Сайт душпастиря Павла

2-е Тимофію 3:14 - 4:2
"¹⁴ А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти.
¹⁵ І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса.
¹⁶ Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності,
¹⁷ щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.
¹ Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
² Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою".

    Дорогі випускники семінарії, - включаючи здібного перекладача поруч зі мною, - і всі, хто зібрався сьогодні тут з нагоди  цієї радісної події.

Благодать, ласка і мир вам від Бога Отця нашого і Господа та Спасителя нашого Ісуса Христа. Амінь.

    У своєму Другому посланні до Тимофія, читання з котрого ми щойно були чули, апостол Павло звертається до молодого юнака, котрий студіював Писання і навчався під його опікою, і котрий був покликаний Богом до служіння як служитель Євангелія. Павло говорить тут своєму молодому колезі про декілька речей, на які я би хотів звернути вашу увагу нинішнього вечора.
    Перш за все, звернімо увагу на такі слова: "А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено...". Розважмо цього вечора про спадкоємність. Думати таким чином для нас виглядає незвичним. Нинішнього вечора ми більше налаштовані думати про якісь великі зміни, що мають місце у нашому житті. Ви вже більше не будете навчатись у семінарії протягом цілого дня, як це було до того, а натомість ви будете весь день присвячувати вашому пастирському служінню. Ви більше не житимете у Тернополі, а в інших місцях - можливо дещо віддалених звідси і незвичних. Дійсно, нині ми говоримо про значні зміни у житті кожного з вас.
    Але врешті решт, одна річ залишається незмінною. Бог через Своє Слово є досі Господом ваших життів. Він досі спрямовує вас і керує усіма вашими справами. Він також захищає вас від зла. У Євангелії Він досі дарує вам всі благословення спасаючої роботи Свого Сина. День, коли ви переступили поріг семінарії був визначальною річчю у вашому житті, і тепер, коли ви залишаєте її, це досі залишається головним у вашому житті.
     Ви багато навчились впродовж цих останніх чотирьох років. Ви вивчали Боже Слово і зростали у розумінні того, що Бог каже світові через Ісуса Христа. На особовому рівні ви зростали у вашому розумінні того, що Бог через Христа говорить кожному з вас. Наш Господь відсіяв і випробував вас. Він дав вам ясніше знання щодо Його прощення, тому що Він дав вам чіткіше уявлення щодо ваших гріхів. Ви багато навчились.
    І ще одне. На фундаментальному рівні, ви не навчились нічого стосовно вічного значення того, що до того вам було невідоме. Ваші знання Євангелія, можливо, покращились і ваша здатність триматись його обітниць, можливо, зміцніла також. Однак саме Євангеліє, котре ви вивчали в семінарії залишається тим самим відтоді, як ви вперше в неї увійшли. Це те саме Євангеліє, відоме вам з того часу як ви пізнали Христа. Можливо, дехто з вас, подібно до Тимофія, може сказити, що знає з дитинства Святе Писання, яке може зробити тебе мудрим на спасіння. Це те саме Святе Євангеліє, котре скеровуватиме вас у вірі до вашої небесної домівки.
    Вас було підготовлено бути пастирями і випробувано щодо компетентності вашої роботи служіння. Через те, що зараз ви є "здатні до навчання" вас через Церкву було покликано вийти зі стін семінарії і здійснювати свої пастирські повноваження у громадах, котрим ви невдовзі почнете служити. У ваші уста було вкладено Божі пророцтва.
    Ісус каже: "Той, хто слухає вас, Мене слухає". Повноваження пастиря є повноваженням самого Божого Слова і нічим меншим.
    Але, повноваженням пастиря, водночас і не є нічим більшим від повноваження Божого Слова. І від того, що Боже Слово було дане всій церкві. Це надприродна сила, котра надихає і живить всіх християн. Всі члени вашої громади - від найменшої щойно охрищеної дитини і до найстарішої бабусі - є вашими братами і сестрами у Христі. Ви всі стоятимете в покорі разом перед тим самим Богом, вдягнуті у ту саму праведність того самого Спасителя.  Лютеранський пастир не є гностиком, котрому Бог об'явив якесь вище і краще євангеліє. Лютеранський пастир також не належить до якоїсь духовної еліти.
   Ось чому ми говоримо про вашу посаду як про посаду служіння, радше ніж посаду володіння. Церква Ісуса Христа вже має єдиного Господа, якого вона потребуватиме довіку. Але разом з тим, вона потребує також і служителів. Вона потребує чоловіків, які будуть вірними доморядниками Божих таємниць котрих їй було довірено її Нареченим, щоби провадити Божих дітей до пізнання правди. І ще одне: кажіть своїм людям те, що їм говорить Боже Слово. Не зволікайте з наголошенням щодо їхніх і своїх власних гріхів. Не зволікайте з проголошенням Христового прощення щодо них і себе, яке змінює наше життя. Обмивайте їх небесною купіллю. Годуйте їх хлібом небесним. Як говорить Святий Павло до Тимофія: „... Я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства: Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою”.
    У своєму посланні до Римлян, святий Павло цитує вірш з пророка Ісаї, котрий був прочитаний перед тим і застосовує його до служіння Євангелія – служіння, виконувати яке вас було підготовлено і до котрого вас було покликано: „Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає...” (Іс.52:7). Ми можемо легко уявити собі, якій частині тіла дістались би компліменти, коли б пророк хотів залишити нам свої зауваження щодо них, що сидять і чекають на людей, котрі прийдуть до них аби отримати релігійні настанови. Але натомість він говорить про прекрасні ноги тих, хто людям добро провіщає. І вас також, мої любі брати у Христі, було покликано використовувати свої ноги для того, щоб нести людям Євангеліє спасіння.
    Все, чого вас було навчено у семінарії – несіть до них і діліться цим з ними – не лише на привселюдних богослужіннях, але й у їхніх домівках, а також з тими, хто живе поруч з ними, на лікарняних ліжках у шпиталях і на могилах їхніх улюблених. Йдіть до них, де б вони не були і показуйте їм любов і ласку Божу через небесні слова, котрі ви їм кажете. Це самі ті слова, які вони так потребують почути. Це ті слова, які потребуєте чути і ви.
    Ваш Спаситель запрошує вас приєднатися до членів вашої громади в отриманні ласки, котру Бог пропонує Своїм людям і в часи радості, і в часи лиха, в часи миру і в часи страждання, в часи міці і в часи слабкості, в час певності і в часи сумнівів. У всі ці часи, дорогі друзі і брати, „пробувати, у тому чого вас навчено, і що вам звірено...”. Амінь.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.