Сайт душпастиря Павла

"Тримаймось правдивого свідчення"

“... Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь” (Рим. 9:5).

Благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!

     Дорогі у Христі брати і сестри. Більшість з нас народились, виросли і прожили добру частину свого життя за часів, коли люди були виховані у майже сліпій довірі до того, що їм говорили керівники держави, газети, телебачення. Коли, під час зустрічі один з одним, вони обговорювали якісь речі, то, почасти, на запитання: “Звідки ви про це знаєте?” відповідь була на зразок: “Так у газеті ж було написано!” Так, начебто газета містила ту єдину, незаперечну правду, котру не потрібно піддавати жодному сумніву. Ми просто в це вірили... Навіть, якщо не бачили власними очима. Нам казали, що закордоном трудящі страждають від гніту капіталістів, – і ми в це вірили. Нас переконували, що наш устрій найкращий у світі, і ми в це також вірили. Шкода тільки, що ця “віра”, позбавлена прощення гріхів і спасіння, подібна лише за визначенням до віри, про яку говорить Слово Боже у посланні до Євреїв: “А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого” (Євр11:1), була, за своєю сутністю, не вірою в Бога, а лише вірою у так зване людське “світле майбутнє”, ідеали котрого обертались тільки довкола цього земного життя і ніколи не могли дати людині правдивого миру, правдивої любові, ніколи не звертались до каяття, безсмертя душі і життя вічного.

     Нам часто доводиться мати справу з тим, чого ми не бачили самі, як-от – наші прапрабабусі, чи то прапрадідусі, або їхні батьки. Ми їх ніколи не бачили власними очима, але хіба це доказ того, що вони не існували. Чи спало би вам колись на думку говорити вашим батькам, що ніяких прабабусь не було, і це все вигадки, навіть, коли б вам відповідали: “Ми ж самі їх бачили, розмовляли з ними, сиділи, їли!”

     Наш сьогоднішній текст містить надзвичайно важливе свідчення, що стосується Ісуса Христа. Він говорить нам про те, що “Христос ... над усіма Бог, благословенний, навіки...”1 Запам’ятайте добре це місце зі Святого Письма, де саме Слово Боже каже нам, що Христос не просто чоловік чи ангел, чи ще хтось, а БОГ, той самий Бог, котрий є над усіма і в усім! Чому це так важливо? Тому що нині в світі існує багато релігійних груп та сект, які або відкидають взагалі те, що Ісус Христос є Богом, або кажуть, що Він, можливо, і бог, але менший від Отця. І за цих умов вони ще називають себе християнами, не вірячи у Христа – Господа і Бога.

     Але ми, християни, маємо свідчення з самого Святого Письма, — непомильного і вірного Божого Слова і, як віруючі, покладаємось на нього без йоти сумніву. Та і як можна сумніватись у тому, про що говорить саме Боже Слово, Боже, а не людське! Вас часто будуть зводити фальшивими вченнями, “вдаючись до того, чого не бачили, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом” (Кол.2:18).

     Ми ж маємо вірне, надійне і певне свідчення, котрого одного лиш тримаємось весь час. Тому що апостоли Божі кажуть нам про те, чому вони самі були свідками. Розповідаючи про Переображення Господа нашого Ісуса Христа, Святий Петро каже: “...Ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі. Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі”(2Петр.1:16,17).

     В Євангелії від Матвія читаємо про інші речі, свідками яких були учні Христові, коли “Ісус...промовив у відповідь їм (тобто учням): Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...” (Мт.11:4,5).

     Апостоли самі були від початку “самовидцями й слугами Слова” (Лк.1:2).
Святий Іван зазначає: “Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам, що ми бачили й чули, про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом” (1Ів.1:1).

     Свідчення апостолів про Ісуса Христа – Спасителя, Викупителя, Царя, Господа, Бого-Чоловіка, Творця неба і землі – так переповнювало все їхнє єство, що вони не могли не свідчити про це. У Діях апостолів читаємо: “Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!” (Дії 4:20).

     То як дехто поміж людей може сумніватись у тому, що Христос – “Бог, благословенний, навіки”?! Як дехто може навіть припускати це (інколи навмисно перекручуючи навіть саме Писання), коли все Письмо рясніє свідченнями про це апостолів і самовидців Його слави, і саме говорить про те, що Він є правдивим Богом і Господом?! Коли Біблія називає Його і Отця Альфою і Омегою (Іс.44:6; Об.1:17), скелею (Пс.18:32; 1Кор.10:4), незмінним (Мал.3:6; Євр.13:8), святим (Ос.11:9; Дії 3:14), Творцем (Бут.1:1; Євр.1:10), тим, хто один прощає гріхи (Єр.31:34; Пс.102:3; Лк.5:20; Мр.2:5), Джерелом живої води (Єр.17:13; Ів.4:14), всезнаючим (1Ів.3:20; Ів.21:17), вічним (Пс.90:1-2; Ів.1:1)?

     Через те ми, – кожен, хто вірує в Нього, славимо Бога у Святій Трійці і радіємо, що маємо Спасителя і Пастиря душ наших. Маємо те єдине і святе ім’я Христове, яким одним лиш можна спастись. Маємо єдиного Заступника і Посередника перед Отцем, який викупив нас Своєю дорогоцінною кров’ю від смерті і влади темряви, а також помер за наші гріхи, щоб ми жили! Маємо ту дорогу, котра одна лиш є дорогою “правди і життя” і веде нас до вічного життя. Ми маємо все це на відміну від тих, в кого очі закриті фальшивими вченнями до пізнання Божої правди. Але молімось, щоб і вони також пізнали її з Божою допомогою і приявністю Святого Духа в повноті благодаті Божої і Його незміреної любові до нас, грішних. Тому що наш милосердний Бог “хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди” (1Тим2:4).

     А ви, дорогі у Христі, “...як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою. Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом, бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества. Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив. І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи...” (Кол.2:6-13).

     І “Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві” (Кол. 3:16-17).

     Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, – Господа нашого Ісуса, – нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь. (До євреїв 13:20,21)

Українська Лютеранська Церква.