Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Ігора (Ратушний).
Великдень (Пасха)
Сімферополь - 5 травня 2002 року
“1 Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його. 2 І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, 3 і говорили одна одній: “Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?” 4 А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий. 5 І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, - і жахнулись вони. 6 А він промовляє до них: “Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, - нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. 7 Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, - там Його ви побачите, як Він вам говорив”. 8 А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, - бо боялись” (Марка 16:1-8).
Христос воскрес
Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23)
Дорогі у брати та сестри, Христос воскрес! Я розпочинаю свою проповідь цими словами недарма, адже саме ці слова сповіщають нам про величну подію воскресіння Господа Ісуса Христа. Саме ця подія стається сьогодні, саме в цю неділю ми святкуємо свято Воскресіння Христового, або як його ще називають свято Пасхи.
Нещодавно ми бачили Христа приниженого, розп’ятого, страждаючого. Його страждання, мученицька смерть, похорони, говорили людям про смерть цього чоловіка, який одного разу прийшов на землю, проповідував, навчав, а тепер помер. Для людей Христос був померлим, як і кожна людина, яка вмирає. Христос так намагався відкрити їм очі на те, що ця смерть означає для них, але люди не змогли усвідомити, що Він прийшов, щоб не просто померти як кожна людина, але через свою смерть дарувати життя світові. Їхні серця сприймали лише чуда, які замість віри в Сина Божого, викликали лише дивування (Ів. 5:28). Проте нині стається щось таке, чого люди ніяк не очікували, дивовижна подія, про яку ще давно говорив пророк Ісая, коли казав:
“Отак Він здивує численних народів, царі свої уста замкнуть перед Ним, бо побачать, про що не говорено їм, і зрозуміють, чого не чували вони” (Ісаї 52:15).
У євангельському тексті ми читаємо: ““1 Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його.” Ми бачимо трьох жінок, які купують пахощі для того, щоб намастити ними Ісуса. Вони знають, що Христос помер і сумують за ним. Христос мертвий вже три дні, він лежить у своїй могилі. В Палестині була традиція відвідувати могилу улюблених людей на протязі трьох днів після того, як їх положили до гробу. Засмучені жінки вирішують піти до Свого Господа і намастити Його пахощами, щоб принести йому свої дари вдячності, щоб віддати йому честь. Він заслужив на це. Він був хорошою людиною, він годував голодних і вздоровляв слабих, він захищав убогих і відвідував покинутих(тих людей, яких власті вважали грішними і поганими), він давав віру тим, що були у розпачі і сповнював надією слабких. Люди пам’ятають про це і з великим жалем згадують про Христа Ісуса, який увійшов в їхні серця, сповнені до нього любов’ю. Прикладом таких людей у нашому тексті є Марія Магдалина, Марія Яковова та Соломія, які не забувають про свого Господа, а накупивши пахощів йдуть, щоб намастити його. 2 І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, 3 і говорили одна одній: “Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?” Ці жінки стають рано вранці і прямують до могили, в якій лежав Ісус. Вони йдуть до Спаса, не дивлячись на те, що можливо не зможуть увійти до могили і намастити Христа, проте вони не втрачають надії побачити свого Господа ще раз. Справді, як же ж їм увійти до цієї могили. Адже ж коли були похорони, цю могилу було закрито великим каменем (Марка 15:46) так, що ніхто не міг ні увійти, ні вийти із могили. Ці жінки переживають, як їм потрапити до Ісуса. Хто відсуне їм каменя, щоб вони увійшли. Проте ми бачимо, що Бог так повертає події, що ці переживання зникають самі по собі. Ось раптом вони бачать, що камень відсунений: “4 А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий.” 5 І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, - і жахнулись вони.
Жодна з цих жінок не сподівалася таке побачити. Як же ж так, що цей величезний камінь відвалений, хто міг це зробити. Для того, щоб пересунути цей камінь на інше місце, необхідно було мати велику силу, потрібно було задіяти багато людей. Навіть якщо б була б змога пересунути цей камінь, всерівно ніхто б не зміг цього зробити, тому що цей камінь запечатаний, і біля нього перед гробом також стояла сторожа (Ма. 27:66). Але це ще нічого в порівнянні з тим, що ці жінки бачать далі. Коли вони входять до гробу, вони бачать, що немає Ісуса, є лише якийсь юнак, одегнений в білу одежу. Я не можу сказати, про що насправді ці жінки подумали в цей момент, але ми можемо з впевненістю відмітити, що те, що сталося з ними, дуже сильно вразило цих жінок, вони були дуже налякані. Це було несподіванкою для них. Куди дівся їхній Господь, де Він? Перше, що прийходить на думку в такому випадку, це те, що можливо Ісусове тіло взяли і перенесли в інше місце (Ів. 20:2). Вони могли подумати про що завгодно, проте не здогадувалися про справжню причину Христової відсутності, забули про що так виразно говорив Христос. Якщо б вони насправді знали, що з Христом сталося, ці події біля гробу не налякали б їх, а навпаки, обрадували б їх, тому що вони б знали, що Христос живий. Перед ними замість мертвого Христа, стоїть живий юнак у білій одежі, ангел Божий, який і сповіщає цим жінкам, що сталося з їхнім Ісусом. 6 А він промовляє до них: “Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, - нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. 7 Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, - там Його ви побачите, як Він вам говорив”. Христос воскрес, Його тут немає, Він живий. Він зробив те, заради чого прийшов на землю. Яку чудову новину сповістив ангел цим трьом жінкам. Той Господь, до якого вони йшли, насправді вже більше не в гробі, його не забрали юдеї в інше місце. Хоча він був розп’ятий на хресті, помер і був похований, проте зараз він живий, живий тому, що він воскрес із мертвих.
