Сайт душпастиря Павла

Євангеліє від Луки 12:13-21

Дорогі друзі у Христі,
    Знаєте, колись у римлян була приказка, в якій говорилося, що гроші є як морська вода; чим більше людина випивала її, тим спраглішою вона ставала.
    Люди кажуть, що щастя людини залежить від грошей. Дехто поправляє і каже, що не від грошей, а їх кількості. Як би там не було, але завжди вважали, що чим більше грошей, маєтку, різноманітних фізичних благ має людина, тим більше вона щасливіша. Справді, наше земне життя спонукає нас до думки, що все у цьому світі залежить від грошей, від матеріальних благ. І чим більше у нас таких речей, тим краще для нас. Чи хочемо ми жити добре, в нічому не мати недостатку, чи бажає наша людська природа збирати для себе матеріальні скарби на землі. Можливо, не лише збирати, але цілком і повністю поринати у такі речі, забуваючи про все решта, що є набагато більшим пріоритетом для нас. Так, хочемо. Цього самого хотів чоловік, про якого розповідається у сьогоднішньому нашому тексті, де ми читаємо: "І озвався до Нього (Ісуса) один із народу: "Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною". Кожна людина, в якої пріоритетом в її житті є гроші, захотіла б зробити це саме, якщо б була на це нагода, що і намагається зробити цей чоловік, а саме, поділити спадщину зі своїм братом. Єдине, чого він хоче - це отримати гроші. Саме спадщина, про яку ми читаємо, є самим основним. Вона відіграє для цього чоловіка таку велику роль, що від неї, здається, буде залежати подальше життя. Чоловік звертається за допомогою до Ісуса, щоб той поділив їх. Але Ісусова відповідь цілком не є втішною для цього чоловіка. Христос каже: "Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника". З цих слів зрозуміло, що Ісус не прийшов, щоб бути за суддю нам, чи наділяти нас тими матеріальними речема, яких в нас або не було, або які в нас забрали. Ісус не прийшов, щоб бути суддею. Він прийшов із-за іншої причини, щоб наділити нас не матеріальними благами, а дати нам духовне багатство, яке сам Бог приготував для нас.
    Ті матеріальні речі, які здаються для чоловіка дуже важливими, для Ісуса вони взагалі не мають ніякої значущості. Більше того, вони є не лише неважливими, але й навіть можуть приносити шкоду. Саме про це і говорить Ісус, коли каже: "Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости". А що спричиняє зажерливість між людьми? Звичайно, що прагнення до багатства, небажання бачити нічого, окрім грошей. Так, саме спадщина виступає самим головним для чоловіка у сьогоднішньому нашому тексті. Цей чоловік вважає, що його життя знаходиться в прямій залежності від цього маєтку. Але щось цілком інше говорить Ісус про це. Він промовляє такі слова, які вразили чоловіка, і які здивують кожного, хто намагався знайти сенс життя в матеріальних благах. Христос каже: "Бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його".
    Ісус каже, що наше з вами життя не залижить ні від грошей, ні від їх кількості, ні від маєтку, ні від спадщини. Скільки б ми не мали багатства, це всерівно не дасть нам того, чого б ми хотіли. Наше життя не залежить від достатку.
Можливо, багато людей думає, що чим більше матеріальних благ вони назбирають для себе, тим краще їм буде житися. І тому вони приділяють всю свою увагу, всі свої зусилля, лише для того, щоб збагатитися, щоб мати якомога більше маєтку, замість того, щоб служити Богу. Але роблячи це, такі люди цілком забувають про те, що каже нам Господь, а саме, що: "Життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його". Христос, кажучи нам такі слова, показує, що суть життя не в достатку. Суть життя лежить в інших речах, в речах, котрі Господь нам об'являє у Своєму Слові. Щоб людина могла добре жити, їй не потрібні маєтки, їй не потрібно чим більше грошей, їй потрібно іншу річ, а саме, відновлені стосунки з Богом. Саме такі люди забувають про це. Вони цілком забувають, хто вони такі, хто їхній Творець, для чого Він створив їх. Вони забувають чиї ці маєтки, і для чого Бог дав їм. Єдине про що вони пам'ятають - це про свої маєтки і наскільки великі ці маєтки. Але такі люди є подібні до багача, про якого ми читаємо у сьогоднішній притчі: "В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: "Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?" І сказав: "Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: " душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!" Бог же до нього прорік: "Нерозумний, - ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?" Так буває із тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога."
    Ця притча, яку розповів нам Христос, чітко показує, що наші маєтки, все те добро, яке ми намагаємося накопити протягом цього життя, не мають цілком жодної вартості. Вони нічого не варті. Скільки б ми багатства не мали, настане година, коли ми всерівно станемо бідними. І така убогість чекає на кожну людину, якою б багатою вона не була, скільки б грошей вона не мала.
    "Бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його". Так, це очікує на всіх смертних людей. Рано чи пізно людям доведеться залишити цей світ, і залишити все, що вони мали.

    Але, ви знаєте, дорогі друзі, хоча люди смертні і їм доведеться покидати цей світ, всерівно в них є можливість навіть після своєї смерті залишитися багатими, а не постати убогими перед небесним Отцем. Так, ми можемо мати все багатство, яке необхідне нам для нашого щасливого життя з Богом. І так буває з тими, хто багатіє в Бога, а не збирає для себе.
    Все багатсво, яке потрібне нам для багатого і щасливого життя, знаходиться у Ісусі Христі. Він протягом свого земного життя, смерті та воскресіння заробив для нас найбільший маєток, який коли-небудь могла заробити будь-яка людина. Це є безцінний скарб. І кожна людина, яка приймає цю величезну Христову спадщину через віру у розп'ятого Христа, стає найбагатшою людиною. Цей Христовий маєток стає також і маєтком віруючої людини. Ніщо не може в людини забрати це багатство: ні будь-які люди, ні природні лиха, ні навіть смерть. Отже, справжній маєток - це не матеріальні блага, це не гроші, це не маєтки, справжній маєток - це Христова праведність, яку ми отримуємо у спадщину від Нього. Тож, ми завжди повинні пам'ятати, що для нас є найголовнішим скарбом. Ми повинні бути вдячними Богу за цей величезний дарунок, за наше багатство у Христі Ісусі. Тому, Господь нам каже, не збирати для себе, а багатіти в Бога. Те, що наш Небесний Отець дає нам у Ісусі, це і є нашим найбільшим багатством, лише так ми можемо стати найбагатшими, і лише це багатство ми можемо взяти з собою. Багатіймо благодаттю Божою, яку Отець посилає нам у Його Сині Христі Ісусі.
    А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь.

Мир вам усім від Христа Ісуса. Амінь.

Українська Лютеранська Церква.