Сайт душпастиря Павла

Перша неділя після Пасхи (Quasimodogeniti)
Тернопіль - 2000 рік

Ісус – мир для світу

      Того ж дня – дня першого в тижні, - коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, - бо боялись юдеїв, - з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: “Мир вам!” І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: “Мир вам!”” (Івана 20:19-21...)

Мир вам усім у Христі. Амінь (1 Петра 5:14)

      Дорогі брати і сестри, нещодавно ми святкували світле і величне свято воскресіння нашого Господа Ісуса Христа. Всі ми з вами з палким бажанням очікували цього радісного дня. І ось, нарешті, дочекавшись, можемо з радістю ділитися враженнями про те, як ці великодні свята пройшли для кожного із нас. Напевно для всіх нас вони були веселими і щасливими, і викликали у нас багато вражень. Чи мало вражень викликали ці дні понад дві тисячі років тому і у апостолів. Але якщо наші почуття та переживання від проведених свят є радісними, то їхні були навпаки. Саме про це ми читаємо у сьогоднішньому нашому тексті. “Того ж дня – дня першого в тижні, - коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, - бо боялись юдеїв, - з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: “Мир вам!”
      Після славетного воскресіння Ісуса Христа Його учні, знаючи про це, не мали в той час змоги святкувати це свято. Вони змушені були ховатися. І ту радість, яку вони мали, повинні були розділяти лише поміж собою, поміж апостолами. Хоча вони знали про те, що Христос воскрес, це всерівно не давало їм тої втіхи, яку відчували ми під час святкування Господнього воскресіння. Апостоли не були впевнені у своєму майбутньому, вони не знали, що може статися з ними. Адже вони були послідовниками Ісуса. А Його розп’яли. Що ж чекає на них? Можливо така сама смерть. Учні були налякані настільки, що навіть замкнули двері. Радість Христового воскресіння була затьмарена у них переживаннями та страхами про їхнє подальше життя. І це не дивно. Побачивши все те, що люди робили з Ісусом, Його приниження, биття, різноманітні знущання, і кінець-кінцем страшна смерть на хресті, яка в той час вважалася найважчою, найжахливішою і найпринизливішою, апостоли були в жаху.
      Хто б з нас не жахався, коли б знав, що таке загрожує йому. Завдяки нашій слабкій гріховній природі ми схильні до страху. І цей страх може мати погані наслідки для нас. З однієї сторони, він є інстинктом самозбереження, але з іншої може вести нас до вагань, до невірства. Сам Господь Ісус застерігає нас від цього: “Не лякайся, - тільки віруй”, - каже Він нам у Євангелії від Марка (5:36). А в Євангелії від Луки говорить таке: “Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більше нічого не може вчинити” (Луки 12:4), - а потім додає, - “Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути у геєну” (Луки 12:5). Ісус наказує нам нічого не боятися. І єдине, кого ми повинні боятися, це лише Бога. Саме Він може вкинути нас у геєну, саме Він може забрати від нас вічне життя. І Він має на це право, бо ми нічого не заслужили, бо ми не зробили нічого з того, що Бог нам наказа.
      Через той страх, який учні Христові пережили, вони наче забули про те, що Христос не мертвий, а живий, що Він воскрес. І саме цей страх не давав їм спокою, не давав їм миру, якого потребує кожна людина на землі.
      Апостолам не вистачало миру. Через свої переживання вони забули про накази Божі, через невиконання цих наказів у апостолі не було миру з Богом. Апостолам бракувало миру.
      Але того, чого не вистачає людям, завжди дає Бог. Того, чого не вистачало апостолам, дає їм Ісус. Він з’являється до переляканих апостолів і каже: “Мир вам”. Саме той мир, якого не вистачало учням, приносить їм Христос. “І сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: “Мир вам!” Здивовані учні знову бачать Ісуса. Напевне кожнен з нас дуже би перелякався, коли б побачив мертву людину, яка померла, а тепер знову ожила. Так само злякалися і учні, але не тому що вони бачили мертву людину, скоріше тому, що вони не сподівалися більше бачити Ісуса на землі, та й тим більше, коли двері були замкнені. Ісус зовсім не був подібний на мертву людину. Він виглядав цілком як кожна жива людина. Живий Христос постав поміж учнями. Всякі сумніви, вагання апостолів проминули. Христос справді живий, Він дійсно воскрес. Більше того, Він з нами, Він не забув про нас. Він прийшов і приніс нам мир, той мир, якого нам так не вистачало.
      Ця поява Ісуса між учнями свідчить ще про одну річ. А саме про те, що людина Ісус не потребує дверей, щоб входити до кімнати. Він з’являється усюди, де захоче, моментально. Для Нього немає обмежень. І ми, люди, не можемо цього пояснити. Це є чудом для нас і свідченням того, що Ісус не лише людина, але й правдивий Бог, котрий стався чоловіком. Це Богочоловік, котрий стоїть зараз перед учнями і показує їм свої руки та бока. І там учні бачать сліди від мук розп’яття, сліди від людського поневіряння над Богом, які нагадують як і учням, так і нам, хто ми такі і що Ісус зробив для нас.
      Христос приніс нам мир. Саме ці знаки на руках і боках вказують нам на цей мир. І хоча апостоли бачать поміж собою Христа Ісуса живого, проте знаки на Його тілі нагадують їм, що Христос страждав і був розп’ятий, що Він помер і в третій день воскрес і знову з нами, і каже до нас: “Мир вам!”
      Христос дає нам мир. Своєю смертю і воскресінням Він приносить мир усьому людству. Господь Бог вже більше не гнівається на нас. Він любить нас у Христі. Бо Христос взяв всі наші провини на себе і помер з ними на хресті. Наш Небесний Отець прощає нам навіть розп’яття Ісуса, прощає і любить нас тому, що ми тепер вже зодягнені не гріхом, а Христовою праведністю, тому що ми маємо мир, який Христос приніс нам Своїм воскресінням. “Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога”, - каже нам апостол Павло.
      Той мир, який приніс нам Ісус через свою смерть та воскресіння, дає нам зараз запоруку і впевненність у нашому майбутньому житті. Ми вже не боїмося, що з нами станеться, ми вже знаємо, що на нас не чекає пекло через те, що ми не спроможні були виконати Божі накази, але, навпаки, наше примирення з Богом відбулося через Христа. Саме Ісус Спаситель є свідченням цього. Погляньте на Його руки та бока. Там свідчення цього – нашого примирення з Богом, нашого спасіння заради Ісуса. Амінь.
      Ісус сказав: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!” Амінь (Івана 14:27)

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.