Сайт душпастиря Павла

“І вони перебували в науці апостольській
і в ламанні хліба, та в молитвах” (Дії 2:42).

    За цією моделлю і до сьогоднішнього дня живе Церква. Перша церква перебувала в науці апостольській, вони вивчали Слово Боже. Якою була ця наука? ЇЇ короткий виклад можна знайти у Символах Віри. Недаремно один із них називається Апостольським. Отже, вони вивчали Боже Слово, були катехитами, мали біблійні заняття, апостоли ж проповідували.
    “І вони перебували у спільноті ламання хліба.” У тексті не говориться прямо, що це Господня Вечеря, але самі слова “спільнота” та “ламання хліба” безпосередньо пов’язані із словами запровадження Причастя, де правдиві тіло та кров Христові споживалися вірними на відпущення гріхів.

    “І вони перебували в молитвах”. Те, що група людей збиралася та перебувала в молитвах, говорить про те, що це відбувалося у певному порядку, маючи спільне впорядковане богослужіння, як це вони раніше практикували в синагогах.

    Склавши тепер усе це разом, ми отримаємо щось дуже подібне до нашої Літургії, тобто головного богослужіння із проповіддю, сповіддю та Господньою Вечерею.

    Слово Боже навчається та проповідується інтенсивним чином в перший же день тижня, день Воскресіння, Неділю, через катехитичні та біблійні заняття для дорослих та Недільну Біблійну школу для дітей та молоді.

    Катехитичні заняття проводяться на основі вивчення Малого та Великого Катехізисів доктора Мартіна Лютера із постійним посиланням на Аугсбурзьке Віросповідання. Біблія у цьому році найчастіше відкривалася на Євангелії Св. Івана.

    Через двері Хрищення нові члени Християнської Церкви входять до її спільноти, в якій зростають та навчаються, і згодом вже зміцнюють цю спільноту споживанням правдивих тіла та крові Христа, Голови Церкви.

    УЛЦ - це біблійно-традиційна Церква. Саме в Кременці це можна відчути особливим чином. Адже разом із широким вивченням Св. Письма, око відразу відмітить різноманітні елементи, котрі допомагають у цьому вивченні. Зокрема: кадіння, як символ молитви, та дзвін до читання Євангелія чи запровадження Господньої Вечері.

    Не буде винятком до того ж святкування страсного Четверга та самого Великодня. Бо у “четвер” після вечірньої із двома проповідями до та після Господньої Вечері, котрі відповідно присвячені Господній Вечері та Господній смерті, будуть запалювати свічки, вогники яких понесуть додому, щоб засвідчити про “Світло для світу”. Адже саме через свої страждання та смерть це “Світло для світу” запалює вогники у темних серцях грішників, щоб їм світити своїм Словом. Свічки запалюються саме в Четвер ввечері, бо за юдейським відліком часу після шостої вечора ми вже маємо П’ятницю, “і був вечір, і був ранок, - день шостий” (1М 1:31б). Таким чином правдиві тіло та кров Христові, запропоновані Ним нам на споживання, роздавалися Його учням та перебували на хресті в один і той же день , день шостий, в день коли Бог, учинивши світ, сказав: “І ото, - вельми добре воно” (1 М 1:31а). Бо як на шостий день Бог створив весь світ, так само на шостий день Він викупив Своєю кров’ю весь світ, учинивши Свою роботу “вельми добре”.

    Свічки запалюють в день смерті Христової, щоб нагадати про день Воскресіння Христового. Бо без Його Воскресіння ніхто би не знав про вчинену вельми добре роботу Божу для нас на Хресті шостого дня. Через те вірні УЛЦ в м. Кременці вирішили, використовуючи свою християнську свободу, святкувати Великдень вночі, з переходом суботи у неділю або на початку першого дня тижня за юдейським відліком часу. Щоб, коли ще “темрява була над безоднею” (1М 1:2), сказав Бог: “Хай станеться світло!

    І сталося світло” (1 М 1:3). І світло у “світі було, і світ через нього повстав, але світ не пізнав Його… А всім, що його прийняли, їм владу дано дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його.” (Ів.1:10, 12).

    “І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А світло у темряві світить, і темрява не обгорнула Його.” (Ів.1:4,5). І в темряві цієї Великодньої ночі світить Світло, Світло Божого Слова та Таїнства, котре є кульмінацією святкування. Бо що, окрім споживання правдивого тіла та крові Христових, може належним чином стати цією кульмінацією, адже Христос заповів: “Робіть це на спомин про Мене”? Що ще може бути більшим спомином по Христа Ісуса, як не святкування Його Воскресіння?

    На завершення – освячення дарів Божим Словом, як написано: “Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно бо освячується Божим Словом і молитвою.” (1Тим. 4:4,5).

“І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, - вельми добре воно.” (1 М 1:31).

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.