Христос зробив те, про що сповіщав Небесний Отець: “Ось стане розумне робити Мій слуга, підійметься й буде повищений, і височенним Він стане!” (Ісаї 52:13).
Христос зробив те, про що сам розповідав людям. Він казав: “Зруйнуйте цей храм, - і за три дні Я поставлю його!” (Ів. 2:19). Людство зруйнувало цей храм, знищило Господнє тіло, воно було віддане на поневіряння, і корчилося від мук болю на хресті, воно було умертвлене і три дні лежало у гробі, але на третій день воскресло. Всемогутній Бог Христос сповняє це зараз. Він воскрес, він відбудував храм тіла свого(Ів. 2:21), Він, будучи пониженим, став повишеним (Фил. 2:7-9).
Жінки настільки настрашилися від того, що сталося, що тікають від того місця і нікому нічого не розповідають. 8 А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, - бо боялись.” Хоча ці жінки відразу не зрозуміли, що сталося, проте згодом вони усвідомлять, що те, про що їм казав ангел, дійсно є правдою. Господь Ісус, якого вони так любили, воскрес.
Так, дорогі у Христі, нині ми можемо без жодних вагань казати: “Хритос воскрес!” Хоча ці три жінки, яких ми бачимо у сьогоднішньому євангельському тексті, чуючи слова ангела “Христос воскрес” не знають, що сталося і спантеличені цими подіями, проте ми, чуючи слова “Христос воскрес”, які лунають сьогодні повсюди, сміливо можемо відповідати “воістину воскрес”, тому що ми знаємо, що те, що трапилося у сьогоднішньому біблійному тексті, дійсно було тілесним воскресінням Господа нашого Ісуса Христа. Христос воскрес з мертвих, і тим самим дарував нам життя життя вічне. Про це нам також каже апостол Павло, коли говорить таке: “Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаємось, коли пам’ятаємо, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням” (1 Кор. 15:1-4).
Ця сьогоднішня подія, воскресіння Господа Ісуса Христа, має дуже важливе значення, тому що вона напряму пов’язана з нами. Христос прийшов на землю не просто так. Він страждав і помер на хресті не тому, що був злочинцем. Він був невинним ягням (Ів. 1:29), яке пішло на заколення заради наших гріхів. Він стався чоловіком і віддав своє життя заради того, щоб ми жили вічно, стався чоловіком “в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів” (Кол. 1:14). І хоча ми, люди, підвладні смерті, яку спричиняє наша гріховна природа, проте ми так само як і Христос, воскреснемо. “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть” (1 Кор. 15:22). Наш Бог може це зробити. Він вже дає нам життя вічне, в той момент, коли людина починає вірувати в Нього: “Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя” (Івана 5:24). Але й разом з тим, що Христос вже дає нам вічне життя, він також гарантує нам наше тілесне воскресіння. Він каже, що так сам як і воскресло Його тіло, так само і воскреснуть наші тіла.Тому “Не дивуйтеся цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, - Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду” (Ів. 5:28-29). Воскресіння реальне, воно дійсне. Адже Христос живий, він воскрес, і обіцяє, що воскреснемо і ми, і будемо жити з Богом на небесах. Якщо нам кажуть, що мертві не воскреснуть, то не вірте цьому. “Бо”, - як каже апостол Павло, - “як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес” (1 Кор. 15:16). А якщо Христос воскрес, то і воскреснемо і ми.
Христос воскрес, - це бачили Марія Магдалина, Марія Яковова та Саломія, це бачили апостоли, це бачили і чули інші люди, про це каже нам сьогодні ангел: “Він (Христос) воскрес”, про це каже нам Ісус: “Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, - хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, - повіки не вмре” (Ів. 11:25,26).
Тож, радіймо і веселімося, бо в нас сьогодні велике свято - Воскресіння Господнє. Христос, наш брат і Бог, воскрес із мертвих. Він смертію смерть здолав і тим, що у гробах життя дарував.
Світися, світися, Новий Єрусалиме, бо слава Господня над
Тобою зійшла, радій тепер і будь веселий Сіоне, а Ти, чистая
Дівице, пишайся за воскресіння Сина Свого.
"І за це превелике чудо честь і слава Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові на вічні віки. Амінь" (1 Тим. 1:17).
"Благодать вам та мир нехай примножиться
в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
