на прот¤з≥ ц≥лоњ њњ ≥стор≥њ њх треба було обривати ≥ очищати п≥д св≥тлом Ѕожого —лова. ўе јдам ≥ ™ва в≥двернулись в≥д оживл¤ючого св≥тла Ѕожого, ≥ вир≥с на людств≥ один великий ≥ огидний паросток первородного гр≥ха. Ѕог вир≥шив його обр≥зати ≥ дав об≥ц¤нку послати —ина —вого, щоб “ой пон≥с зам≥сть нас покаранн¤. јдам ≥ ™ва пов≥рили …ому ≥ в≥дпав цей паросток з њхн≥х душ, ≥ були вони спасен≥. јле згодом людство знову в≥двернулос¤ в≥д Ѕожого —в≥тла, ≥ людство стало наст≥льки гр≥шним, що Ѕог вимушений був його знищити потопом ≥ залишити лише в≥с≥м в≥руючих на чол≥ з ЌоЇм. ѕот≥м людство знову вир≥шило замкнутись у темр¤в≥ гр≥ха ≥ побудувати соб≥ вежу аж до неба, за що й були покаран≥ зм≥шанн¤м мов. јле Ѕог послав јвраама, ¤кий через в≥ру був зал≥чений праведним, ¤кий бачивши Ѕоже —в≥тло обр≥зав паростки Їрес≥. ѕот≥м був ћойсей, пот≥м пророки. ¬с≥ вони за допомогою —в≥тла Ѕожого —лова ви¤вл¤ли т≥ паростки Їрес≥ ≥ обр≥зали њх, вс≥ вони приймали участь в оновленн≥ ÷еркви. ≤ звичайно самим головним обновлювачем, самим головним обр≥зачем Їретичних паростк≥в був наш √осподь, що ставс¤ Ћюдиною, ≤сус ’ристос. ¬ сьогодн≥шньому читанн≥ ми бачимо дуже наочно ¤к ¬≥н це робив, виган¤ючи з ’раму, з дому Ѕожого ус≥х м≥н¤льник≥в ≥ продавц≥в. ∆иве —лово, живе —в≥тло прийшло до з≥псутоњ ÷еркви ≥ оновило њњ, реформувало њњ, позбавило њњ тих противних б≥лих хробак≥в Їрес≥.

      —ьогодн≥ 31 жовтн¤. —аме в цей день, 484 роки тому, молодий августинський ченець ≥ професор у ¬≥ттенберзькому ун≥верситет≥, побачивши при допомоз≥ —в≥тла Ѕожого —лова, наск≥льки занепала ÷ерква у власновигаданих канонах ≥ правилах, наск≥льки вона поросла Їрессю у темр¤в≥ власноњ самоправедност≥ ≥ гр≥ха, що нав≥ть зам≥сть того, щоб в≥льно роздавати всепрощаючу Ѕожоњ благодать њњ продавали за грош≥, в≥н вир≥шив покласти цьому край ≥ видав на розгл¤д 95 тез, щоб пов≥льно але впевнено повернутись до правдивого —в≥тла. ћарт≥н Ћютер не був революц≥онером, на зразок б≥льшовик≥в, що хот≥ли Устарый мир разрушить до основани¤, а затем новый мир построитьФ Ц н≥ в≥н був оновлювачем ≥снуючоњ, але хвороњ ÷еркви, ≥ в жодному раз≥ не хот≥в њњ руйнувати. ¬≥н був наст≥льки переповнений любовТю до нењ, що просто не м≥г терп≥ти ≥ спостер≥гати ¤к вона гниЇ та вир≥шив вдатись до р≥шучих заход≥в ≥ за допомогою Ѕожого —в≥тла пообр≥зати Їрес≥ зловживань ≥ пороку.

ƒорог≥ брати ≥ сестри у ’рист≥!

       ожен з нас, в≥руючих, повинен завжди пильнувати, щоб чисте вченн¤ Ѕожого —лова в ÷еркв≥ ’ристов≥й не затьмарилось власновигаданими вченн¤м ≥ теор≥¤ми.  ожен з нас повинен завжди памТ¤тати, що воно Ї справжн≥м св≥тлом дл¤ нашоњ стежки.  ожен з нас з под¤ки за дорогоц≥нну жертву ≤сусову через нашу неслухн¤н≥сть повинен не допускати тих б≥лих паростк≥в Їрес≥, що поступово можуть прорости, коли втрачаЇтьс¤ пильн≥сть. “ому у вир≥шенн≥ будь-¤ких питань завжди зв≥р¤ймо њхнЇ вир≥шенн¤ з —в¤тим ѕисьмом, ≥ в молитв≥ попросивши в Ѕога допомоги, ми завжди будемо здатними здолати будь-¤к≥ негаразди ≥ б≥ди, бо ¬≥н Ї наша могутн¤ твердин¤!
     ј мир Ѕожий...

јм≥нь.

”крањнська Ћютеранська ÷ерква.