Сайт душпастиря Павла

П'ятниця, 26 Березень 1999 р.
Тернопіль

Iвана 11:17-27,35-45.
¹¹ Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його. ¹² А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає. ¹³ Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. ¹⁴ Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар. ¹⁵ І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього. ¹⁶ Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати. ¹⁷ Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. ¹⁸ А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять. ¹⁹ І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. ²⁰ Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. ²¹ І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат... ²² Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! ²³ Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат! ²⁴ Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне. ²⁵ Промовив до неї Ісус: Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. ²⁶ І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? ²⁷ Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ. ³⁵ І закапали сльози Ісусові... ³⁶ А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! ³⁷ А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? ³⁸ Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. ³⁹ Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... ⁴⁰ Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? ⁴¹ І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. ⁴² Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. ⁴³ І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! ⁴⁴ І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив... ⁴⁵ І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

"Воскресіння зі сну..."

(Об'явлення 1: 4) "Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти"

Дорогі у Христі,

                          Ось і дочекалися ми знову весни…

Пробудилась природа від мертвого сну,
У спочинку пробувши зимовім, -
То Господь воскресив, повернув нам весну
Із безмежної ласки й любові.

      Коли довкола все брунькує і набирається сили, щоб забуяти зеленню та цвітом, ми швидко забуваємо про нещодавню зиму. Людині притаманно не задумуватися над тим, що стало звичним, повсякденним. Літо, осінь, зима, весна - і так з року в рік. Чи хтось з вас сприймає це, як чудо? Чи ви стали вже надто дорослі, щоб дивуватись з цього? Хтось посміхнеться у відповідь… Але впродовж років, століть, тисячоліть безперестанку повторюються ці пори року, цей величний Божий годинник весь час йде. Досі людина не придумала штучно чогось подібного, навіть маючи надзвичайні технології…
       За тиждень - Лазарева субота. Ім'я Лазар з єврейської мови перекладається, як: "Божа поміч, Бог помагає". Так, тому що саме Бог був Той, хто "допоміг" Лазарю чудесним чином, повернувши його до життя. Господь часто гостював у родині Лазаря і його сестер Марти та Марії, любив їх, і тому, отримавши звістку про смерть Лазаря, Він вирушив до їхнього помешкання, де розбиті горем і відчаєм сестри, проливали сльози за дорогим братом. Вам всім відома подібна картина, що має місце у нашому земному житті. Закінчується чиясь життєва дорога, хоч ще плекались надії, мрії, виношувались плани. Але Бог покликав людину до себе… Тому живімо щодня так, наче сьогодні треба буде давати звіт перед Небесним Отцем.
       Смерть… В одних це слово відразу викликає панічний страх, в інших почуття несправедливості цього світу, бо хтось ще живе і житиме, ходитиме по землі, радіти, сміятись. А іншим, як говориться у пісні "стежки вже пролягли на другий світ". Христос, дізнавшись про смерть Лазаря, промовив: "Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його". Не помер, а заснув! Чи не є і наш щоденний сон прообразом того сну, котрим заснув Лазар? Чи не говорить нам це слово про те, що ще не все скінчено для нас, чи не дає воно нам надії на те, що незабаром темрява ночі проминеться і настане день! Лазар заснув… Його сон був сном спочинку. Водночас то була смерть, але смерть тільки фізична, бо його душа була живою, перебуваючи на той час перед Богом. Лазар спав, і Христос рушив в дорогу, щоб його розбудити. Саме так Він і сказав: "…Піду розбудити його". Як часто, дорогі у Христі, люди сплять нині духовним мертвим сном. Сплять і не можуть пробудитись від того сну, від гріха, ненависті, заздрості. І не пробудяться, якщо не спам'ятаються, не покаються у провинах і не попросять у Бога прощення і не віддадуться у руку Спасителя. І тоді їх розбудить від мороку ночі Будитель мертвих -- Ісус Христос, що промовляє до Марти, котра вибігла стривожена Йому назустріч: "Я - воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, - хоч і вмре, - буде жити!".
