Сайт душпастиря Павла

Дата: Остання Неділя перед Великим Постом
Читання: Івана 12:23-36

      "23Ісус же їм відповідає, говорячи: “Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. 24Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. 25Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, - збереже її в вічне життя. 26Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. 27Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... 28Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! 29А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! 30Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. 31Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. 32І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. 33А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. 34А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? 35І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... 36Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них" (Ів. 12:23-36).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі Господі!

      Ви ніколи не задумувались яким чудовим, прекрасним і гарним Бог створив цей світ? Подивіться навколо! Земля, небо, сонце, птахи, тварини... Сьогодні я не буду говорити про найдосконаліше творіння Боже, про яке Він після творення сказав “Дуже добре”, - про людину. А поговорімо натомість, про те що оточує нас скрізь, на кожному кроці, про те, що наш Господь Словом Своїм створив на третій день – про рослини. Чи помічали ви наскільки рослини прикрашають наш краєвид та ...наш стіл? Чи не забули ви з шкільного курсу ботаніки, що рослини, поглинаючи продукти нашого з вами дихання, дають кисень, без якого ми не можемо жити? Але сьогодні я хочу поговорити не про це, ... а про чудо народження нового дерева. Коли я був маленький, я одного разу розрізав зернятко яблука, сподіваючись побачити там маленьке деревцятко, адже в школі стверджували, що з такого маленького зернятка народжується ціле велике дерево. Подумайте – одне зернятко, в середині якого на наш погляд немає нічого особливого, дає життя яблуні, на якій родяться сотні яблук, в кожному по десятку зерен! Яке це чудо Боже – зернятко + сонце + вода + плідний грунт = нова яблуня, нова рослина, нове життя!

Дорогі брати і сестри у Христі!

      Наш дорогий Господь Ісус Христос, говорячи з нами людьми, дуже часто вдається до прикладів знайомих всім нам з малеча. Так і в сьогоднішньому нашому Євангельському читанні Христос наводить приклад зерна, що впало у землю. “коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.” Так, маленьке зернятко, даючи життя цілому дереву, само гине. Про що ж тут говорить наш дорогий Господь?

      Всі ми з вами народжуємось на цей світ грішними, настільки грішними, що нас в Св. Письмі прирівняно до мертвих. Так само, як мертва людина не здатна поворушити ані рукою, ані ногою, ані пальцем, так і ми з вами до духовного відродження перебуваємо в такому ж стані перед Отцем Небесним. Ми є духовно мертві. Щоб нас оживити, щоб нас відродити, щоб нас підняти з цієї духовної могили, Бог вирішив вчинити так само як Він чинить з рослинами. Так само, як зерно вмираючи в землі дає життя тисячам інших зерен, так само і Син Божий, наш дорогий Господь Ісус Христос помер, забравши з собою в могилу усі наші гріхи – усі до одного. Таким чином він дав нам, Його зернятам, життя. А віруючи в це, ми зостаємось на гілці, яку живить Сам Господь і йдемо до вічного життя з Богом на небесах! Щоб нам не впасти з цього життєдайного дерева Церкви Христової, щоб міцно триматись на ньому вірою, ми, в цьому житті, повинні зміцнювати її згідно заповіді Господньої, яку ми знову ж таки знаходимо у сьогоднішньому нашому Євангельському читанні: “25Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, - збереже її в вічне життя. 26Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.” Іншими словами, ми повинні зрікатись плотськості своєї, тобто всього того, що повертає нас назад у ту могилу гріха – пожадання, лихих думок, зненавидіти все, що ненавидить Бог! І тоді ми будемо здатні залишитися у вірі, яку підкріплятиме нам Дух Святий! І тоді ми матимемо ще більше сили служити Христові!

Дорогі у Христі Господі!
Незабаром Великий Піст!

      Пам’ятаймо, що піст – це не відмова від споживання тваринної їжі сама по собі, а ще більша присвята себе Господеві, ще більше служіння Йому, ще більше перебування у дорогоцінному Слові Його. Саме в піст ми повинні завжди пам’ятати ці слова Христові: “Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.” Адже який великий дарунок зробив нам Бог, наш дорогий Господь! “Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула.” Тож підготуймо свої серця до того, щоб ще сильніше і ще інтенсивніше відмовлятися від всього, що може звести нас назад у невіру, і тоді матимемо ми з Божою допомогою сили служити Тому, Кому належить вічна слава навіки вічні.
“А мир Божий...”
Амінь.

Українська Лютеранська Церква.