—айт душпастир¤ ѕавла

—трасна пТ¤тниц¤
—≥мферополь - 3 травн¤ 2002 року

Уѕот≥м, знавши ≤сус, що вже все довершилось, щоб збулос¤ ѕисанн¤, проказуЇ: УѕрагнуФ! “ут сто¤ла посудина, повна оцту. ¬о¤ки ж губку оцтом наповнивши, ≥ на тростину њњ настромивши, п≥днесли до уст …ого. ј коли ≤сус оцту прийн¤в, то промовив: У«вершилось!Ф ≤, голову схиливши, в≥ддав —вого духаФ (≤вана 19:28-30).

"’ристова смерть"

     Ѕлагодать вам ≥ мир в≥д Ѕога ќтц¤ нашого й √оспода ≤суса ’риста. јм≥нь (2  ор. 1:2)

       ожного разу, коли ми чуЇмо слово УсмертьФ, ми в≥дразу у¤вл¤Їмо соб≥, що це таке. —мерть Ц це к≥нець житт¤. ÷е коли людське т≥ло чи людський орган≥зм, перестаЇ виконувати своњ функц≥њ ≥ зупин¤Їтьс¤. —ерце перестаЇ битис¤, кров перестаЇ циркулювати, людське т≥ло н≥чого не в≥дчуваЇ. ¬ таких випадках л≥кар≥ кажуть настаЇ смерть. ¬с≥ ми не любимо цього слова, бо вс≥м воно нам говорить про те, що наше житт¤ не в≥чне, що рано чи п≥зно це трапитьс¤ з нами.

      “ак, смерть приходить до вс≥х людей, ким би вони не були ≥ що б вони не робили. ≤ тому що ≤сус ’ристос прийшов на землю ≥ ставс¤ людино, смерть не могла минути ≥ …ого. У≤ ¤к люд¤м призначено вмерти один раз, пот≥м же суд, так ≥ ’ристос один раз був у жертву принесений, щоб Упонести гр≥хи багатьохФ (™в. 9:27-28...). як на кожну людину, на ≤суса також оч≥кувала смерть. ¬≥н знав про це, ¬≥н нав≥ть говорив про цю велику под≥ю люд¤м, але вони …ого не розум≥ли. ¬они дивувалис¤ …ого чудам, …ого промовам, …ого зд≥бност¤м, проте забували про те, що ¬≥н скоро п≥де в≥д них, п≥де тому що смерть забере …ого. УЌезабаром, - ≥ ћене вже не будете бачити...Ф (≤в. 16:16).

      ’ристос маЇ умерти, ≥ не лише тому, що в≥н людина, але насамперед тому, що так було призначено з в≥чност≥ Ѕогом, що вибрав у ≤сус≥ У¬≥н нас перше заложенн¤ св≥ту, щоб були перед Ќим ми св¤т≥ й непорочн≥, у любов≥, призначивши наперед, щоб нас усиновити дл¤ —ебе ≤сусом ’ристом, за вподобанн¤м вол≥ —воЇњФ (≈ф. 1:4-5). якби ми були не гр≥шн≥, ≤сусу не довелос¤ б помирати. јле через те, що нашу плоть переповнюють гр≥хи, ’ристу приходитьс¤ прийн¤ти цю г≥рку долю. ѕро це каже Ѕог: У«а провини ћого народу на смерть …ого дано...Ф (≤сањ 53:8). —аме через цей гр≥х, що спричин¤Ї нашу смерть, ’ристос, впокорившись, йде на √олгофу, щоб визволити нас з пут цього гр≥ха ≥ дати нам житт¤. У... я не став неслухн¤ним, назад не в≥дступив. ѕ≥дставив я спину —вою тим, хто бТЇ, а щоки —воњ Ц щипичам, обличч¤ —вого не сховав в≥д ганьби й плюванн¤Ф (≤сањ 50:5-6). ’ристос терпить все це заради нас. ≤ не лише терпить, але стаЇ найб≥льшим злочинцем, найб≥льшим гр≥шником, зам≥сть нас. ¬≥н займаЇ наше м≥сце. УЌаправду ж ¬≥н немоч≥ наш≥ уз¤в ≥ наш≥ бол≥ пон≥с, а ми уважали …ого за пораненого, н≥би Ѕог …ого вдарив поразами й мучив... ј ¬≥н був ранений за наш≥ гр≥хи, за наш≥ провини ¬≥н мучений був, - кара на Ќьому була за наш мир, …ого ж ранами нас уздоровлено!Ф (≤сањ53:4-5).

