Сайт душпастиря Павла
Проповідь пастиря Пола Шнайдера
Місце: Українська Лютеранська Семінарія Святої Софії
м. Тернополь
Дата: 27.05.2001 року.
Читання: Івана 17:20-26
«Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхньогослова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив. Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу. Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...
Будь-ласка, приєднуйтесь до мене у Господній молитві. Що приходить на думку, коли ви чуєте таке запрошення? Ви готові почати говорити: “Отче
наш, що єси на небесах”? Це є тим, про що думає переважна кількість християн,
коли чує фразу "Господня молитва". Але це є Господньою молитвою, і те, що
я запросив вас помолитися разом зі мною, також було Господньою молитвою.
Ісус молився багатьма різними молитвами, коли Він ходив по землі, виборюючи
наше спасіння. Він молився у Гефсиманському саду. Він молився ввечері після
нагодування п’яти тисяч людей. На початку Його служіння у Марка сказано:
“А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце
самітне, і там молився” (Мк.1:35). Лука розповідає про інший випадок, коли
“(Лука 6:12) І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув
цілу ніч на молитві до Бога”. Молитву нашого тексту часто називають Ісусовою
Першосвященницькою молитвою.
Хтось сказав, що 17 глава Євангелія від св. Івана є “святе зі святих Святого Письма”. Ми стоїмо тут у Дусі у присутності Бога і шанобливо слухаємо, як Син молиться до Свого небесного Отця. Про цю молитву доктор Лютер казав: “Проста за мовою, але настільки глибока, мудра і багата, що ніхто не може знайти ані її кінця, ані її довжини”. Мелангтон коротко писав перед своєю смертю: “Немає жодного голосу, котрий чули всі, на землі чи на небі, настільки величного, святого, плідного, піднесеного, ніж ця молитва Сина до Самого Бога”. Наш Спаситель промовляв цю молитву, коли видіння хреста було чітким перед Його всевидючими очима. Ісус святкував останню Пасху і запровадив першу Святу Вечерю. Були сказані прощальні слова, щоби заспокоїти Своїх наляканих послідовників. Але перед тим, як Він Сам Себе віддав на хресті, Ісус вимовив цю чудову молитву. Він говорив голосно, тому що Він хотів, щоби Його почули учні, а також ми.
Ми часто вертаємось у той останній вечір життя нашого Спасителя на землі, кажучи: “у ніч, коли Він був виданий”. Ми можемо також сказати “у ніч, коли Він молився”. В Його Першосвященницькій молитві Ісус молився за Себе Самого, Своїх учнів, і за всіх майбутніх віруючих у світі. Наш текст є третьою частиною цієї молитви. Нільс Джейкоб Лаахе у своїй побожній (релігійній) книзі “Книга сімейної молитви” пише: “Цей текст настільки гарний, і кожне слово настільки цінне, що ми повинні цінувати його у наших благочестивих серцях та радіти йому, як найціннішому скарбу”.
Будь-ласка, приєднуйтесь до мене у Господній молитві. Це є молитва за об’єднану церкву. Це є молитва за славетну церкву. Послухайте першу частину цієї молитви: “Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив”. Тут іде молитва за об’єднану церкву. Один теолог поясняв: “Ісус молився, щоби Його учні змогли знайти у Ньому досконалість. Він зробив це очевидним, що не треба було посилатися на внутрішній союз віри, надії і любові; бо цей союз є невидимим у цьому світі; а також на зовнішній зв’язок союзу, як вираження товариства у тому самому розумінні і такому ж самому рішенні. Порушення церкви у партіях і групах, котрі протистоять один одному, не є прийнятними в очах Божих, а є гіркими плодами гріха”.
Сьогодні я знаходжусь тут, на Україні, проповідуючи вірним християнам, братам та сестрам у вірі, котрих веде Святий Дух через засоби благодаті до віри у Ісуса Христа, як Господа і Спасителя. Ми об’єднані у вірі. Ми міцно стоїмо на твердому фундаменті апостолів і пророків з Ісусом Христом, Який є головним наріжним каменем. Ми є одним цілим, незважаючи на тисячі миль, різну культуру, мову, насліддя та історію, котрі розділяють нас.
Ісусова молитва не тільки за прихід духовно мертвих грішників до віри і до Євангелія. Він також хотів, щоби ми зміцнилися у нашій вірі, вірно збиралися навколо Його Слова і Таїнств і розповсюджували це послання спасіння по всьому світові. Ісус молиться: “Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти ”. Лютер каже: “Це плоди, котрі виходять з цієї єдності, а саме, Христове Слово стає доступним по всьому світові, як Боже Слово”. Ми допомагаємо відповідати цій молитві, як свідки світу славетного послання спасіння. Тільки Святий Дух може навернути грішників на святих і принести істинне об’єднання у Христову святу церкву. Ми потребуємо приєднання до чистого Слова Божого і віри Йому всім своїм серцем. Це те Слово, Котре виявляє наші гріхи та нашу відчайдушну потребу у Спасителі. Ми усі є безпомічними грішниками, котрі кожен день не підкоряються Богові і заслуговують вічну смерть у пеклі.
