Сайт душпастиря Павла

3 неділя по 50-ці
24 червня 2001 року (с. Воробіївка)
Пастир Тарас Коковський

Марка 3:31-35
³¹ І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали. ³² А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь. ³³ А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати? ³⁴ І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої! ³⁵ Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

      Якось мій знайомий розповів мені таку історію. Це трапилось ще за часів СРСР. Отож, одного дня його викликав до себе начальник і сказав терміново їхати до іншого міста на нараду разом із ще одним працівником тієї установи. Вони купили квитки на поїзд і ввечері вирушили у відрядження. Приїхали ввечері. Першим ділом потрібно було поселитись у готелі, бо нарада мала тривати два дні. На біду то в одному, то в іншому готелі місця не було, а дорогий номер їх був не по кишені. Справа йшла до ночі. А ще треба було щось поїсти. Колега мого товариша запропонував піти до своїх знайомих, котрі мешкали у цьому місті. Приїзд двох людей мало втішив знайомих – адже треба було десь їх покласти спасти і чимсь нагодувати. Як кажуть в народі: “Непрошений гість – гірший від ворога”. Одним словом їм дали зрозуміти, що їм не дуже раді і буде краще, якщо вони пошукають іншого притулку.

      Тоді мій знайомий, який був віруючим, запропонував колезі поїхати до його братів по вірі. Невдовзі, вони з допомогою телефонної довідки довідались де живуть члени громади і поїхали до однієї родини. Постукали у двері. Їм відкрили зі словами: “Слава Ісусу Христу, дорогі брати, заходьте, будь ласка”. Невдовзі господарі приготували вечерю, розпитували звідки приїхали, чи потрібна якась допомога. Потім запропонували переночувати, прочитали разом вдячну молитву Богові і всі пішли спати. Вранці з молитвою всі поснідали і мій знайомий з товаришем поїхали по справах. Гостинні господарі дому не взяли ніякої платні і просили при потребі приїжджати ще. Товариш мого знайомого був дуже зворушений усім, що сталося. На той час він був невіруючим, але цей випадок запам’ятав надовго. Він зрозумів, хто був справжнім його ближнім... Нині, коли так багато наших рідних, близьких і знайомих розкидані по світах, часто можна почути, що ті, хто тільки-но прибуває до чужої країни і не має де подітись, найперше шукають притулку при якійсь церкві. Там завжди знайдеться кусень хліба і нерідко нічліг.

      Кожен з нас з дитинства звик до слів “брат” і “сестра”, особливо ті, в кого є брати і сестри. Нам часто здається, що братами і сестрами називаються тільки ті, хто має одних і тих самих земних батьків. І саме братами і сестрами називають одні одних християни. Апостоли у своїх листах, звертаються до церкви словами “Браття”.

      У нинішньому біблійному тексті Ісус Христос навчає нас, хто є нашою правдивою родиною. Нерідко у церкві можна почути: “Мені тут краще, ніж вдома, тут мої правдиві брати і сестри”. І це правда. Ісус Христос з малих літ виявляв велику пошану до Своїх земних батьків. Цим Він дав приклад дотримання Заповіді Божої і нам, з вами. Батьків ми не вибираємо, вони дані нам Богом. Ісус Христос завжди опікувався Своїми батьки. Вмираючи на хресті, Він заповів Своєму улюбленому учневі Івану – взяти Марію до себе і піклуватись про неї, як синові про рідну матір. Однак нікому – ні рідним Ісуса Христа, в тому числі його матері, ні ворогам, ні навіть учням не було дозволено втручатись в Його велику роботу по спасінню людства від гріха і переривати призначений Йому шлях, котрий Він мусів пройти до кінця. Нині Ісус Христос Сам дає нам відповідь на питання: “Хто є Його і нашими правдивими братами і сестрами”. Він каже нам: “...хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати”. А хто може правдиво чинити Божу волю? Тільки той, хто є правдивим віруючим, хто належить Христові, котрий говорить: “Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви” (Ів.15:8). Хто ми є, дорогі у Христі, без нашого Господа? Одинокі, розкидані по світі бідарі, позбавлені надії, любові, прощення гріхів. І ким ми є у Христі? Святий Павло так відповідає на це запитання у Посланні до галатів: “Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!” (Гал.3:26-27).

      Біблія називає вас, всіх, хто вірить в Ісуса Христа – Божими дітьми. А як дітьми, то членами духової Божої родини, котра для християн є важливішою від людської родини. Бо це родина, батьком котрої є Сам небесний Отець – справедливий, довготерпеливий, многомилостивий. Це та родина, котра ще більше згуртовується і рідниться у випробуваннях і переслідуваннях за віру. Через Хрищення Бог Сам кожного з вас усиновив для Себе і прилучив до Своєї сім’ї, до Церкви Ісуса Христа – зі Своєї милості, беж жодних заслуг з нашого боку. Божі діти, котрі вірять в Ісуса Христа, як Свого Господа і Спасителя, чинять Божу волю, що є результатом їхньої правдивої віри – ось правдива родина християн! І яке благословення ми маємо в тому, що в цій родині нашим Братом є Сам Христос!

      Нині Христос запитує кожного з нас ще раз: “На котрому ти боці? З ким ти? До котрої родини належиш? До тієї, що чинить волю темних сил? Чи до тієї, котра йде за Христом, слухає Його голос, чинить волю Божу? Нині Христос каже нам: “Йди за Мною. Я хочу спасти тебе від гріхів, смерті і диявола. Я – на твоєму боці проти них. Ти належиш мені. І якщо ти слухаєш Мене і віриш в Мене, а отже чиниш Мою волю, тоді Ти - Моя правдива родина. Тому будьмо, дорогі у Христі між собою тими братами і сестрами, котрі поєднані однією вірою і нелицемірною любов’ю одне до одного і до ближніх. Будьмо тими правдивими Божими дітьми, котрі чинять в усьому волю небесного Отця, зберігають в серці Його Слово і з надією і довготерпінням у випробуваннях чекають приходу нашого Господа і Спаса Ісуса Христа.

      Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову! Амінь. (2-е до солунян 3:5)

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.