Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Олега (Округін).
Дата: 27.11.2002 року Божого.
Читання: Євр. 3:1-6; Дії 7:55-60; Мт. 10:24-27.
Слава Ісусу Христу!
Слово Боже, яке ми сьогодні будемо розглядати находиться в книзі Дій Святих Апостолів 7:55-60 : “А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, - і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, і промовив : “Ось я бачу відчинене небо , і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!”... Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього! ... І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом. І побивали камінням Степана, що молився й казав: “Господи Ісусе, - прийми Духа мого! ...” Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним ; “Не залічи їм, о Господи, цього гріха!” І, промовивши це, він спочив...”
А Сам Господь миру нехай завжди дасть вам усяким способом. (2Сол.3:16).
Любі друзі! Від апостольських часів Слово Боже поширюється по землі, тим самим поширюючи Боже Царство серед народів. І сьогодні Євангеліє Боже лунає на кожному континенті та в кожній країні. Важко знайти велике місто, в якому би люди не знали, що таке Біблія.
По мірі того, як Церква Христова зростала та поширювалась на землі, в ній виникало все більше і більше організаційних питань та проблем. Юдеї, як ні один інший народ, мали високе відчуття відповідальності за життя та добробут своїх співвідчизників, які не могли працювати, і тому не мали що їсти та у що зодягнутись. Саме для допомоги Апостолам, перші християни обрали сім дияконів, як ми це можемо побачити в книзі Дій Св. Апостолів 6:2-3 : “Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів, та й сказали: “Нам на личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виглядіть із поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, - їх поставимо на службу оцю.””
Саме слово діаконос перекладається з давньогрецької мови як : слуга, служитель, той, хто підтримує, або, більш пізня версія - диякон. Вибір цих сімох дияконів мав великий вплив на роботу всієї ранньої Християнської Церкви. Фактично почалася та боротьба, яка продовжується аж досі. І першим мучеником у цій боротьбі став диякон Степан, який постраждав за свою віру в Ісуса Христа - віру в Спасителя всього людства від гріха.
Шановний брате Олександре, та брате Денисе. Христос говорить до нас з вами через Євангеліста Марка 8:34 : “Коли хто хоче йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною іде.” Здається, що ці слова застаріли для сьогодняшнього дня. Адже сьогодні, в нашому цілком зіпсутому гріхом світі, наша невідроджена природа навчає нас задовільняти себе, любити себе, робити тільки те, що для нас приємне. Але Христос чітко говорить : “Зречіться себе.”
І наш з вами критерій для визначення того, що нам робити, а що не робити, полягає не в тому, що ми хочемо, але в тому, що хоче та очікує наш Господь Ісус. Старозаповітні пророки пророкували та доносили до свого народу лише те, що їм об”являв Всемогутній Творець, і тим вони відрізнялись від лжепророків та лжевчителів, які намагались видавати свої власні думки та ідеї за Божі. Нормою є не те, що приємне нам, але те, що приємне Господеві. Апостоли робили тільки те, що наказав їм Ісус Христос - несли Євангеліє світові, розповідаючи про Христа розп”ятого та Христа воскреслого. Вони розповідали світу про втілення та пониження нашого Господа, про страждання та смерть на римському закривавленому знарядді страти, про перемогу над гріхом, смертю та дияволом у славетнім Христовім Воскресінні, та про те, яке місце приготував наш вознесений Господь для нас з вами в Його Божому Царстві Слави.
Але наш Господь Ісус просить тих, хто йтиме за Ним, взяти свій хрест, як це зробив Він. Просячи нести хрест, Наш Господь просить нас бути готовими страждати і принести жертву заради Нього. Христос попереджає всіх, хто вірить в Нього, що ціна за послідовництво є дуже високою. Наш Господь, через Євангеліста Івана, попереджає кожного християнина про ті знущання та зневаги, переслідування та гоніння, які випадуть кожному із нас Ів. 16:1-3 : Христос говорить:“Оця Я сказав вам, щоби ви не спокусились. Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу виконує він Богові! А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ані Мене.” І перший такий сумний приклад ми можемо побачити в нашому сьогодняшньому читанні, де ми бачимо страждання та смерть першого християнського диякона Степана, який був сповнений віри та Духа Святого. Він проповідував Слово Боже, чинячи великі чуда та знамена в Єрусалимі. Але гідне проповідування та належне розрізнення Закону та Євангелія в ворожому оточенні, нажаль, могло привести лише до єдиного кінця - до смерті. Але Степан не бачив їхніх спотворених ненавистю обличч. Його очі були спрямовані у вічність, і він бачив Христа, що стояв по Божій правиці. Коли він таке сказав, юдеї побачили в цьому тільки гріх богохульсва, за який була тілько єдина кара: вкаменування. Як ми бачимо, це був самосуд. Не було ні суда, ні слідства. Синедріон сам по собі, без дозволу римської влади, не мав права виносити смертний вирок.
В цьому уривку ми з вами, в першу чергу, бачимо мужність диякона Степана. Вище всякого людського зла він бачив очікуючого його Господа Ісуса. Зазвичай говориться, що Син Божий сидить по Божій правиці, тому що Його справа, справа нашого спасіння, повністю завершена, але тут Христос стоїть, готовий зустріти Степана у Своєму Царстві. Видіння Степаном Сина Людського на небесах повинно було нагадати синедріону суд над Ісусом, коли у відповідь на запитання : “Чи ти Христос, Син Благословенного?” Ісус відказав: “Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!”(Мк.14:61-62).
Шановний брате Олександре, та брате Денисе. Сьогодні особливий день у вашому житті. Сьогодні ви починаєте дияконське служіння.
Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нахай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь. (Євр. 13:20-21).
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні
Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
