Сайт душпастиря Павла

Богоявлення
Сімферополь – 2003 рік Божий

      “Коли ж народився Ісус у Вифлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: “Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому”. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: “У Вифлиємі Юдейськім, бо в пророка написано так: “І ти, Вифлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський”. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Вифлеєму, говорячи: “Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому”. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі” (Мат. 2:1-12).

Ми йдемо до Ісуса

      Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! Амінь (2 Кор. 1:2)

      Дорогі друзі, куди ми йдемо? Куди йде цей світ зі своїми похотями, забавами, п’янками та гулянками? Куди йде людство, котре, здається, забуло про ввічливість, милосердя, добро і натомість плекає зло? Кожна людина, яка задумається над тим, що відбувається зараз у світі, зрозуміє, що людство йде до свого кінця, його шлях веде до загибелі.

      Куди ми йдемо? - над цим варто замислитись усім, особливо в ці святкові різдвяні дні!

      На відміну від цього світу, мудреці, в нашому євангельському тексті, сьогодні йдуть до новонародженого Ісусика.

“Коли ж народився Ісус у Вифлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: “Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому”.

      Саме те, що вони йдуть до Ісуса, відрізняє їх від тих людей, що йдуть до загибелі. Тільки там, в Христі Ісусі, в цьому маленькому дитяті, що народилося в Вифлеємі Юдейськім можна знайти для себе спасіння і життя.

      Пройшло вже не так багато часу від Різдва, але багато хто вже забув про це свято, якщо взагалі і пам’ятав. Для багатьох це свято було лише часом для своїх власних забав та розваг, однак для нас воно повинно бути набагато більшим, ніж просто часом відпочинку та насолоди. Насамперед для нас цей різдвяний день, як також і інші різдвяні дні, є святом тому, що воно сповіщає про народження нашого Спасителя, який прийшов в цей світ, щоб через прощення усіх наших гріхів нас грішних звеселити величним спасінням. Ось в чому полягає суть цього різдвяного дня та радість, яку цей день несе усім нам. Ось яка причина святкування Різдва. Ось чому в ці різдвяні свята ми так багато говоримо про нашого Спасителя Ісуса. Ось чому мудреці прибули поклонитись Ісусу.

      Мудреці ідуть до Ісуса, бо народився “Цар Юдейський”, - як вони кажуть, - “Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому”. З народженням Ісуса багато людей йде, щоб привітати Його. Ці люди є різними за своїм суспільним становищем: це і бідні, і багаті, молодші і старші, невчені і вчені. Ми знаємо про пастухів, які прийшли привітати немовлятко. Ми також сьогодні чуємо про мудреців. Всі вони йдуть до дитяти, що народилася у стайні і лежить у яслах, бо воно є Спасителем світу, бо це “Цар Юдейський”, який не прийшов, щоб скинути Царя Ірода з його трону, але щоб зробити людей членами іншого невидимого царства, в якому Ісус Христос є справжнім Царем. Мудреці не помилися, коли назвали це дитятко Царем Юдейським. Це вбоге немовля, котре народилося у стайні, справді є Царем Юдейським, Царем вічним і непереможним, якому підвладні всі земні царства, яке має силу і владу над будь-ким у цьому світі, в який воно прийшло. Це те царське дитя, про яке говорить нам пророк Ісая, коли каже: “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру” (Іс. 9:5).

      Мудреці, про яких ми сьогодні чуємо, пройшли довгий шлях. І все заради того, щоб побачити і поклонитися тому дитяті про яке так багато говорилося, привітати свого царя небесного, чиє царство наближається. Ці люди були освіченими людьми, вони вважалися мудрецями. І ми можемо сказати, що та мудрість, яку вони мали, була справжньою мудрістю, тому що вона вела мудреців до Христа. Є багато людей, які вважають себе освіченими і мудрими, але ця їхня так звана “мудрість” замість того, щоб вести їх до Бога, відводить їх від Нього.

      Сам Бог провів мудреців до Ісусика, сам Бог вказав їм дорогу. Та зоря, яка появилася на небі з народженням Маріїного дитяти, сповістила мудрецям про цю подію і вказала шлях до того місця, де знаходився Цар світу.

“І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.”

      Господь Бог також і нам показує дорогу до Христа, Він також і нас освітлює Своїм Словом мудрості, яке веде нас до Бога. Та зоря, що світила мудрецям і вказувала шлях до Ісусика, є подібною до Слова, яке також і зараз продовжує світити для нас величним сяйвом Божої благодаті, і через Духа Святого запалювати в нас віру, котра завдяки ж знову тому Слову, палатиме і чим раз більше розгорятиметься у наших серцях, зігріваючи своїм промінням цієї любові нас та інших.

      Мудреці йдуть не лише самі, але несуть з собою своє дорогоцінне багатство: золото, ладан та смирну. Як співається у одній з наших пісень,

Дали Йому ладан, миро, дали парчі, злото щире, немовлятко так витали, бо Спасителя пізнали, хоч лежав у яслах на сіні. [Український євангельський співанник, ст. 37, пісня 32]

      Такі великі дари, вони приготували дитяті, котре незабаром буде обдаровувати всіх покірних величним багатством Своєї благодаті. Цар світу, що родився, має піти на смерть і воскреснувши з мертвих дати людям Своє багате прощення гріхів, здобуте на хресті. Ні золото, ні ладан, ні смирна не можуть перевершити того неоціненного багатства, що прийде до людей через убогого Ісусика, але ці дари можуть послужити цьому дитяті, котре дійсно є Царем, Викупителем і Спасителем світу.

      Сьогоднішній наш текст показує нам напрямок, в якому повинні іти всі люди, і об’єк, на який повинні бути звернені очі кожного з нас.

      До Христа йдуть мудреці, до Христа йдімо і ми. Несімо Йому багатство свого серця, котре переповнене любов’ю, вдячністю і хвалою, несімо Йому багатство своєї віри, вітаймо нашого Царя Месію своїми устами. Ідімо і несімо, ідімо і радіймо, ідімо поклонімось, бо Він наш Спас.

І ми Бога величаймо, Його Імя прославляймо; правді тільки покорімося, та від Спаса научімся, як жити у згоді й любові. [Український євангельський співанник, ст. 38, пісня 32]

      Лише тільки один шлях веде нас до життя. Той шлях, який освітлювала вечірня зоря, той шлях, яким пройшли три мудреці зо Сходу, щоб поклонитися народженому немовлятку. І хоча цей шлях є довгим і важким, проте він є освітлений Божою любов’ю, котра через Святе Хрищення і Господню Вечерю дарує нам прощення гріхів, виправляє, підкріпляє і настановляє нас у вірному напрямку за допомогою Бога Святого Духа. Це той єдиний шлях, що привів нас до Христа та спасіння заради Бога Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

"Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Амінь" (Рим. 15:13).

Українська Лютеранська Церква.