Сайт душпастиря Павла
Проповіді диякона Олега (Округін).
Дата: 21.04.2002.
Слава Ісусу Христу!
Слово Боже, яке ми будемо сьогодні розглядати знаходиться в посланні Св. Апостола Павла до Римлян 5:1-2:
“Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа! Через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої.”
Благодать, мир та спокій вам від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Любі друзі! Ми з вами добре знаємо, що чим більше людина отримує, тим більше і більше бажає. Коли я ще тренувався в збірній команді України, мій тренер завжди хотів мати власну базу для тренування. Коли він купив перші плавучі будиночки, він був дуже радий, але не довго. Через деякий час він отримав в аренду ділянку землі, і радості та щастя не було меж, і знов таки ненадовго. Через рік, мій тренер, вже збудував великий будинок, поставив огорожу та завіз обладнання. Рік тому я його бачив і знов він він був незадоволений. Збудувавши три будинки, він не був щаслив, йому все рівно було цього замало.
Наша гріховна природа бажає все більше і більше, і якоїсь межі бажань просто не існує. Декілька століть тому Наполеон Бонапарт, захопивши всю західну Європу, захотів бути єдиним володарем цілого світу. З виповненням одного бажання, одразу повстають п’ять інших, і кінця цьому не існує. Чому?! Тому, що немає спокою в душі, і невіруюча людина намагається всіма своїми власними силами заповнити ту порожнину, яка знаходиться в серці людини на тому місті, де має бути спокій та мир. Подивіться, як наполегливо намагається відстоювати свої права невідроджена людина в своїх так званих “ділах”, в своїй “праведності” по відношенню до Бога, і як твердо, виходячи з цього, людина виставляє свої претензії всемогутньому та всесильному Богу. Така людина уповає на свої переваги та привілеї. Саме про таких людей нам говорить Христос в притчі про митника та фарисея Лк. 18:9-14. Одначе, всі ці фальшиві уповання та привілеї невіруючої людини проникнуті потаємним жахом, що досягнуто ще не достатньо багато, і тому ще існує загроза Божого суду та вічного покарання. І це ми можемо побачити в кожній релігії діл, та не можемо знайти в правдивому християнстві – релігії благодаті. Невідроджена людина намагається всіма власними силами заглушити сум та неспокій в душі ділами та грошима, майном та самоправедністю, якої не існує, власними задоволеннями, алкоголем, і цей список можна продовжувати і продовжувати.
Шановні брати та сестри! Дуже часто в нашому житті ми чуємо таке запитання: хто ж такі християни? Які вони? Як вони живуть, чим володіють, та чим відрізняються від всіх інших?
Уявіть собі таку картину: два ворожих табора розташовані на протилежних кінцях величезної прірви, глибину якої неможливо навіть виміряти. З однієї сторони знаходиться табір ворога, а з іншої – табір Божий. І ніхто не може знаходитись посередині між таборами, тому що як говорить Господь : “Хто не зо Мною, той проти Мене!” (Лк. 11:23). Посередині ніхто знаходитися не може тому, що там прірва – та прірва, яку створив перший скоєний людиною гріх, яку створили люди своїми гріхами, яка віддалила людину від Бога та позбавила Його Божественної благодаті ще в Едемському саду. Саме жахливе тут, що людям подобається бути в таборі сатани, тому що там немає Закону, який вказує на нашу гріховність, нема боротьби та страждань, там можна просто плисти за течією, яка може привести людину лише до одного місця у світі – до пекла. В цьому таборі нічого не збирають, лише розкидають. Люди з табору диявола просто не можуть нічого збирати, тому що сатана нічого гідного не пропонує, і тим більше нічого не може дати, як про свідчить третій розділ книги Буття. Звичайно, диявол набагато сильніший за всіх людей, але він ніщо у порівнянні з повновладним Господом, який переміг гріх, смерть та диявола на хресті.
Апостол Павло в Рим. 3:10-12 та 18 сформулював дилему людини : “нема праведного, нема ні одного; нема, хто розумів би, немає, хто Бога шукав би, - усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! Нема страху Божого перед очима їхніми...”. Ніхто не може стати праведним в Божих очах, виконуючи діла Закону, бо “без віри догодити Богові неможливо.”
Але давайте тепер подивимось на інший табір – табір Божий, табір спільноти всіх віруючих в Єдиного Спасителя Ісуса Христа, в якому кожна окрема людина має мир та духовний спокій, про який писали всі Старозаповітні пророки – мир з Богом. І це є той істинний мир сумління, довіри та уповання на Всемогутнього люблячого Бога Отця, так само, як протилежне явище – страх, недовіра та нестача спокою в сумлінні. Про це говорить пророк Осія 8:7 : “а що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, - в них не буде й колосся, а зерно не видасть муки, коли ж видасть, чужі поковтають її.” Бо кара за невіру та нечисте сумління проголошується в Пс. 1:4 : “не так ті безбожні, - вони як полова, що вітер її розвіває!”
Ми бачимо дуже велику різницю, яку зробив Бог з усіма християнами : мир з Богом, прощення гріхів, позбавлення смерті та дарунок вічного життя в Ісусі Христі. До цього ми, загинувші створіння, духовно мертві, бачили лише Божий гнів та Божу кару за наші переступи та гріхи. Тепер ми бачимо зовсім протилежну картину : любов, благодать, мир та спокій, про які пише Павло 5:1 : “Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа...”. і всі ці Божі благословіння походять з того, що ми виправдані вірою. Коли до нас приходить Божа благодать, через проповідування Слова Божого, через купель відродження в Хрищенні, через споживання правдивих Тіла і Крові Христових, коли вона вливається в наші серця, вона витісняє геть озлобленість, заздрість, сором, та все погане, що стосується нашої старої гріховної природи. наш Господь Ісус Христос добровільно взяв на Себе відповідальність за нашу з вами безбожність, і знищів її на хресті. Його кров’ю ми виправдані, як про це говорить Ап. Павло в Рим. 5:9 : “тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані”.
У нас повністю змінилося ставлення до смерті – яка більше не має над нами влади. Смерть – це постійний доказ гріха, але ми святі у Христі. Ми знаємо, віримо та впевнені, що де б ми не були, що би ми не робили – наше майбутнє чітко визначено Мк. 16:16 : “хто увірує й охриститься, - буде спасений...” , наше майбутнє – небесне Царство Божої благодаті.
І тому ми, християни, відрізняємось від всіх інших тим, що ми не потребуємо шукати якісь фальшиві замінники миру та спокою в душі, тому що ми це маємо через ту впевненість, яку нам дає Христос. Якщо серце належить Ісусу, - душа спокійна. Саме тому Апостол Павло в посланні до Рим. 5:1 наголошує : “отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа!”
Мир вам всім у Христі!
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні
Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
