Сайт душпастиря Павла

Неділя перед Різдвом
Сімферополь – 2003 рік Божий

      “Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового: Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його. Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама. А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона, Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея. А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої. Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа. Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію. Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію. А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію. Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення. А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля. Хоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора. Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда. Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова. А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос. А всіх поколінь від Авраама аж до Давида – чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення – чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять” (Матвія 1:1-17).

Родовід Ісуса

      Починаючи від Авраама, і закінчуючи Йосипом, нам виразно зазначається кожна особа, що належала до добре відомого роду. Цих всіх людей, про яких ми сьогодні чуємо, об'єднує одне спільне для всіх них, саме те, що в цьому родоводі, в цій великій сім’ї, має народитися ще один із них, який зробить їх рід славним навіки. Він буде одним із них, Він буде їхнім нащадком, сином своїх батьків і дідів.

       На початку опису цього родоводу Ісус Христос називається Сином Давидовим, Сином Авраамовим. Саме цей Син Божий має статися Сином Людським. Він має зійти з небес і народитися від Діви Марії, щоб все людство, великий родовід – розпочинаючи від Адама і Єви, і закінчуючи всіма їхніми нащадками, було благословенне навіки. “І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів” (Мат. 1:21). Бог мав цей план в своїх думках і Він збирається Його втілити, Він збирається послати Свого Сина у цей світ задля спасіння людського родоводу. Ще задовго до тої славної події, яка скоро має прийти у цей світ, Бог вже давно наперед задумав цей план у Своїх думках. Він так полюбив Своїх, що не бажав залишати їх, коли вони покинули Його. Він на протязі всієї історії людства супроводжував їх, нагадував їм про Себе і про той план, який був у Нього від закладин світу. “Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу” (Повт. Зак. 18:18).

      В Біблії нам часто дається точні конкретні дати, чи описи. Інколи можна дивуватися чому це так. Чому Біблія час від часу говорить багато про те, що здається нам не таким вже необхідним, та навіть часом нудним. Але саме це говорить нам про правдивість Писань. Саме ці конкретні, детальні і точні дані, як сьогоднішній родовід Ісуса, сповіщають нам про те, що Святе Письмо є дійсно вірним і незаперечно правдивим відображенням як і історії давнього Ізраїля, та і загалом історії людства. В ньому немає вимислу чи неправди, те, що там сказано, є тим, що було у минулому, це історичні факти, записані під натхненням Святого Духа. Родовід Ісуса Христа – це історичний факт, який добре відображає історію родоводу Христа. Розпочинаючи від Авраама і закінчуючи Йосипом, Бог неначе бере нас за руку і ще раз, перед величною подією, що має незабаром статися, підводить нас до кожного, хто належав до цього родоводу. Господь Бог ще раз перед Різдвом Христовим повертає нас і нашу увагу до тих людей, які зайняли почесне місце в родовій лінії Христа, повертає нас до Старого Заповіту, який був компасом, що вказував на Христа. За цим компасом були направленні всі сподівання і надії праотців Христових. Родовід Ісуса Христа ще раз нам пригадує про цих всіх людей і ті пророцтва на сповнення яких вони всі очікували, які ми знаходимо в Старому Заповіті.

      Сьогодні євангелист Матвій пише нам про те, як Христова робота є сповненням Старозаповітніх пророцтв, з якими були знайомі як і ті праотці, що належали до родоводу Ісуса, так і іудеї загалом. Сьогодні Матвій дає нам картину минулого, котра несе у собі відображення майбутнього. Кожна людина, згадана в цьому списку, що жила колись, є прабатьком Месії, є тим дороговказом, який безперечно вказує нам на прейдешнього Спасителя.

