Сайт душпастиря Павла

"Хіба тільки хрестом"

"А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу" (Гал.6:14).

      Ці богонатхненні слова апостола Павла міг би проказати кожний, хто зібрався сьогодні в Кременці для освячення хреста, встановленого біля будівлі церкви громади "Хреста Господнього". Адже, як самі слова, так і хрест, що стоїть з лівого боку від входу в приміщення, пояснюють як жителям Кременця, так і його гостям, чому громада УЛЦ м. Кременця називається громадою "Хреста Господнього" і чому саме сьогоднішній день, 27-го вересня, свято Перемоги Християнства, чи Чесного Хреста, є храмовим празником громади.
      Оскільки наше Лютеранське богослов'я е "богослов'ям хреста", ми маємо чотири причини святкувати саме сьогодні, а отже, і чотири причини того, чому наша Кременецька громада називається громадою "Хреста Господнього".
      По-перше, ми розрізняємо "прихованого Бога" від "об'явленого Бога". Прихований Бог — це Бог, коли Він знаходиться поза людським розумінням, поза людським знанням. І якщо ми описуємо Бога в Його прихованості, ми показуємо такого Бога, Якого не знаємо, або радше такого, як ми Його самі уявляємо. І тоді справді виходить те, що писав один із німецьких філософів: "Бог створений за образом людини". Картина прихованого Бога, що малюється власними роздумами людини, зображує Бога слави та сили. А це є протилежним до того, що ми бачимо на хресті. Бог прихований за Своєю власною хмарою слави і ми не можемо бачити Його, яким Він є, за цією хмарою. Отже, тоді виходить, що наше власне малювання прихованого Бога е, загалом, відображенням наших власних почуттів та страхів.
      Через те, що зіпсуті гріхом люди дуже часто гніваються на себе за незмогу досягнути своїх сподівань, боги, яких вони змальовують, є богами гніву. І оскільки, зіпсута людина так часто знаходить себе ненадійною, боги, змальовані нею, часто є капризними. Оскільки, людина хоче, щоб усе було за її власним планом, боги, створені нею, як правило, вимагають виконання та досягнення. Зіпсута гріхом людина, якою усі ми за своєю природою є, схильна вкладати божественну силу в твориво, радше ніж у Бога-Творця, заперечуючи Богові Його правдивого місця, щоб контролювати усе самому.
      З іншого боку, об'явлений Бог – це Бог, коли Він показує Себе нам у яслах, на хресті та в, залишеному Ним для нас, Письмі. Об'явлений Бог – це Бог, що говорить до нас, як Слово, що сталося тілом, у Його Святому Письмі. Об'явлений Бог є Богом, чия сила проявляється у слабкості, як нашій, так і Його. Божа слабкість у хресті Христа сильніша за всяку людську силу і владу.
      Божа глупота у хресті Христа мудріша за всяку людську мудрість. Це правда, що Бог об'явив Себе у прихованості ясел, хреста та Письма. В останню чергу людські сила і мудрість будуть шукати Бога у яслах та пелюшках, чи на хресті на дорозі в могилу. Але саме там наш Бог об'являє нам, яким Він насправді є. Він об'являє Собою безумовну та абсолютну любов до зіпсутих грішників як Об'явлений Бог у Біблії, у Слові, що сталося тілом, у людській мові про це втілене Слово, коли його проповідують та проголошують, у Таїнствах Божої купелі та Божої Вечері.
      Друга причина того, чому ми сьогодні святкуємо і чому наша громада є громадою "Хреста Господнього", відображається саме лівостороннім розміщенням встановленого хреста. Адже саме з лівого боку в нас серце, і саме хрест у серці є символом нашого Лютеранського віросповідання. І як пише апостол Павло: ""Близько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм", цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати у своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння" (Рим. 10:8-10). Цією другою причиною є особиста віра кожного з нас, створена Євангелієм Ісуса Христа, що у Слові та Таїнствах. І щоб справді знати Бога, спочатку потрібно у Нього вірити, тобто довіряти Йому усе: життя і смерть, серце і розум, тіло і душу. Через те, ми і кажемо: "Я вірую, щоб розуміти", а не навпаки: "Я розумію, щоб вірити". Як і пише апостол Павло про світ, що вимагає чи то емпіричного доказу, щоб побачити, почути, чи порухати, чи то логічних пояснень: "Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп'ятого, - для юдеїв згіршення, а для греків безумство"(1Кор. 1:22,23).
      Третя причина нашого сьогоднішнього святкування зосереджується на тому, що Бог зробив на хресті, як це і пише апостол Павло: "Бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого. . ." (1Кор. 2:2). Там, на хресті, Бог викупив наші гріхи і поглинув смерть. Там, у Своїй власній немочі та глупоті, Він забрав те, що нас розділяло від Нього. Там, Йому вдалося ще раз створити нас за Своїм образом і подобою. Лютер називає те, що сталося на хресті, "щасливим обміном". Грішник, що мертвий у гріхах та переступах, має життя лише через те, що Бог обміняв нашу гріховність, на Христову праведність. Ми живемо лише через те, що Христос помер із нашими гріхами на Своїх плечах та поховав їх у Своїй могилі, в єдиному місці, де Небесний Отець більше не дивиться. Ми живемо, бо у Христі ми маємо свою частку в житті, котре Він повернув у Своєму воскресінні. Отже, у хресті та смерті ми маємо шлях до життя, де кінцевим результатом щасливого обміну є те, що ми, котрі з Христом поховані та з Христом воскрешені у нашому Хрищенні, є спадкоємцями з Ним, що і передає коса поперечина знизу, на. встановленому нами хресті.
      І нарешті, четвертою причиною того, чому наша громада називається громадою "Хреста Господнього" є те, що життя віруючого, життя Христового учня, є життям під хрестом, як це каже Спаситель: "Коли хто хоче йти вслід за Мною, — хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною"(Мт. 16:24). Кожен з нас має свого хреста, щоб нести., Однак, наші хрести не спасають ні нас, ні когось іншого. Але радше, вони передають любов Христову до інших у гріховному світі страждання. Коли ми несемо наші хрести і йдемо слідом за Господом, ми живемо як це потрібно жити. Життя під хрестом розпинає звички пекла. Життя під хрестом воскрешає звички небес. Бо наша віра сприймає те, як Бог досягає Своєї мети у Його самопожертві, у Його підпорядкуванні Себе людським потребам, у Його стражданні та служінні.
      Такими є чотири причини, чому ми сьогодні святкуємо, чому ми сьогодні освятили хреста і чому наша церква зветься громадою "Хреста Господнього", а саме, що Бог об'являє Себе у прихованості та слабкості хреста, що ми віруємо розп'ятому Богові, щоб Його знати, що єдиний шлях до життя — через хрест та смерть, і що ми є Христовими учнями під хрестом. Через те, ми і промовляємо разом із Павлом, дивлячись на наші хрести чи то на маківках церкви» чи то на її подвір'ї, чи то під час богослужіння: "А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу". Заради Христа, амінь.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.