Сайт душпастиря Павла

Пс. 32
2Кор.6:1-10
Буття 3:1-24
Єв. від Св. Ап. Матвія 4:1-11

Вiд Матвiя 4
 1 Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.
 2 І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.
 3 І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!
 4 А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
 5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,
 6 та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.
 7 Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!
 8 Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,
 9 та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!
 10 Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
 11 Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.

"Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!" (1-е до коринтян 1:3).

"Перша спокуса"

     За історичним церковним календарем, у першу неділю Чотиридесятниці, або в першу неділю посту завжди зачитується наш сьогоднішній Євангельський текст, у якому розповідається як диявол спокушує Ісуса нашого “другого” Адама. Ісус – правдивий Бог і правдива людина в одній особі знаходячись для нас у стані Свого пониження перемагає диявола і нічим іншим, як Своїм Всемогутнім Словом. Через це, наступні дві неділі, разом із сьогоднішньою, ми по черзі будемо розглядати кожну із спокус, і як вони долаються Ісусом зокрема, та нами з Його допомогою. Повинен наперед відмітити, даруйте за певну систематизацію, що із самого тексту очевидним є те, що мова йтиме про людські стосунки з Богом, а саме про наші стосунки відповідно до перших трьох заповідей починаючи від третьої, переходячи до другої, та завершуючи першою.

      Спочатку ми читаємо, що Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. Одразу ж відмітимо, що саме Ісуса, і нікого іншого Дух Божий повів дня цього, що означає, що ніякого відношення до пустелі ми з вами не маємо. І навіть те, що Христос постив 40 днів, говорить лише про Нього. Бо так було необхідно для Нього, не для нас, щоб Він за нас, розпочинаючи Своє служіння виконав заповіді першої скрижалі, заповіді наших стосунків з Богом.

      І ось приступив до Нього спокусник, і сказав, що коли Ти Син Божий, то скажи, щоб каміння стало хлібами. Хліб – є одвічне бажання голодного, і про це знав спокусник, про це знаємо і ми. Але говорячи, що не хлібом самим буде жити людина, Ісус має на увазі не лише один хліб, але й під хлібом йдеться усе необхідне для виготовлення та отримання хліба. А сюди входять усі турботи цього земного життя: наїстися, зодягнутися, навчитися, отримати атестат чи диплом, знайти роботу, одружитися, заробити необхідну копійку, збудувати будинок, чи провести ремонт, похорон, добрий уряд, мир, і навіть відпочинок. І те, що сьогодні часто цитують не хлібом єдиним, займаючись якоюсь земною, духовною чи мистецькою діяльністю, навіть і воно ввійде до хліба цього, оскільки тут хлібові фізичному чи земному протиставляється хліб небесний що походить із уст Божих.

      “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.” Чому саме так? Бо справжнє життя не полягає в тому скільки сьогодні я з’їв ковбаси, чи скільки випив соку, але в тому: Хто дає це все мені, і чи маю я це все сам по собі? Сам по собі я є мертвий, ходячий живий труп, думка якого є ворожнеча на Бога. Але є той, Хто дає мені все що я потребую: той, Хто заробив та здобув це Своїм життям та смертю на хресті. І саме тим життям є Христос. Бо Він дає мені прощення гріхів, а там де є прощення гріхів, там є життя, саме вічне життя. Христос здобув для мене прощення гріхів на хресті, але роздає та поширює Він це прощення у Своєму Слові Євангелії, через те, і каже Він: “… але кожними словом, що походить із уст Божих”. “Я дорога, правда, і життя.” - каже Христос. “Я – хліб життя”. Він є тим хлібом, що годує нашу душу, щоб не померла, і годує Він її Своїм Євангелієм, що у Слові, та Таїнствах. Слові – що проповідується і відпускає гріхи, та Таїнствах: Хрищення та Господня Вечеря. Бо чим це не правдива пожива та правдиве пиття, зготовлені самим Сином Божим для нас, котрий каже нам грішникам, змученим від гріха та провини, від діл самоправедності, та невдалих спроб гордині контролювати усе: “Прийдіть до Мене усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас, дам вам відпочинок.” Бо саме Він – Христос є нашим справжнім суботнім відпочинком, про який нам говорить третя заповідь: “Святи святий день”, що означає ніщо інше як: “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.”

      І знаходячись на початку Великого посту, ми саме тут повинні запитати, що ж він означає? Відповідь буде проста, це зовсім не стосується хліба, чи будь-якої іншої фізичної їжі, радше це стосується Слова Божого, котре і каже нам християнам: “Тож хай ніхто вас не осудить ні за їжу, ні за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, - бо це тінь майбутнього, а тіло – Христове.”

      Великий піст, період сорока днів, після якого, ми святкуємо воскресіння Христове, перемогу над гріхом, смертю, та владою диявола, полягає в особливій присвяті слуханню та вивченню Слова Божого, його прикладання до себе, використання Хрищення через щоденне каяття, споживання правдивого тіла та крові Христових на відпущення гріхів. Чи не це означає Великий піст? Чи не це означає третя заповідь, що ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не нехтувати проповіддю та Словом Божим, але свято шанувати їх, а також їх слухати та вивчати. Чи не це означають слова Христові: “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.” З котрих і виходить: “Блаженні ж ті, хто слухає Божого Слова, та його береже!”

      “Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, - не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, - ніколи не прагнутиме,” – каже Христос, якому слава з Отцем, та Святим Духом, Єдиному Богові, тепер і повсякчас і повіки віків. Амінь.

"І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі." (До филип'ян 4:7)

Українська Лютеранська Церква.