       Як часто у житті нам бракує певності Марти, як часто ми забуваємо про її слова, якими вона сповідає перед Ісусом свою віру. Як часто, звертаючись до Бога у наших молитвах, ми забуваємо про те, чого, нерідко бракує нашим молитвам - віри! Тієї віри, яку мала Марта, бо зі свого серця і душі промовила до Господа: "Що тільки в Бога попросиш, те дасть тобі Бог!"
       У Євангелії від Марка Христос говорить нам: "Майте віру Божу!.. Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам" (Мр.11:22,24). Апостол Яків нас так навчає про силу молитви віруючої людини: "…Дуже могутня ревна молитва праведного!" (Як.5:16). Саме таку віру мала Марта, і саме таку віру слід мати кожному з нас. Таку віру, що без останку покладається на Бога, довіряється Йому усіма силами, серцем і душею, що б не трапилось, які б випробування не завдали нам удару.
       І Господь тоді вислухає ваші молитви і прохання і подасть поміч. Вислухає, бо вміє вислуховувати прохання Своїх дітей, "Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха". Тому ми бачимо людські щирі сльози на очах нашого Спасителя, коли Марія у відчаї припала Йому до ніг: "І закапали сльози Ісусові…".
       "Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать" (Євр.4:15-16).
       Віра і воскресіння йдуть поруч. Очима віри ми дивимося на воскресіння Лазаря, коли чуємо, як Христос промовляє до Марти: "Воскресне твій брат!", бо Він промовляє також і до нас! Очима віри ми дивимося на натхненне і непомильне Слово Боже, яке одне є "силою Божою на спасіння кожному, хто вірує".
      Грішній людині притаманно сумніватись і тому, щоб підкріпити слабку віру Христос говорить: "Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати - славу Божу побачиш?".
       Цю славу Божу побачив Єзекіїль, котрому Бог наказав пророкувати до сухих людських кісток:
" І пророкував я, як наказано. І знявся шум, коли я пророкував, і ось гуркіт, а кості зближалися, кістка до кістки своєї. І побачив я, аж ось на них жили, і виросло тіло, і була натягнена на них шкіра зверху, та духа не було в них. І сказав Він мені: Пророкуй до духа, пророкуй, сину людський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрів, і дихни на цих забитих, і нехай оживуть! І я пророкував, як Він наказав був мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і поставали на ноги свої, військо дуже-дуже велике!... І пізнаєте ви, що Я Господь, коли Я повідчиняю ваші гроби, і коли позводжу вас із ваших гробів, Мій народе!" (Єзек.37:4-15).
      Цю ж саму славу Божу побачили Марта, Марія, учні Христа і всі, хто був коло гробу Лазаря, коли, піднісши руки, Ісус промовив до Отця благальну молитву, спершу віддавши Йому подяку і виявивши цілковиту покору та послух, що є прикладом і для нас, а потім "закричав гучним голосом: "Лазарю, - вийди сюди!"
      Чотири дні Лазар лежав у гробі, чотири дні у руках смерті, оповитий пеленами, якими на той час пеленали покійників, так що як би це була жива людина, то не могла би і поворухнутись". Але сила Божого Слова була такою, що навіть спеленаний Лазар встав і вийшов з гробу! Він - воскрес!
      Святий Августин сказав: "Якби Ісус Христос не промовив імені Лазаря, то з гробів би вийшли усі мертві!" Такою могутньою є сила Божого Слова. І це Слово належить кожному з вас нині! Ви маєте його у Святому Письмі!
      А один з Отців ранньої церкви про воскресіння Лазаря писав так: "Спаситель вирвав доньку Яїра з рук смерті, юнака з Наїму із зубів смерті, а Лазаря - із самого нутра смерті!"
       Тільки уявіть собі всемогутність Божого Слова, Слова Христа: "Одне Його слово лунає через безодню вічності і знову приводить душу з кінця потойбічного світу назад!"
       Воскресінням Лазаря, Христос показав світові, що Він є Володарем життя і смерті. І наша смерть - це лише початок нового життя, бо через віру в Ісуса Христа ви вже тепер маєте певність щодо вашого безсмертя: "кожен, хто вірує в Нього, не загине, але матиме життя вічне".
       Воскресіння Лазаря - це прообраз воскресіння Самого Ісуса Христа і нас! І нехай це незбагненне, величне і дивне чудо Боже зміцнить вашу віру в Божественність нашого Спасителя і ваше воскресіння. Бо той самий Христос, що на четвертий день воскресив Лазаря, воскресить також і тих, хто вірує в Нього, - до щасливого і вічного життя, бо не ми, але Він сам каже:

"Я воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити".

"А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь (1-е Тимофiю 1:17).

Українська Лютеранська Церква.