Сайт душпастиря Павла

4-та неділя Великого посту
Сімферополь – 2003 рік Божий

      “Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам”(Івана 6:51).

Жити Богом

      Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13)

      Дорогі у Христі,

      Нераз, коли ми чуємо розмову про те, що люди не мають, що їсти, можна бути свідком таких слів: “Для того, щоб жити потрібно їжу, бо людина не може жити Духом Святим”.
      Чи справді воно так. Скоріше навпаки. Якщо ми уважно задумаємося над цими словами і над тим, що нам про таке життя Духом каже Господь, то ми переконаємося, що насправді саме завдяки тому Духу Святому ми живемо. Без того Одвічного Духа Бога ми б не могли нічого мати, і все, що ми маємо, є від Нього. Навіть більше того, коли в нас не залишається чим жити, то єдине що нам допомагає вижити це і є Бог.

      Останні два тижні ми з вами є свідками того, що зараз відбувається в Іраку. Взриви бомб, розрушення, ранені, померлі, здається, є вже звичними явищами для цієї землі. Як не прикро, але все це продовжує відбуватися і війна дає свої наслідки. Люди, незалежно від того, чи воєнні чи мирні, чи іракці, чи американці, чи інші національності, продовжують гинути. Там де війна, там завжди біда, котра виявляє себе на кожному кроці. Як і часто під час війни, на людей очікує не лише загроза смерті від бомб, ракетів, куль, але й також від голоду, холоду та розрухи. Кажуть, що теперішній Ірак є таким місцем, де не лише не вистачає спокою, але й навіть їжі та води.

      В такий час, час розрухи та голоду, коли чахне надія і вгасає віра в спроможність вижити, на допомогу нам приходить довіра чи покладання на Бога, нехай маленька, але все таки така, яку видно з-поміж розвалин людських страхів, болю та відчаю. Якщо вона є, якщо її війна та голод не зруйнували та не зморили, то людина буде жити.

      Важко тоді, коли доводиться пройти через війну чи голод. Але навіть тоді, коли люди страждають та голоднують, Бог всерівно дбає про своїх і піклується про те, щоб вони залишилися живі. Він посилає нам інший хліб, котрий є вічним і ніхто не може забрати його у нас.

      Сьогодні нам Господь Бог говорить про те, що ніщо і ніхто не зможе зашкодити людині, якщо вона буде покладатися на Нього і жити Ним. Жити Богом, - ось що допомагає нам в такий важкий час побороти свої страхи та переживання, перемогти злидні та поневіряння, і вижити. В нашому тексті Христос Ісус каже нам, як ми можемо жити Богом. Ми живемо Богом, коли живемо Тим живим Хлібом, яким є Господь Ісус, і який повинна споживати кожна людина незалежно від того, чи вона у радості, чи горю. Бо тільки тоді, коли людина споживає, вона живе.

      Якщо б наше життя тільки залежало від тої їжі, яку ми щодня споживаємо, то при кожній такій нагоді як теперішня війна, ми б були під загрозою вічної смерті. Але ми вдячні Богу, що наше життя залежить не тільки від фізичного хліба, але й насамперед від хліба, про який сьогодні нам розповідає Господь, коли каже: “Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити”. Ні кулі, ні вогонь, ні голод, ні розруха, не зможуть в нас забрати той хліб, який послав нам Отець Небесний. Бо то є вічний хліб, бо то є вічний Бог Ісус Христос, що зійшов на землю задля того, щоб всі нещасні, виснажені, голодні від гріха та смерті, могли наситися та жити.

      Далі Господь більше розповідає нам про той дивний і дорогоцінний хліб: “А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам”. Тут Господь каже “дам”, тому що, коли Він промовляв ці слова, то Він ще не завершив тої роботи, для якої був посланий в цей світ. Його смерть на хресті була ще попереду, на яку Він зараз вказує. Але навіть тепер, коли Він ще не завершив того для чого прийшов, учні всеодно мають чим жити, і що споживати. Тому що те тіло, що мав Христос, вже було Хлібом життя, яке живить зараз нас усіх, і яке живило усіх, хто вірив Йому. Той Христос, що стояв перед учнями та юдеями був одвічним Богом, в якому завжди було життя і котрий Сам був тим життям.

      Якщо воно було вже тоді поживою для учнів та всіх людей, то тим більше воно тепер є поживою для нас, коли ми знаємо, що те, на що зараз вказує Христос, звершилося і на всіх віруючих прийшло радісне спасіння.

      Господь Ісус розповідає нам сьогодні про хліб, який є тілом Його, що було віддано на хрест за нас і наші гріхи. Воно є тепер нашою поживою, котра спраглих від гріха насичує Христовою праведністю. Тому коли ми віримо в Христа і все те, що Він зробив для нас грішних, ми споживаємо Його як хліб живий. Ми споживаємо Його вірою, яка здатна передати нам той хліб, яким є Ісус. Ми споживаємо Його вірою в Його розп’яття, вірою в Сина Божого, посланого Отцем Небесним, щоб ніколи не вмерти, а повіки жити. Таким чином завдяки тому розп’ятому, покаліченому на хресті Месії, ми живемо Богом, який дарує нам вічне життя через Себе, як от написано: “Оце написав я до вас, що віруєте в Ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя” (1 Пет. 5:13).

      Коли ми живемо Богом, то ми черпаємо силу від Нього для свого подальшого земного та небесного життя, і чи війна чи розруха, чи голод чи смерть, ми впевненні, що Господь з нами, а ми повіки з Ним. В цій впевненності, в цій довірі Богу наша перемога над усім і спасіння від усього, з чим нам приходиться стикатися на цій землі. Як каже апостол Іван: “А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус – то Син Божий” (1 Ів. 5:5). А якщо так, то ми не лише можемо жити Ним, але й дійсно живемо, бо як Господь каже: “Хто вірує в Сина, той має вічне життя” (Ів. 3:36), або словами зі сьогоднішнього нашого євангельського тексту: “Коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити” (Ів. 6:51).

      Те, що ми йдемо нині до Господньої Вечері, показує нам ще раз те, що ми живемо Богом. Бо коли ми йдемо до Господнього столу, це означає, що ми визнаємо свою пряму залежність від Нього і необхідність того, щоб Він перебував в нас, а ми в Ньому. Коли ми йдемо до Господнього столу, це означає, що ми покладаємося на Його поміч і довіряємо себе Його милосердю. Таким чином ми сповідуємо, що прокляті грішники стають святими праведниками, коли живуть Ним, коли, щиро висповідавшись у своїх гріхах, приймають тіло і кров Господа Христа, які змивають всі наші гріхи і вселяють вже через наші уста нам живого Ісуса. Жити Богом – це жити вірою в Його цілковите і повне прощення всіх наших провин і прогріхів, і в те, що тільки Він може позбавити нас цього, нагодувавши тілом і напоївши кров’ю Сина Свого, а нашого Спасителя. Жити Богом – це бути однією із тих гілок, що зростають на правдивій Виноградині, котра постійно живиться від Неї, і життя якої неможливо уявити окремо без Христа. Так живе Христова церква, так живе кожна дитина Божа, тому що вона має і споживає правдивий живий Хліб, Христа Ісуса, який каже: “Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, - і того воскрешу Я останнього дня” (Ів. 6:54). Амінь.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright 2001-2003 Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.