      Оскільки для іудеїв Авраам був їхнім духовним батьком, Матвій, пишучи до юдеїв, розпочинає свій родовід від Авраама. Однак ми знаємо, що цей родовід сягає набагато дальше. Оскільки він напряму пов’язаний з Христом, то він також безпосередньо має відношення до Адама, через прогріх якого Христос мусів прийти у цей світ. Прийти і через Свою Месіанську роботу зайняти найпочесніше місце в цьому родоводі. Цей родовід доходить і до Адама, який розпочинає цю лінію. Про це зазначає нам Лука, чиє Євангеліє було більше спрямовано до поганського світу (Луки 3).

      Цей родовід також сягає зараз і нас, бо ми також є нащадками Адама. Бо ми народившись від наших батьків, продовжуємо заповнювати список до якого належали Авраам, Ісак, Яків, Давид, Соломон, Озія, Єзекія, Амос, Йосія, Йосип та багато інших людей, які все своє життя не переставали надіятися на Христа і котрі очікували на Його прихід. Однак разом з тим, ми вже зараз належимо до того родоводу, що став обновлений кров’ю нашого Спасителя. Бо на відмінну від цих людей, які колись очікували на Месію, ми вже зараз одержали Свого Спасителя, і нам нічого вже більше не залишається, як безмірно вірити у Господнє прощення всіх наших гріхів і очікувати на другий Його прихід, який остаточно має вирішити долю цього світу.

      Якщо ми належимо до Христового родоводу, то нам немає чого боятися. То ми з радістю будемо чекати цього Господнього з’явлення з небес, що є цілковитою правдою. Так само як правдою є те, що Він родився, так само і правдою є те, що незабаром Він прийде і вдруге, щоб праведних вибрати, а злих засудити. Кожний може уникнути засудження, якщо Бог Отець через Сина Свого запише його до родоводу Христового. Якщо Бог дасть повірити і щиро покаятися. А Він, наш Милосердний і Добрий, дає щедро і у достатку, тільки треба звернутися, тільки треба відкрити своє серце і ніколи не закривати його знову від життєдального Духа Святого.

      Кожна людина може мати місце в цьому родоводі, бо Христос прийшов, щоб спасти не вибраних, але всіх людей. Тепер Ісус здобув для нас спасіння і зробив нас Своїм родом, родом без гріха, що вписаний в книгу життя і вічно належить до Бога. І Він, наш непереможний Бог Дух Святий продовжує робити багатьох інших людей також, як каже апостол Петро, “священством царським, народом святим” (1 Пет. 2:9), коли приходить до них у Слові чи у Хрищенні, коли проповідує чи навчає, коли проголошує і дарує Євангеліє прощення усім і на всіх, бо різниці немає. І це все завдяки тому Ісусу, “Дивному пораднику”, “Богу сильному”, “Отцю вічности”, “Князю миру” (Іс. 9:5), через якого “без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, - ревність Господа Саваота це зробить” (Іс. 9:6).

      Тільки тому, що в цьому родоводі зайняв Своє незамінне і найвище місце Спаситель Ісус, люди продовжують жити, а Христос не перестає записувати в свій родовід чим раз більше і більше братів і сестер, які з’явилися на Богом даній землі, і через віру в Сина Божого, що вийшов з роду Йосипа, вспадкували право бути в цих рядах. Через віру в Сина Божого. Саме сьогодні в цей передріздвяний час ми маємо велику можливість покріпити свою віру, зміцнити її, і не давати їй меншати. Бо саме в цей час ми багато чуємо про прихід Господній, про Його визволення, про Христове спасіння, що є сильним підбадьоренням для грішних душ. Підбадьоренням і запевненням, що,

завдяки Ісусу, нашому Господу, цей родовід, про який ми сьогодні читаємо в Євангеліях, той родовід до якого і ми належимо, став навіки благословенним, так як і казав Бог у Своїх пророцтвах. Цей родовід одержав Того, на кого так довго чекав, а тому має своє продовження, - життя вічне і спасіння. І тепер, маючи з Собою Свого Еммануїла-Ісуса, він прямує у вічність до Бога. “Колись “ненарод”, а тепер народ Божий, колись “непомилувані”, а тепер ви помилувані” (1 Петра 2:10) заради Бога Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright 2001-2003 Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.