Сайт душпастиря Павла

Дата: Четверта Неділя після Великодня
Cубота, 12 травня 2001 р.
Читання: Івана 16:5-15

"5Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш? 6Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком. 7Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. 8А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про праведність, і про суд: 9тож про гріх, що не вірують у Мене; 10а про праведність, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; 11а про суд, що засуджений князь цього світу. 12Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. 13А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. 14Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. 15Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить" (Ів 16:5-15).

Христос воскрес!

Дорогі брати і сестри у Христі!

      Признаймося чесно самі собі – що найперше приходить нам на згадку, коли ми говоримо, чи думаємо про гріх. Що ж таке гріх? Звичайно, багато хто з нас дасть біблійну відповідь “Гріх це беззаконня!” І матиме рацію – так, гріх – це порушення Божих Заповідей. І одні заспокоюють себе, кажучи: “Я нікого ніколи не вбивав, ніколи не крав, я цілком пристойна людина, і Бог через це дивиться на мене з прихильністю.” Інші скажуть: “Я завжди виконую всі заповіді, ходжу щонеділі до Служби Божої, завжди вправно молюся, ніколи не ображаю ближнього. Звичайно, Бог по смерті візьме мене до Себе на небеса.” Проте подивімося на сьогоднішній текст. Щось таке дивне говорить тут Ісус. Як це так, він йде до Свого Отця, щоб послати Втішителя, тобто Духа Святого, щоб Той виявив нам про гріх. Що, невже люди до зішестя Святого Духа не знали, що таке гріх? Невже Мойсей не давав їм Закона на горі Сінайській? Про що ж це збирається об’явити їм цей Втішитель, цей Дивний Порадник? Що ж, відповідь на це ми знаходимо декількома рядками нижче: “тож про гріх, що не вірують у Мене”. Ось, що таке гріх – це відсутність віри в Ісуса Христа, в Його смерть замість нас на Хресті та в Його святе життя, протягом якого він виконав заради нас всю волю Божу, всі ці заповіді, що Бог дав Ізраїлеві на горі Сінай. Всі ці заповіді лише вказують нам на те, що ми не здатні їх виконати, як би ми не намагалися, вони лише показують нам, що треба бути цілком святим і безгрішним, щоб їх виконати. Адже Бог дивиться не на те, що ми робимо ззовні, а на те, що ми відчуваємо в серці. І як би ми побожно не вели себе зовнішньо, як би привітно себе не поводили себе з нашими родичами й друзями – для Бога це все огидно, якщо немає віри у Сина Його однородженого. Також, людям властиво якось спокутувати, чи загладжувати погані вчинки минулого – вони намагаються зробити щось добре, щоб відшкодувати збитки, чи то перед ближнім, чи то перед Богом. Але подивіться що з цього виходить. Оскільки будь-яке діло без віри в Христа є огидою для Бога, і яким би добрим воно не здавалося в наших очах, воно є гріхом, - то намагаючись загладити один гріх так званими добрими ділами ми вчинимо іший, якщо не матимемо віри у Христа. Отож, як би ми не жили, як би себе не поводили, але не мали Христа – перед Богом все це лиш нагромадження одного гріха на інший. Саме про це і об’явив про гріх Св. Дух апосталам в день П’ятидесятниці, і саме це Він говорить нам сьогодні через Слово Боже.

      Також Господь наш говорить, що Втішитель виявить нам про праведність. Що ж це за праведність така, що про неї нам повинен виявляти Сам Дух Святий? Невже ми не знаємо, що праведність – це повне виконання Закону Божого? Так, але чи ми спроможні його виконати так, як цього вимагає від нас Господь Бог? Чи можуть всі з нас визнати, що все життя не вчинили жодного гріха навіть в думках? Знову ж таки, Сам Христос пояснює нам про цю праведність трохи нижче: "¹⁰а про праведність, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже". Іншими словами лише та праведність вважається перед Богом справжньою, яка йде до Отця. Тобто, справжню праведність має лише Той, Хто йде до Отця – Господь наш Ісус Христос. Саме про цю досконолу праведність і об’являє нам Дух Святий через Слово Боже – не про праведність наших власних діл, а про праведність діл однієї Людини, що будучи безгрішною, змогла виконати замість нас Закон, і будучи Богом, могла зробити так, щоб це виконання, ця праведність залічилася нам.

      Дух Святий виявляє нам і про суд. Що ж таке суд? Звичайно, це не той суд, яким через гріх, що осилився в нас, ми судимо інших на основі їхніх діл, на основі того, що ми бачимо. І чим мудріша людина, чим вона побожніша, чим вона культурініша, освічініша, обдарованіша і ввічливіша, але в одночас не сповідає віри у Христа, тим найкращу оцінку ми надаєм їй у нашому судженні. Проте, подивіться, що знову ж таки говорить нам Господь наш і Бог Ісус Христос: “¹¹а про суд, що засуджений князь цього світу”. Іншими словами, подивіться на того, хто є найрозумнішим, може вдавати з себе найпобожнішого, хто є наймудрішим і самим освіченим – інакше кажучи, хто в світі цьому є самим-самим, що наймудрішій людині до нього дуже далеко? Звичайно, це той, хто керує цим світом, хто керує цим впавшим людством, що противиться Богові – це Сатана, диявол. Він набагато розумніший і хитріший від найвідоміших розумів планети всіх разом взятих. Проте він засуджений!!! Що ж вже казати нам, жалюгідним зіпсутим творінням?! Як ми наважуємось судити один одного на основі таких мізерних критеріїв, якщо навіть наймудріший з падших анголів не витримав Божого суду у цьому. Отож, ми настількі глибого впали, що навіть голови своє не можемо піднести і подивитися на Бога! Що ж робити?!!!

      Проте Бог наш люблячий і милосердний! Він врятував нас з цієї прірви, до якої ми стрімголов неслися, будучи без Христа! Він нас настільки полюбив, що не пошкодував Свого Єдинородного Сина, і виливши весь призначений для нас гнів, вбив Його на Хресті... На нас вже Бог не гнівається! Вже не осуджує нас – Він нас глибоко любить і чекає нас щохвилини, що ми, бувши втрачені, повернемося до Нього!

     Нехай Йому буде за це хвала і слава!

Амінь.

Українська Лютеранська Церква.