Сайт душпастиря Павла

      ²⁵ І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. ²⁶ І від Духа Святого йому було звіщено смерті не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. ²⁷ І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, ²⁸ тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: ²⁹ Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, ³⁰ бо побачили очі мої Спасіння Твоє, ³¹ яке Ти приготував перед всіма народами, ³² Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!

Дорогі у Христі брати і сестри,

      Чекання є однією з тих речей, котрі людина, зазвичай переживає важко. Особливо важким чекання є тоді, коли немає жодної здогадки про сповнення того, чого чекаєш; коли невідомо якого часу воно станеться і як. Дітям не подобається, коли на якесь прохання вони отримують від батьків відповідь: “Почекай”. Здається, саме цього вони найбільше не хочуть чути.

      Чекання перетворюється на муку, коли ми чекаємо хоч якоїсь звістки про дорогу нам людину і нічого не знаємо про неї впродовж місяців чи навіть років. Багато українських родин пережили це, коли їхні рідні йшли воювати за рідну землю, коли десятки тисяч сімей вивозили потягами до Сибіру. Війни і земні катастрофи часто розлучають людей, і тоді їхнє життя перетворюється у чекання.

      Якось, я, під час одного молитовного зібрання, отримав прохання помолитись за хлопця, який кілька місяців тому поїхав на роботу за кордон і досі не давав про себе чути. Ми помолилися на самому зібранні, а потім я ще впродовж кількох днів молився про це вдома. За тиждень ми отримали звістку, що хлопець зателефонував і дуже вибачався за довгу мовчанку. Він почувся винним і повідомив родину про себе. Ніколи не робіть подібних помилок... Якщо вам доведеться кудись їхати надовго, пам’ятайте – про вас турбується родина і друзі. Телефонуйте, пишіть, приїздіть...

      Нинішній біблійний текст говорить нам про те, що праведний Семен також чогось чекав. І чого саме? Євангеліє каже: “Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля”. Семен чекав потіхи. Ми ніде не зустрічаємо тут звістки про те, що чекаючи, Семен виявляв нетерплячість, невдячність, нервував, обурювався і таке інше. Будучи побожним чоловіком, людиною, що в усьому покладалася на Бога, Семен у своєму чеканні дає нам приклад довготерпіння і любові до Бога.

      Подібний приклад довготерпіння і служіння Богові бачимо у житті Святого Апостола Павла, котрий, терплячи за віру в Ісуса Христа поневіряння і борючись зі спокусами, писав: “... Хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. 24 А що до того щоб залишатися в тілі, то це потрібніше ради вас. 25 І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі, 26 щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі...” (Фил.1:23-26).

      Святий Павло дає нам приклад того, як кожен християнин на своєму, визначеному йому Богом місці, повинен, цілковито покладаючись на Бога, Боже Слово, нести свій хрест, сповняти Божі заповіді під час свого земного життя, відміреного йому Богом. І при цьому пам’ятати, що вся слава належить одному Богові – і за наше життя, і наші здібності, і, що найголовніше – за наше спасіння, за те, що Бог в нас слабких Сам стався тією силою, що сповняє і долає все. Тому апостол Павло говорить: “...собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами... Краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Бо коли я слабий, тоді насправді я сильний через те, що Христос у мені є моєю силою”. (2Кор.12:5-10).

      Разом з тим, говорячи сьогодні про чекання, як частину нашого повсякденного християнського життя, ми повинні пам’ятати ще одну річ, через котру християнське чекання є важливим для кожного з нас. Ми знаємо з Біблії, що Бог вислуховує наші молитви. Ми також знаємо з Біблії, що Бог завжди відповідає на побожні молитви праведних. І коли ми, звертаємось до небесного Отця з молитвою подяки і проханням, то потрібно знати, яку відповідь ми можемо очікувати від Господа. Природно, що кожна людина за єдину правильну відповідь вважає сповнення того, чого вона просить чи очікує, чи не так? Але, дорогі у Христі, не забуваймо пам’ятати також і про те, що Бог Сам знає, що для нас є ліпше. Тому відповідно з цим Він і відповідає на наші молитви. Бог каже нам “Нехай буде так, як ти просиш”. Бог також каже: “Ні, буде інакше”. Але дуже часто Бог каже нам “Зачекай, потерпи, ще не час сповнити те, що ти просиш”. І це також є Божою відповіддю нам!

      Праведному Семенові “було звіщено смерті не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього”... Тут говориться про очікування того, що собою цілковито заслоняє провину, гріх, немочі, болі, страждання – про те, що значно більше від смерті. Тут йдеться про наше з вами спасіння – визволення від пут диявола, світу і гріха. Про те, що під силу одному Богові. Про те, що робить Божа благодать, Божа любов, Божа ласка, Боже милосердя, дарма даруючи нам відпущення гріхів і наповнюючи наше чекання радістю їхнього прощення. І ми, дорогі у Христі, отримуючи нині це прощення, спасіння і вічне життя, подароване Богом через віру в Ісуса Христа, “так щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне”, промовляємо разом з праведним Семеном:

Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
яке Ти приготував перед всіма народами,
Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!

      Прославмо нині ще раз Бога за те, що наповнив наше життя радістю Христового Різдва, радісним чеканням Його приходу і тим довготерпінням, котре дане нам Богом задля нашого ж спасіння (2Петр.3:15). І “зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння” (Кол.3:12), “з усякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного” (Еф.4:2). Бережіть і плекайте у собі правдиві плоди духа, подаровані вам Богом, котрими є “любов до Бога і ближнього, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра” (Гал.5:22).

      Зміцняйтесь у вірі і з правдивою вірою завжди шукайте потіхи не своїх власних ділах, а в заслугах Господа нашого Ісуса Христа.

      Слово Христове нехай пробуває у вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві. Амінь. (Кол.3:16-17)

Українська Лютеранська Церква.