Сайт душпастиря Павла
Проповіді диякона Олега (Округін).
Слава Ісусу Христу!
Слово Боже, яке ми сьогодні будемо розглядати знаходиться в 2 Коринтян 5:21 : “Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!”.
“Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і хто має прийти. Амінь!” (Об. 1:4).
Шановні брати та сестри! Майже кожного року, приблизно в цей, страсний, тиждень, ми з вами чуємо, що когось знову прибили цвяхами до хреста, подібно до того, як розіп’яли свого часу Ісуса Христа – єдинородного Божого Сина. Можливо мотиви до цього у людей були і добрими, але цілком та повністю безглуздими. Їхнє, нікому не потрібне, самокатування – це лише малесенька частина тих мук, які довелося витримати нашому Господу. З нашого сьогодняшнього Євангельського текста всі ми знаємо, що всю ніч над Христом знущались, глазували і били Його. Напевне вже одного цього багато хто з нас не зміг би витримати, а Ісусу довелося ще цілих шість годин витримувати жахливі муки на хресті. Але найстрашніші, звичайно, були муки душевні. На ті три години, за які царювала темрява, Христа залишив Бог-Отець, тобто Ісус фактично зазнав стан перебування в пеклі, де грішні та нерозкаявшіся грішники позбавлені спілкування та присутності Божої.
Коли Ісус страждав на хресті, настала велика темрява, як нам про це говорить Євангеліст Матвій 27: 45 : “А від години шостої аж до години дев’ятої – темрява сталась по цілій землі!”. Небо враз потемніло; сама природа немов не могла більше дивитись на гріховність світу, на людей : нікчемних, грішних, духовно мертвих. Саме сонце немов не могло більше дивитись на дії первосвященників та книжників, які насміхались, знущались та лихословили на Ісуса Христа. Люди побачили, що серед білого дня настала темрява, темрява людського гріха та невіри, темрява провини та покарання. Саме в цей проміжок часу, весь тягар гріха світу ліг на серце та на все єство нашого Господа. Саме це був той момент, про який нам говорить Апостол Павло в 2 Кор. 5:21 : “Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!”, і карою, яку Христос добровільно поклав на Самого Себе за нас, було відлучення від Бога, страждання та смерть на хресті – як нашого з вами Замінника, як страждаючого Слуги.
Пророк Ісая в своїх Месіанських пророцтвах чітко описує та говорить нам про Слугу Іс. 53: 3-5 : “Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличча ховали, погорджений, і ми не цінували Його... Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, - кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено”.
Образ страждаючого слуги, який подає нам пророк Ісая, пропонує повне змалювання жертовної любові. Ісус свідомо вибрав образ слуги – повішаного, вбитого, а потім воскреслого, для розуміння Його страждань та смерті. Але слуга – зневажений і відкинутий, людина, знайома з горем та стражданнями, зневажена, розбита і покарана Богом, - був передусім поранений за наші з вами гріхи і вражений за наші переступи. Кара, покладена на Нього, зробила та проголосила нас невинними, Його ранами ми вилікувані, та кров’ю Його ми обмиті, як про це говорить Апостол Павло в Рим. 5: 9 : “тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані.”. Господь взяв на Себе переступи всіх нас. Він поніс гріхи багатьох і заступився за грішників – тобто за нас.
Виконуючи пророцтво про викуплення від гріхів інших, Ісус прийняв вигляд слуги, прийняв послух аж до покірного шляху на хрест, Фил. 2: 6-8 : “Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...”.Він прийшов у цей світ, щоб служити, і бути спокутою за грішників, як про це говорить Євангеліст Марко 10: 45 : “Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.” Він пізнав смерть, коли помер замість тих, хто був несправедливим до Нього.
Як говорить Лука 23:45 : “І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...”, це була завіса, яка відділяла Свята Святих, місце, де перебував Бог. Туди ніхто ніколи не міг ввійти, акрім первосвященника, який заходив туди лише один раз на рік, в день викуплення. До цього моменту грішні створіння були повністю відділені від Бога, від Його любові та благодаті цією завісою. Двері, зачинявші до цього вхід до Божої присутності, відкрилась для всіх людей, через те, що зробив на хресті наш Господь Ісус Христос. І Христос скрикнув : “звершилось!” лише тоді, коли випробував всю міру Божої кари за наші з вами гріхи.
Любі друзі ! Нам дано мати лише приблизне уявлення про те, що довелося витримати нашому Спасителю. Але ми віримо в Нього, віримо Йому і радіємо, не піддаючи сумніву те, що Він поніс кару за гріхи наші, та повністю омив нас своєю святою кров’ю. Жахливі муки Христа відчинили нам двері до ні з чим не зрівнянної радості. Христос витримав хресні муки, щоби ми могли відчути небесну радість, щоби ми мали в Ньому прощення гріхів, спасіння та вічне життя разом із Богом на небесах. Заради Ісуса Христа, і в Його святе Ім’я, Амінь.
І Бог миру нехай береже серця ваші, та ваші думки в Христі Ісусі, амінь!
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні
Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
