Сайт душпастиря Павла

6-та неділя Великого посту (Вербна неділя)
м. Сімферополь – 28.04.2002

А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, до них кажучи: “Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх. А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, - і він зараз пошле їх.” А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: “Скажіте Сіонській донці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, - на осля, підяремної сина.” А учні пішли та й зробили, як велів їм Ісус. Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, - і Він сів на них. І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”

Євангеліє від св. апостола Матвія, 21:1-9

"Славний в’їзд Ісуса в Єрусалим"

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь. (Фил. 4:23)

      Дорогі у Христі Ісусі, сьогодні у нас Вербна неділя, і тому ми будемо говорити про славний в’їзд Ісуса в Єрусалим, який пригадає нам про ті події, що відбувалися за неділю до Його страти за днів Ісусового життя на землі. Нині Ісус прямує до цього міста, в якому має виповнитися все, що Бог приготував. Він іде тим шляхом, який був призначений для Нього Його Небесним Отцем. Хоча цей шлях небезпечний, хоча Ісуса можуть вбити, проте Він не звертає з нього. Ісус прямує в Єрусалим. “А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, догори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, до них кажучи: “Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх. А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, - і він зараз пошле їх”.

      Ісус посилає своїх двох учнів, щоб вони привели йому ослицю та осля. Саме так він повинен в’їхати в Єрусалим, - на ослі, тому що так призначив Бог, який ще задовго до приходу Ісуса говорив людям про цю величну подію, - про в’їзд Месії в Єрусалим. Ісус кориться волі Отця. Він не лише прямує у Єрусалим, але разом з тим сповняє всі пророцтва, які Бог пророкував про Нього, щоб люди бачили це, щоб люди вірно розуміли, хто такий Христос, щоб вони знали, що це їх Спаситель. “А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: “Скажіть Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, - на осля, під’яремної сина”. Ці прекрасні слова відразу пригадують нам і пророка Захарію, який каже: “Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці” (Захарія 9:9). Ісус, сповнюючи всі старозаповітні пророцтва, прямує в Єрусалим.

      Для того, щоб в’їхати в Єрусалим, Ісус вибирає осла. Учні Христові виконують Його наказ. “А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, - а Він сів на них.” В наш час може здатися дивним те, що Ісус – Цар світу, їде на ослі. Як так, що Всемогутній Цар, Бог всіх людей, їде на віслюкові. Проте так призначив Бог, і в цьому є певне приховане значення. В той час осел був твариною, яку використовували дуже часто люди для власного пересування. Заможні багаті люди також їздили на ослах. Звичайно, вони разом з тим використовували коні. Проте коні використовували під час воєнних дій, а зазвичай, для пересування у мирний час використовували ослів. Якщо кінь нагадував людям про війну, то осел сповіщав цілком протележне, - про мир. Саме тому в сьогоднішньому тексті Ісус посилає учнів, щоб вони привели йому осла, і коли вони йому приводять, в’їжджає на цьому віслюкові в Єрусалим.

      Не всі люди хотіли бачити такого Ісуса на ослі; багато сподівалося бачити свого Царя цілком іншим, Царя на коні, сильного, могутнього, який приїжджає, щоб здобути для себе владу та царство за допомогою своєї могутньої сили та влади (Ів. 6:15). Якщо б було так, то цим людям довелося б бути першими в рядах цих людей, яких Господь би покарав, покарав за їх несправедливість, за їх зло та непокору до Бога. Бог має повне право прийти до людей зі своєю силою і знищити все, що йому не подобається, повбивати нікчемних грішників, покарати злих та невіруючих. Однак цього разу стається щось таке, що вражає усіх людей. Вони бачать Христа на ослі. Це не грізний цар на коні, що несе смерть, але покірний цар на ослі, що несе благодать. Це Ісус Христос “справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі” (Зах.9:9). Цар приходить з благодаттю і спасінням. Його не потрібно боятися, Його потрібно любити, Йому потрібно довіряти. Бо Він Месія, Він Спаситель, Він в’їжджає в Єрусалим не щоб нас покарати, але щоб самому стати покараним, щоб прийняти смерть задля нашого спасіння. “Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної” (Фил. 2:6-8). Ось як Він дає нам мир, ось як Він виливає свою любов на нас.

      Ми бачимо як люди вітають цього Царя. “І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.” Яким великим є цей цар для них, наскільки вони Його шанують. Хоча Він їде на віслюкові, проте це лише возвеличує Його. Бо лише так Христос може дати світу те, чого не може дати іншим чином. Лише сповнивши все, що було написано, виконавши всю волю Отця, Ісус може дарувати людям спасіння і вічне життя. Одні люди беруть свою одежу і стелять її на дорогу; інші ріжуть гілки з дерев, щоб встелити дорогу, по якій їде Христос. Цей в’їзд в Єрусалим є справді славним і тріумфальним. Христос зображується на висості свого земного служіння. Усі радіють і прославляють Ісуса. Величезна кількість народу з відкритими обіймами приймає Свого Царя, величезною втіхою вигукує слова радості та похвали: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє ім’я! Осанна на висоті!”

      Ось як все те, що було написано про Ісуса і все те, що Він робив, справляє величезний вплив на людей. Ось до чого призводять всі могутні діла, які Ісус чинив, - до визнання того, що Він Месія-Бог, який прийшов, щоб спасти увесь світ. В даному вірші нарешті ми маємо сповідання людей, які звертаються до Ісуса як до Бога, і які надіються на Нього як на Спасителя, (хоча можливо і самі цього не усвідомлюючи через те, що думають про Нього як про земного царя) . Вони схиляють свої коліна перед Ним, Царем-Богом, Спасителем. Дорогі друзі, схилімо і ми свої голови у шані перед Христом, віддаймо і ми хвалу нашому Богу, вітаймо нашого Спаса, бо цього хоче Бог, бо на це сподівається від нас Христос, бо про це пише нам апостол Павло, “щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!” (Фил. 2:9-11).

      Сьогодні люди вітають Ісуса Христа, вони радіють Його появою. Але через певний час вони зречуться Його, залишать одного. Він буде покинутий і самотній, Він буде терпіти знущання і страждати, Він перенесе великі муки і помре. На це вказують також і події, які відбуваються під час Ісусового тріумфального в’їзду в Єрусали. Христос – це не цар, який прийшов, щоб прийняти від людей славу і стати земним царем, але Він Цар, який прийшов, щоб взяти всі гріхи людей на себе і піти з ними на хрест; це Цар, який віддає Своє життя задля того, щоб ми жили вічно. На це вказує покірний в’їзда Ісус на ослі, що говорить про мир, який Він несе, на це вказують гілки, які люди стелять. З Євангелії від Івана ми дізнаємося, що це були пальмові гілля. Саме ці пальми для тогочасних людей символізували безсмертя (через те, що могли жити 200 років). Тож і ці пальмові гілля, які люди стелили Ісусу під ноги, також символізують безсмертя. Вони говорять нам про перемогу та тріумф, про життя і спасіння. Саме це життя і спасіння здобуде Ісус, що нині в’їжджає на ослі в Єрусалим, а завтра буде вмирати на хресті за усіх нас. Він зробить те, для чого прийшов, за Ним перемога.

     І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Фил. 4:7). Амінь

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.