Сайт душпастиря Павла

Різдво
Сімферополь – 2003 рік Божий.

      “На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було на початку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його. Був один чоловік, що від Бога був посланий, - йому ймення Іван. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло. Світлом правдивим був Той, Хто просвідчує кожну людину, що приходить на світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, - та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця” (Івана 1:1-14).

Любов зійшла – Різдвяна притча

      Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! Амінь (2 Кор. 1:2)

      Чоловік піднімається на гору, на вершині якої він надіється знайти Бога. Але діставшись висот, шукач сподівається залишити всі турботи і нещастя життя позаду у долині. Але в той час коли він підіймається, Бог спускається з гори в важку працю і смуток. В тумані, котрий окутує гору, Бог і чоловік минають один одного. Коли чоловік досягає вершини гори, він нічого не знаходить там. Бога там немає. (Що тоді він буде робити? Він знає, що підняття було помилкою, але в муках того визнання, чи він у відчаю впаде вниз? Чи він повернеться назад своєю дорогою через туман, в долину, туди, куди пішов Бог, шукаючи його?
      Любов зійшла в Різдво, але тільки дехто збагнув її прихід).

      “На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово”. Дорогі брати та сестри, такими словами св. євангелист Іван розпочинає своє євангеліє і звертає наші очі на вершину, на небо, де і показує нам те, Хто там живе, і Хто такий Бог. Він відкриває нам картину небес, де ми бачимо нашого Бога. Він ставить в центр нашої уваги Слово, яке було з Богом, і яке було Богом. Ми бачимо сьогодні велику таємницю, яка відкривається перед нами.

      Ми сьогодні чуємо про нашого одвічного Бога, який створив все видиме і невидиме, який підтримує все своє твориво і піклується про Нього. Ми сьогодні чуємо про Слово, яке є Богом, Слово, котре безперечно є Сином Божим, котрий вічно пробував на небесах як правдивий Бог. Саме тому що це Слово є Ісусом Христом, нашим Богом, Воно має в собі життя. Воно є живим Словом, котре оживлює кожного, хто чує і приймає Його. “І життя було в Нім, а життя було світлом людей”. Ісус Христос, одвічне Боже Слово, що вічно перебуває з Богом Отцем і Святим Духом, є тим животворящим Словом, яке приносить в життя кожної людини, що не противиться Богу, світло, яке освітлює душу і позбавляє нас темряви, яка обгорнула цей світ і засліплює очі.

      Святий євангелист Іван показує нам сьогодні нашого Бога, який є святим і живим Богом, який випромінює це світло, проміння якого несуть у собі святість і життя. Оскільки наш Бог вічно живий, те світло, яке сяє від Нього, ніколи не погасне. Жодна темрява, якою б вона не була, не зможе побороти світло. Однак людство живе у цьому земному світі, який все ще залишається у темряві, у темряві, яка противиться світлу. І хоча темрява не може обгорнути чи перемогти світло, проте людям все ще доводиться перебувати у ній, що призводить до сліпоти і неспроможності бачити Бога і визнавати Христа за правдиве світло.

      Кожний грішник повинен позбутися всіх своїх гріхів, вийти з тої темряви, що окутує Його, на світло, яке ніколи не гасне і несе у собі життя. Проте жодна людина не може цього зробити за допомогою своєї сили, жодна людина не може сама задовільнити Бога. Багато хто б хотів позбутися своїх гріхів і усіх земних бід і турбот, викликаних гріхами, та жити з Богом, жити на небі, жити у Його присутності і насолоджуватися Його блаженством. Але як би ми цього не хотіли, ми не можемо піднятися на ту вершину, де живе наш Владика і бути разом з Ним. Ми не можемо, бо ми відділені від Бога через свої гріхи. І тому, як би ми не намагалися піднятися до Бога самі, ми не знайдемо Його. Ми так і залишимося самі у своїх гріхах.

      Ось чому сьогодні з тої вершини, яку нам показує Іван, до нас сходить сам Бог, ось чому Слово сталося тілом, ось чому нам народилася дитинка Ісусик: “І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця”. Або як каже нам Іван у своєму першому соборному посланні: «Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили, не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи” (1 Ів. 4:9-10). Той одвічний Бог, якого нам нині показує євангелист Іван, і той про якого так багато говорив Іван Христитель, зійшов з небес на землю, воплотився, щоб засяяти на цій грішній землі і просвітити «кожну людину, що приходить на світ».

Дар нині пребогатий із неба Бог дав: Сина на землю у тілі людському післав. Бог із Діви народився, щоб жити серед нас, темінь щезла прийшов на землю обнови час.

      Людству не потрібно підніматися до Бога, щоб досягти Царства Небесного, бо Бог зійшов на землю до людей. Сьогодні в яслах лежить дитинка, Син Божий, котрий прийшов до нас, щоб взяти наші гріхи на себе, і через свою смерть на хресті, усіх нас підняти на вершину, яка раніше через наші провини була для нас недосяжною, але тепер завдяки нашому Спасу стала доступною для всіх. Бо Він забрав наші гріхи і дарував нам світло своєї праведності, котра сяє як білий сніг на кожному, хто вірує і вітає сьогодні немовлятко у яслах.

Бог предвічний народився, зійшов Він нам з небес, щоб спасти люд Свій весь, щоб радість була. В Вифлиємі народився, від Діви, як брат наш, від Духа, як Бог наш, щоб мир принести.

      Хоча Бог зробив все для того, щоб ми мали спасіння і життя вічне, проте більшість людей не прийняли цей дарунок від Бога. «Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, - та свої відцурались Його». Люди все ще продовжували підійматися самі до Бога, не звертаючи уваги на те, що Бог зійшов до них, і відкидаючи того Христа Спасителя світу. Вони відцуралися від Сина Божого, надіючись спасти себе своїми силами. Вони не прийняли спасіння, яке Бог приготував для усіх людей. І тому надіючись знайти Бога, не знайшли нікого, бо там, куди вони йшли, не було Бога. Там, де немає Христа Спасителя, там і немає Бога, там пустота.

      Правдивий Бог воплотився і зійшов до нас, щоб ми Його прийняли, і честь та славу віддали, щоб Йому ми поклонились і у мирі та любові жили. Той Бог сам нас знайшов і спасіння нам дарував. «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога» заради нашого Спасителя Христа Ісуса, «щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою» (Фил. 3:9).

Тому

Радійте, люде, Спас прийшов! Бог людське тіло вбрав! Прийміть його в свої серця, бо він життя нам дав.

      Христос народився! Славімо Його!

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.