Але нам не треба впадати у розпач. Ісус Христос є нашим Спасителем. Він не тільки молився на цій землі. Він також заплатив за нашу дорогу до небес. Він закінчив Свою місію, виборовши нам спасіння. Він зберіг Божі заповіти, котрі ми зламали. Він страждав від покарання, на яке заслуговуємо ми. Він помер на хресті і розповсюдив Свою святу, дорогоцінну кров, котра змиває наші гріхи. Він воскрес із гробу на третій день і зараз, оскільки Він живе, і ми будемо жити. Наші гріхи прощено, а де прощення гріхів, там життя і спасіння.
Христос мав вагому причину молитися за об’єднану церкву. Кінцевим результатом є славетна церква. Ісус молиться в нашому тексті: "Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу. Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...” Христос іде до Отця з усією сміливістю та довірою. Він висловлює сильне бажання, знаючи, що Його воля є також волею Отця. Його молитва за те, що усі віруючі повинні бути на небесах. Пророчо Ісус вже бачить Свою велич на небесах. Він хоче, щоб усі віруючи дивилися на Його славу на небесах. Таким чином молитва Ісуса приходить з вічності, іде вперед у вічність, ґрунтуючись на вічній Божій любові.
Тільки подумайте, що це означає для нас. Ми можемо жити в цьому світі гріха, знаючи місце, де все підготовлене для нас на небесах. Колись все зміниться. Вже ніколи ми не будемо під впливом гріха, а також не будемо конфліктувати з гріхом. Ніколи ми не будемо стикатися з гріховною боротьбою, як це є на землі. Ми будемо вільними від болю, скорботи, хвороб, сліз, смерті. Сьогодні ми прославляємо і співаємо, як найкраще, нашу хвалу Агнцю. На небесах наші голоси з’єднаються зі святими янголами навколо трону, з тисячами тисяч, співаючих: ”(Об'явлення 5:12) Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення!” Зараз ми співаємо на землі: “Ой, я не знаю! Я не знаю! Яка радість чекає нас там? Яке сяйво слави? Яке блаженство?”
Ця Ісусова молитва стає ще більш зрозумілою, коли ми бачимо, який упевнений наш Спаситель у відповіді на Свою молитву. Він довіряє тому, що Отець буде чинити праведно. Бог є праведним у Своєму суді світу, котрий відкинув Христа, так само у Своєму заключному прийнятті тих, хто вірить у Христа. Ми, хто вірить у Христа, об’єднані з Ним, а також один з одним у вірі. Колись ми з’єднаємось навіки у славі на небесах.
Що за молитва! Що за Спаситель! Будь-ласка, приєднуйтесь до мене у Господній молитві. У цій Господній Першосвященницькій молитві: “Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив. Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу. Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...”
Хтось сказав, що 17 глава Євангелія від св. Івана є “святе зі святих Святого Письма”. Ми стоїмо тут у Дусі у присутності Бога і шанобливо слухаємо, як Син молиться до Свого небесного Отця. Про цю молитву доктор Лютер казав: “Проста за мовою, але настільки глибока, мудра і багата, що ніхто не може знайти ані її кінця, ані її довжини”. Мелангтон коротко писав перед своєю смертю: “Немає жодного голосу, котрий чули всі, на землі чи на небі, настільки величного, святого, плідного, піднесеного, ніж ця молитва Сина до Самого Бога”. Наш Спаситель промовляв цю молитву, коли видіння хреста було чітким перед Його всевидючими очима. Ісус святкував останню Пасху і запровадив першу Святу Вечерю. Були сказані прощальні слова, щоби заспокоїти Своїх наляканих послідовників. Але перед тим, як Він Сам Себе віддав на хресті, Ісус вимовив цю чудову молитву. Він говорив голосно, тому що Він хотів, щоби Його почули учні, а також ми.
Ми часто вертаємось у той останній вечір життя нашого Спасителя на землі, кажучи: “у ніч, коли Він був виданий”. Ми можемо також сказати “у ніч, коли Він молився”. В Його Першосвященницькій молитві Ісус молився за Себе Самого, Своїх учнів, і за всіх майбутніх віруючих у світі. Наш текст є третьою частиною цієї молитви. Нільс Джейкоб Лаахе у своїй побожній (релігійній) книзі “Книга сімейної молитви” пише: “Цей текст настільки гарний, і кожне слово настільки цінне, що ми повинні цінувати його у наших благочестивих серцях та радіти йому, як найціннішому скарбу”.