      ќсь чому люди бачать ≤суса на хрест≥, ось чому ¬≥н страждаЇ, ось чому в≥н терпить муки. ¬≥н це робить, щоб ми не терп≥ли цих мук ≥ знущань, в≥н це робить, щоб виправдати нас перед Ѕогом, забравши вс≥ наш≥ гр≥хи на себе ≥ померши ¤к найб≥льший гр≥шник. ≤ саме тому ц¤ ≤сусова смерть Ї не простою смертю людини, це Ї велична смерть богочолов≥ка ’риста ≤суса, ¤ка дала ус≥м нам б≥льше, н≥ж може дати людин≥ њњ ц≥ле житт¤, ¤ке вона прожила. ÷¤ смерть не просто спов≥щаЇ про смерть людини ≤суса, але вона говорить про багато б≥льше, що приховано у ц≥й смерт≥, про житт¤, здобуте ц≥Їю смертю.

      јпостол ≤ван у своЇму ™вангел≥њ докладно описуЇ те, ¤к вмирав ≤сус ’ристос. ≤ван показуЇ ’риста розпТ¤того, що висить на хрест≥ ≥ терпить велик≥ муки. —мерть ≤сусова не була раптовою. …ого не просто прибили до хреста ≥ в≥н помер. ѕ≥сл¤ того, ¤к прибили до хреста, ≤сус ще довгий пер≥од часу мучивс¤, страждав невимовною агон≥Їю. Ќавр¤д чи хто небудь може соб≥ у¤вити, що прийшлос¤ знести ≤сусу.

     ¬≥д ’риста в≥двернувс¤ увесь св≥т. У¬≥н погорджений був, …ого люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, ≥ в≥д якого обличч¤ ховали, погорджений, ≥ ми не ц≥нували …ого...Ф (≤сањ 53:3).
      ¬≥д ’риста в≥двернувс¤ Ѕог. Ќав≥ть √осподь Узволив, щоб побити …ого, щоб муки завдано …омуФ (≤сањ 53:10).
      ≤сус, покинутий ус≥ма, ¬≥н в≥дданий на стражданн¤. ѕроте ≤сус ’ристос витримуЇ вс≥ муки ≥ виконуЇ все, що спов≥щали ѕисанн¤. “епер в≥н може спок≥йно померти.

      ≤, отож, коли Упот≥м, знавши ≤сус, що вже все довершилось, щоб збулос¤ ѕисанн¤, проказуЇ: Уѕрагну!Ф ≤сус терп≥в спрагу аж до цього моменту. У¬≥н гноблений був та понижуваний, але уст —воњх не в≥дкривав. як ¤гн¤ був проваджений ¬≥н на заколенн¤, й ¤к овечка перед стриж≥¤ми своњми мовчить, так ≥ ¬≥н не в≥дкривав —воњх уст...Ф (≤с. 53:7). јле тепер, коли все сповнилос¤, ¬≥н просить, щоб люди дали …ому напитис¤, щоб вони змочили …ому вуста, ≥ щоб ¬≥н гучно м≥г зв≥стити св≥ту, що …ого м≥с≥¤ завершена, що ¬≥н виконав те, дл¤ чого прийшов, що ¬≥н здобув перемогу.

      У“ут сто¤ла посудина, повна оцту. ¬о¤ки ж, губку оцтом наповнивши, ≥ на тростину њњ настромивши, п≥днесли до уст …ого.Ф ѕро ц≥ под≥њ ми також читаЇмо у ѕсалмах, коли ≤сус каже: УћоЇ серце зламала наруга, ≥ невигойний м≥й сором: ¤ чекав сп≥вчутт¤ Ц та немаЇ його, ≥ пот≥шител≥в Ц та не знайшов. ≤ жовч≥ поклали у м≥й хл≥б пот≥шенн¤, а в спраз≥ моњй оцтом мене напувалиФ (ѕс.68 (69): 21-22). ¬о¤ки, тобто хтось один з них, бере тростину ≥ п≥дносить до ≤сусових уст губку намочену з оцтом. ¬ даному випадку оцет означаЇ дешеве кисле вино, ¤ке дуже часто солдати вживали. “аким вином вони зволожують ≤сусов≥ уста.

