Сайт душпастиря Павла

Дата: Шоста Неділя по 50-ці, 10.08.02
Місце проведення Богослужіння: с. Воробіївка, Тернопільська обл.
Біблійний текст: Гал.5:1,13-26
      ¹ Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!
¹³ Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному! ¹⁴ Бо весь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе! ¹⁵ Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного! ¹⁶ І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливості тіла, ¹⁷ бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. ¹⁸ Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом. ¹⁹ Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ²⁰ ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, ²¹ завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! ²² А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, ²³ лагідність, здержливість: Закону нема на таких! ²⁴ А ті, що Христові Ісусові, розіп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. ²⁵ Коли духом живемо, то й духом ходімо! ²⁶ Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!

      Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

1. Однією з найдорожчих для кожного народу речей є свобода, воля. Вимріяна і виплекана впродовж сторіч, здобута у борні ціною багатьох життів, свобода поціновується лише тоді, як її здобуто. Вільна людина, свобідний від ярма тиранії і поневолення народ, що вдихнув повітря свободи, вже ніколи не проміняє волі на нове ярмо і відстоюватиме її до кінця.
2. Свобода від духовної тиранії куди більша, ніж свобода тиранії політичної. Звільнення від провини сумління куди більше благословення, ніж просто зменшення тягаря тих чи інших податків, які ми повинні сплачувати.
3. Але свободу можна втратити, якщо її належно не шанувати, не дотримуватись речей, які уможливлюють її існування і підтримання. Ярмо рабства весь час близько народу, що здобув свободу. Ярмо гріха завжди поруч тих, кого Христос визволив з його неволі.
4. Тому, ставши вільними, ми мусимо не спочивати на лаврах свого звільнення, а весь час пильнувати, бути напоготові. Постійна пильність – це ціна нашої свободи.
5. В сьогоднішньому біблійному тексті апостол Павло заохочує нас твердо стояти у свободі від гріха, яку завоював для нас наш Господь і Спаситель Ісус Христос, щоби знову не потрапити у духовне рабство гріха і спокус.
6. А потрапити у хомут рабства гріха можна дуже легко. По-перше, це може статися тоді, коли ми будемо думати, що спасенні Божою благодаттю і ділами, не має значення якими б важливими вони не були. Бо тоді ми мусіли б довіритись не Христові, який здобув для нас звільнення Своєю смертю на хресті, а нашим ділам, і, таким чином, відкинути діло Ісуса Христа.
7. По-друге, ми можемо знову стати рабами гріха, якщо вважатимемо, що добрі діла мають бути відкинуті взагалі. Нам слід, як християнам, розуміти, що вони не мають значення щодо нашого виправдання, але поціновуються лише тоді, як ми вже після того, як ми виправдані вірою в Ісуса Христа і, отож, наді добрі діла є плодами нашої віри.
8. Для того, щоб знову не стати рабами гріха, котрий прагне звести нас на манівці і допровадити до пекла, ми, як діти Божі не повинні йти на поводі у нашої гріховної природи, котра є всередині кожної людини, але перемагати, поборювати її, озброївшись вірою і Словом Божим чинити опір їй і спокусі.
9. Питання нашої духовної свободи близько торкається нашого відношення до ближнього. Бо тільки за відношенням до ближнього, за любов’ю до нього, можемо судити про те, чи дійсно ми твердо стоїмо у свободі від гріха, чи дійсно належно поціновуємо Христові заповіді, чи дійсно дотримуємо у повсякденному житті стандарту, за яким кожен християнин повинен служити своєму ближньому. Цей стандарт знаходиться у Христовій заповіді: “Люби свого ближнього, як самого себе”.
10. Мартин Лютер якось сказав, що кожна віруюча людина є одночасно і праведною і грішною. Грішною тому, що в кожній людині міститься успадкований прабатьківський гріх, з котрим ми народжуємося. І праведною, тому, що вона через віру в Ісуса Христа є виправданою.
11. Отож всередині нас весь час триває постійний конфлікт між старим Адамом, який постійно приходить до нас зі своїми грі-ховними бажаннями і вимагає їхнього задоволення, і новою людиною, котра завдяки Святому Духу спрямовує нас до Божої заповіді, яку ми, як християни, хочемо виконувати не з примусу, а добровільно, через Христову любов до нас.
12. Таким чином, всередині нас постійно триває боротьба між вчинками тіла, якими є – “перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього” і плодами духа, якими є – “любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість”.
13. Щоби плоди вашого духа були рясними, потрібно дерево віри весь час поливати водою Євангелія, годувати Таїнством Господньої вечері, міцно триматись обітниць Свого Хрищення в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, щоденним каяттям і побожним життям топити Старого Адама у воді Хрищення з тим, щоби весь час поставала і зростала у вас нова людина.

      Звільнені Христом від духовного ярма гріха, будьте християнами не на словах, а на ділі, дотримуючи Божі Заповіді, благаючи Бога, щоб Він “удосконалив вас у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.