Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Ігора (Ратушний).
"Для моєї ноги Твоє слово - світильник, то світло для стежки моєї" (Псалом 117(118):105)
"Краса Слова"
Благодать та мир вам від Бога Отця нашого та Господа Ісуса Христа.
Дорогі друзі, єдиний спосіб, за допомогою якого ми можемо дізнатися про наш зовнішній стан - це подивитися у дзеркало. Звичайно, ми можемо не дивитися, а запитатися когось іншого, але чи будемо ми цілком впевнені в тому, як ми виглядаємо з чиїхось слів. Ні. Ми хочемо побачити себе самі. Отже, єдиний спосіб побачити себе - це подивитися у дзеркало. Єдиний спосіб, за допомогою якого ми можемо побачити свою душу, своє внутрішнє єство - це подивится в Слово Боже. Беззумовно, ми можемо дізнатися це від когось іншого. Але чи справді ми з цілковитою впевністю будемо думати, що ми такими є, якщо ми самі в цьому не переконаємося, якщо ми самі цього не побачимо. Тож для того, щоб побачити своє внутрішнє єство, нам потрібно подивитися в Слово Боже.
Стосовно цього я б хотів розповісти одну історію.
Це був жаркий літній день. Дві дівчини провели більшість свого недільного післяобіднього
часу, гуляючи по центральній частині міста. Раптово вони опинилися прямо перед
величезним собором. Дивлячись на на цю будівлю, яка не дуже гарно виглядала
ззовні, дівчата пригадали собі, як їхня вчителька розповідала про красу цього
собору. Але вони, стоячи тут, нічого особливого не бачили. Тож, одна з дівчат
сказала: "Нічого гарного в цьому я не бачу! Лише купа брудних вікон".
Але в той час біля них проходила старенька жінка. Вона почула ці слова і підійшла
до дівчат та й сказала: "Ви не можете судити про красу цього собору ззовні.
Чому б вам не ввійти всередину?" Дівчата увійшли всередину, і від того,
що вони там побачили, в них захопило дух. Краса, яка була всередині, була незрівняною
з нічим. Дівчата визнали, що старенька жінка була права: ми не можемо судити
про красу будівлі ззовні.
Дорогі друзі у Христі, як багато разів ми чули про красу Божого Слова, як багато
нам розповідали про дивовижну незрівняну Біблію. Але скільки б разів ми це не
чули, скільки б разів нам не казали, якою чудовою вона є, ми не можемо бути
певними, що це так, наша людська природа хоче бачити це. Ми не можемо судити
про красу Слова Божого лише бачучи Його ззовні. Бо вся Його суть знаходиться
не ззовні, а всередині. Якщо ми справді хочемо знати, що Біблія - це Слово Боже,
є лише один шлях, за допомогою якого ми можемо дізнатися про це, ввійти всередину.
Чи чули ми, що Біблія - це Книга з книг, чи говорили нам про її красу, і чи
бачили ми її. Якщо ми дивилися на цю Книгу ззовні, то навряд чи ми можемо сказати,
що ми це бачили. Нічого особливого, проста книга. Але не там, не на обкладинці
потрібно шукати красу цієї Книги. Її справжня краса всередині.
Стоячи ззовні, ми не можемо бачити її справжнього вигляду, який скривається
за її зовнішністю. Кожна людина, яка не перебувала всередині Божого Слова, яка
не бачила його справжньої краси, не може сказати, що ця книга гарна. Все, що
така людина бачить - це наскільки негарною є ця книга. Проста чорна обкладинка,
проста звичайнісьнька книга. Ми не можемо тут побачити краси. Бо там, де нам
кажуть, що вона є, нам, навпаки, здається, що там нічого подібного немає. І
це не дивно, бо все, що ми знаємо, це те, що Бог карає нас, що ми не можемо
бути богоугодними, все, що на нас очікує - це покарання. Наш Бог жорстокий,
наш Бог карає нас за кожне беззаконня. Яка краса у цьому, яка радість може бути
у людей, якщо все, що вони бачать - лише один жах, який охоплює всіх, хто дивиться
лише на Біблію ззовні. І це справді так, ми не бачимо краси. Бо все, що ми можемо
знати, не бачивши Слова Божого, це лише ту непривабливість, яка страхає кожне
людське серце. Де ж тут краса, де ж тут те, про що ми чули.
Якщо ми будемо продовжувати стояти ззовні, якщо ми не наважимося ввійти всередину,
ми так і залишимося там стояти, так і не побачивши справжньої краси. Єдиний
спосіб побачити цю красу, це ввійти всередину. Бо лише там ми можемо побачити
те, чого ми не бачимо ззовні, бо лише всередині нам відкривається справжня краса,
справжня панорама нашого усього християнського життя. Лише в Слові Божому ми
можемо знайти ту красу, яка втішить очі усіх людей, якими б грішними вони не
були, покаже справжню суть всього Слова Божого. Бо саме там Його краса. Саме
там ми бачимо не обдерті, заплямовані душі, а чисту красу нашого єства. Лише
всередині Слова ми бачимо нашу справжню красу, яка відкривається нам у Ісусі
Христі. Це та особа, завдяки якій ми можемо бачити цю красу, це та особа, через
яку ми отримуємо все це блаженство. Ввійшовши всередину Біблії, ми дізнаємося
про свою справжню, дійсну красу. Вона реальна, та, котра дійсно існує, але лише
у Слові. Ми бачимо не жорстокого, жахливого Бога, котрий платить нам за всі
наші гріхи, а навпаки, ми бачимо Бога, котрий прощає все наше беззаконня. Це
не той Бог, від одного погляду на якого наша душа холодіє, це той Бог, від погляду
якого наші душі зігріваються теплим промінням Його благодаті. Цей той Бог, завдяки
якому ми бачимо справжню красу всього Слова Божого. Яке красиве і приємне для
людського ока це Боже Слово. Воно не лише відкриває Свою красу кожному, хто
входить в Нього, не лише показує не страшного Бога, а люблячого Отця, воно також
показує і нашу красу; хоча воно показує те, наскільки ми погані на фоні тої
краси, але разом з тим те наскільки ми красиві. Лише в Божому Слові ми Маємо
ту красу, бо лише Воно зодягає нас красою Ісуса, завдяки якому ми стаємо не
огидними для Отця небесного, а найгарнішим, найпривабливішим, досконалим творінням,
яким наш Отець хотів би нас бачити. Лише в Слові ми знаходимо цю красу, бо лише
в Слові ми знаходимо Христа, того, що постраждав за нас, і що дав свою праведність
нам.
Найсильніший доказ того, що Біблія була передана нам Богом - це той доказ,
який не може бути переданий від однієї людини до іншої. Це є переконання, яке
лише Святий Дух вливає в серця тих, хто йде всередину, тих, хто читає Книгу
і ставить себе під навертаючий вплив.
Чи сумнівалися ми коли-небудь в тому, що Біблія - це Слово від Самого Бога,
чи хотіли ми, щоб нас в цьому переконали; переконання різних людей не дуже нас
переконували. Якщо так, то це можливо тому, що ми дивилися на Біблію зверху,
ззовні, а тепер, коли ми увійшли, коли ми перебуваємо всередині, ми бачимо істинний
вигляд, красу Слова, блаженство Отця, красу, на фоні якої ми здаємося потворними
створіннями, але перебуваючи в якій, стаємо найвродливішими як тілом так і душею
лише і тільки заради Ісуса. Амінь.
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й
Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