      Уј коли ≤сус оцту прийн¤в, то промовив: У«вершилось!Ф ≤, голову схиливши, в≥ддав —вого духа.Ф «мочивши —воњ уста, ≤сус гучним голосом каже: У«вершилосьФ, щоб ус≥ могли чути.

      Ќ≥чого б≥льше не потр≥бно робити, ’ристос зробив усе, що необх≥дно було дл¤ того, щоб ми не померли, а жили завжди з Ѕогом. ÷е сталос¤ раз ≥ назавжди: У¬≥н це раз назавжди вчинив, прин≥сши —амого —ебеФ (™в. 7:...27) в жертву на хрест≥, Уз власною кровТю ув≥йшов до св¤тин≥ один раз, та й набув в≥чне в≥дкупленн¤Ф (™в. 9:...12). «авершилос¤ те, що спов≥щалос¤ у ѕисанн¤х, завершилис¤ муки ’ристов≥, завершилос¤ те, дл¤ чого ≤сус був посланий на землю, завершилас¤ його викупна робота примиренн¤ св≥ту з Ѕогом. —казавши УзвершилосьФ, ≤сус, вимучений страшенними муками, вмираЇ. Ќарешт≥ ¬≥н повертаЇтьс¤ туди зв≥дки прийшов, до —вого ќтц¤ Ќебесного, але тепер вже з виконаною м≥с≥Їю, з≥ спас≥нн¤м дл¤ усього св≥ту. ≤сус в≥ддаЇ свого духа пр¤мо в руки Ѕож≥. …ого душа йде до ќтц¤ Ќебесного, хоча т≥ло його ще буде лежати в гроб≥ три дн≥.

      ≤сус ’ристос приносить в жертву самого себе на хрест≥. ћи сьогодн≥ з≥бралис¤, щоб прославити …ого ≥ под¤кувати нашому √осподу ≤сусу ’ристу за …ого невимовн≥ страст≥ ≥ за …ого т¤жку смерть, за те, що п≥шов не це все зам≥сть нас. ¬≥н за допомогою свого т≥ла ≥ своЇњ кров≥ визволив нас в≥д влади —атани ≥ гр≥ха ≥ дарував нам в≥чне блаженство на небесах. ¬≥н зробив нашу ф≥зичну смерть тимчасовою. ј це означаЇ, що хоча т≥ло наше вмираЇ, проте завд¤ки ≤сусов≥й смерт≥ ми будемо жити ¤к душею так ≥ т≥лом в≥чно з Ѕогом. ÷е житт¤ даЇ нам ’ристос, це житт¤ даЇ нам …ого т≥ло роз≥п'¤те на хрест≥, це житт¤ даЇ нам …ого кров, що тече з …ого ран до кожного гр≥шника. “ож, приймаймо нашого —паса чи то в≥рою, чи то устами, бо …ого т≥ло було видано за наш≥ гр≥хи, а …ого кров змиваЇ ц≥ гр≥хи; у ’рист≥ наше прощенн¤, а тому спас≥нн¤ ≥ житт¤ в≥чне.

      “ому, люб≥ у ’рист≥, будьмо вд¤чн≥ Ѕогу за …ого благодать ≥ доброту ≥, ¤к каже апостол ѕавло у посланн≥ до  олос¤н, поводьмос¤ Уналежно щодо √оспода в ус¤кому догодженн≥, в ус¤кому доброму д≥л≥ принос¤чи пл≥д ≥ зростаючи в п≥знанн≥ Ѕога, зм≥цнюючись ус¤кою силою за могутн≥стю слави …ого дл¤ вс¤коњ витривалости й довготерп≥нн¤ з рад≥стю, д¤куючи ќтцев≥, що вчинив нас достойними участи в спадщин≥ св¤тих у св≥тл≥, що визволив нас ≥з влади темр¤ви й переставив нас до ÷арства —вого улюбленого —ина, в як≥м маЇмо в≥дкупленн¤ ≥ прощенн¤ гр≥х≥вФ ( ол. 1:10-14). јм≥нь.

"Ѕлагодать вам та мир нехай примножитьс¤ в п≥знанн≥ Ѕога й ≤суса, √оспода нашого!" (2 ѕетра 1:2).

”крањнська Ћютеранська ÷ерква.