Будь-ласка, приєднуйтесь до мене у Господній молитві. Це є молитва за об’єднану церкву. Це є молитва за славетну церкву. Послухайте першу частину цієї молитви: “Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив”. Тут іде молитва за об’єднану церкву. Один теолог поясняв: “Ісус молився, щоби Його учні змогли знайти у Ньому досконалість. Він зробив це очевидним, що не треба було посилатися на внутрішній союз віри, надії і любові; бо цей союз є невидимим у цьому світі; а також на зовнішній зв’язок союзу, як вираження товариства у тому самому розумінні і такому ж самому рішенні. Порушення церкви у партіях і групах, котрі протистоять один одному, не є прийнятними в очах Божих, а є гіркими плодами гріха”.
Сьогодні я знаходжусь тут, на Україні, проповідуючи вірним християнам, братам та сестрам у вірі, котрих веде Святий Дух через засоби благодаті до віри у Ісуса Христа, як Господа і Спасителя. Ми об’єднані у вірі. Ми міцно стоїмо на твердому фундаменті апостолів і пророків з Ісусом Христом, Який є головним наріжним каменем. Ми є одним цілим, незважаючи на тисячі миль, різну культуру, мову, насліддя та історію, котрі розділяють нас.
Ісусова молитва не тільки за прихід духовно мертвих грішників до віри і до Євангелія. Він також хотів, щоби ми зміцнилися у нашій вірі, вірно збиралися навколо Його Слова і Таїнств і розповсюджували це послання спасіння по всьому світові. Ісус молиться: “Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти ”. Лютер каже: “Це плоди, котрі виходять з цієї єдності, а саме, Христове Слово стає доступним по всьому світові, як Боже Слово”. Ми допомагаємо відповідати цій молитві, як свідки світу славетного послання спасіння. Тільки Святий Дух може навернути грішників на святих і принести істинне об’єднання у Христову святу церкву. Ми потребуємо приєднання до чистого Слова Божого і віри Йому всім своїм серцем. Це те Слово, Котре виявляє наші гріхи та нашу відчайдушну потребу у Спасителі. Ми усі є безпомічними грішниками, котрі кожен день не підкоряються Богові і заслуговують вічну смерть у пеклі.
Але нам не треба впадати у розпач. Ісус Христос є нашим Спасителем. Він не тільки молився на цій землі. Він також заплатив за нашу дорогу до небес. Він закінчив Свою місію, виборовши нам спасіння. Він зберіг Божі заповіти, котрі ми зламали. Він страждав від покарання, на яке заслуговуємо ми. Він помер на хресті і розповсюдив Свою святу, дорогоцінну кров, котра змиває наші гріхи. Він воскрес із гробу на третій день і зараз, оскільки Він живе, і ми будемо жити. Наші гріхи прощено, а де прощення гріхів, там життя і спасіння.
Христос мав вагому причину молитися за об’єднану церкву. Кінцевим результатом є славетна церква. Ісус молиться в нашому тексті: "Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу. Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...” Христос іде до Отця з усією сміливістю та довірою. Він висловлює сильне бажання, знаючи, що Його воля є також волею Отця. Його молитва за те, що усі віруючі повинні бути на небесах. Пророчо Ісус вже бачить Свою велич на небесах. Він хоче, щоб усі віруючи дивилися на Його славу на небесах. Таким чином молитва Ісуса приходить з вічності, іде вперед у вічність, ґрунтуючись на вічній Божій любові.
Тільки подумайте, що це означає для нас. Ми можемо жити в цьому світі гріха, знаючи місце, де все підготовлене для нас на небесах. Колись все зміниться. Вже ніколи ми не будемо під впливом гріха, а також не будемо конфліктувати з гріхом. Ніколи ми не будемо стикатися з гріховною боротьбою, як це є на землі. Ми будемо вільними від болю, скорботи, хвороб, сліз, смерті. Сьогодні ми прославляємо і співаємо, як найкраще, нашу хвалу Агнцю. На небесах наші голоси з’єднаються зі святими янголами навколо трону, з тисячами тисяч, співаючих: ”(Об'явлення 5:12) Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення!” Зараз ми співаємо на землі: “Ой, я не знаю! Я не знаю! Яка радість чекає нас там? Яке сяйво слави? Яке блаженство?”
Ця Ісусова молитва стає ще більш зрозумілою, коли ми бачимо, який упевнений наш Спаситель у відповіді на Свою молитву. Він довіряє тому, що Отець буде чинити праведно. Бог є праведним у Своєму суді світу, котрий відкинув Христа, так само у Своєму заключному прийнятті тих, хто вірить у Христа. Ми, хто вірить у Христа, об’єднані з Ним, а також один з одним у вірі. Колись ми з’єднаємось навіки у славі на небесах.
Що за молитва! Що за Спаситель! Будь-ласка, приєднуйтесь до мене у Господній молитві. У цій Господній Першосвященницькій молитві: “Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив. Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу. Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...”
“Бог же надії нехай вас наповнить, усякою радістю
й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Амінь” (Рим.15:13).
Українська Лютеранська Церква.
Copyright ©
Rev. Pavlo Bohmat
