Сайт душпастиря Павла

             Шановні брати та сестри - слава Ісусу Христу! Сьогоднішня моя проповідь базується на читанні Євангелія від Св. Марка 4: 35 - 41:І сказав Він до них того дня, коли вечір був настав: "Переплиньмо на той бік. "І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був, і інші човни були з Ним. І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці… І вони розбудили Його та й казали Йому:"Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?" Тоді Він встав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: "Мовчи, перестань!" І стих вітер, - і тиша велика настала. Ісказав Він до них: "Чого ви такі полохливі ? Чому віри не маєте?" А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: "Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?"
      "Бог миру нехай буде зо всіма вами! Амінь" (Рим.15:33).

             Шановні брати та сестри! Два недвозначних запитання в Новому Заповіті поставили Ісусу Христу люди, які Його дуже любили. Уявіть собі таку картину - на Тиверіадському озері з'явилась раптово велика буря. Величезні хвилі вливалися в човен, загрожуючи його потопити. Учнів Ісуса охопив страх. І це цілком зрозуміло. Коли нам загрожує небезпека, ми лякаємось, та намагаємось всима силами це подолати,але коли ми це не можемо зробити самі, тоді звертаємось до того, хто може нам допомогти.
            Учні розбудили Ісуса, не розуміючи, як той може спати в той час, коли навколо лютує вітер, а човен, мов скорлупу, кидає бурею з боку в бік. Але Христос міцно спав, тому що того дня Йому довелосябагато працювати. Учні у відчаї кричали: "Учителю, чи тобі байдуже, що ми гинемо?"
            Тепер давайте пригадаємо уривок, де Ісус гостює у Марти та Марії. Марія, залишивши всі свої справи, слухала Христа. Роздратована такою поведінкою Марії, Марта запитала Ісуса: "Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя?" (Лк. 10:40).
      Ісус показує нам тут, що є пріорітетом. Звичайно, кожна людина має свої пріорітети. Один поклоняється грошам, думаючи, що все на світі можна купити та продати. Інший бажає влади.Але ні грошами ні владою не можна отримати царства Божого та життя вічного, яке ми приймаємо,як дарунок через нашу віру в Ісуса Христа. Віру в Переможця, віру в Спасителя, який все людство спас, взявши на Себе всі наші з вами гріхи, замінивши їх Своєю праведністю.
            Чи насправді Ісусу було байдуже, стосовно своїх учнів, та Марти? Подивіться, ці два запитання поставили ті люди, які бачили, та знали, що може Ісус, як також знали, ким Він є. Тому вони і сподівались, що Він допоможе їм розв'зати всі їхні проблеми. Ісус Христос - є дійсним, живим Богом, який все знає, та все може. Він знає всі наші думки та побажання через Святого Духа, який живе в серці кожного віруючого та передає на верх всі наші думки та побажання.
            Коли учням стало зрозуміло, що Господь не звертає на них уваги, в їхніх голосах почулися нотки роздратування: "Чи байдуже тобі?"… Але ж в дійсності це не так.
            Тоді Ісус спокійно підвівся на ноги і наказав вітрові стихнути. Ісус може все. Він є Бог. Лише одним Своїм словом Він заборонив вітру дути, та море заспокоїлося. І це те ж саме слово, яким Бог сотворив всесвіт та все, що ми з вами бачимо, це Слово, яке є Силою Божою. Апостол Павло пише в посланні до Римлян: "Бо я не соромлюсь Євангелії, бож Вона - сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові." Це саме те Слово, яке у деяких людей лежить у далекій шухляді, та збирає сміття та пил.
            Після того, як Ісус вгамував бурю, в тиші, що настала, Він запитав озоплених жахом учнів: "Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?" (Мар. 4:40). У Євангелії від Св. Луки Ісус Христос говорить про силу віри, про те, що немає нічого неможливого людині, яка має віру. А Господь відказав: "Коли б мали віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: "Вирвися з коренем і посадися до моря", - то й послухала б вас."
            Біблія, нажаль, не може зберегти для нас з вами голос та інтонацію, з якою говорив Ісус, і ми не знаємо, яким тоном Він промовив ці слова, але мені здається, що Він відповів ніжно і з любов'ю: "Чого ви такі полохливі?" "Марто, Марто, - турбуєшся ти про багато чого…" (Лк. 10:41).
      Коли нам самотньо або важко, ми часто нарікаємо на Бога кажучи: "Господи, чи байдуже Тобі щодо мене?" Але ми з вами знаємо, що Ісус Христос, наш Господь ніколи нас не лишає, та Йому ніколи не байдуже щодо нас. Ісус знає кожного з нас по імені, постійно турбується про нас з вами, про Його отару, обминаючи, та даючи нам сили для боротьби з дияволом, та веде нас своїм вузьким шляхом до перемоги, та до Свого вічного царства слави.Господь постійно знаходиться з нами у Слові і Таїнствах. Він ніколи не залишає нас на самотій.
            Коли наш човен пливе по морю життя, йому також загрожують безжалісні та знищуючі шторми. На нас звалюються хвороби, смерть близьких нам людей, та багато інших нещасть та незгод. Дуже часто нам здається, що ми ось - ось підемо на дно і ніщо вже не зможе нас звідти витягнути. І ми тоді в своїй скорботі звертаємось та кличемо до Бога, як учні з човна та Марта: "Господи, хіба ж тебе не хвилює, що зі мною?" Але Христос все бачить і все знає. Його не проведеш кажучи неправду, бо Він дивиться не на людину, але в серце людське. Від Нього не можна сховатися, Йому все підвладне.    І коли в тяжку годину ми думаємо про Бога, Який забув про нас, тоді Ісус Христос м'яко і з любов'ю докоряє нам, говорячи: "Чого ви такі полохливі? Я - Господь наділив вас всім необхідним - вірою. Покладайтесь в усьому на мене і нічого не бійтесь. Я приведу вас до вічного життя Божого Царства слави."
            Шановні брати та сестри! Коли з нами Бог, ми можемо не хвилюватись за себе, та за свою долю - ні в часі, ні у вічності. Краще нам плити через шторми та незгоди у човні з Христом, ніж без Христа тихими водами.
"І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. Амінь." (Фил. 4:7).

Українська Лютеранська Церква.