Сайт душпастиря Павла

Київ, 28 жовтня 2001 року
День Реформації
Тексти: Пс. 34:1-8, Вих. 33:17-23, Рим. 10:9-17, Мт. 15:21-28

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні за текст нам будуть слугувати слова із Євангелії від Івана 2:12-17: “Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів. А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи. І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового! Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з'їдає Мене!”

Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі брати і сестри! Як ви думаєте, про що подумали жителі Афганістану три тижні тому, коли одного дня ввечері почули сильний гул, котрий наближався десь із-за горизонту. Чи подумали вони, що це наближається великий рій саранчі? Чи подумали вони, що це хтось сполохав табун диких коней? Думаю, що ні! Адже, вже деякий час жителі цієї азіатської країни із напруженням стежили за подіями, які розвивалися у цікавій грі під назвою ПОЛІТИКА. Вже деякий час вони були готові до того, що на теренах їхньої країни буде війна. Вони були готові, але не знали точного часу, коли це станеться. Можливо дехто з них не був готовим до цього саме в той вечір, коли на небосхилі з`явився рій американських і англійських літаків, котрі під своїми крилами несли смерть – смерть тероризму, а можливо і смерть невинним людям. Ці літаки ще своїм гулом, який було чутно здалека, змінили хід людського життя не тільки у захованій в горах ісламській країні, але і у цілому світі. Цей гул, которого не чули ми, люди, які в цей час поверталися із висячення нового пастора в новій громаді, але про який довідалися із засобів масової інформації, заставив і нас глибоко задуматися над ним. Адже, якщо цю війну буде виграно, світ буде звільнено від тероризму, а якщо ні, то всіх нас чекає затяжна боротьба.
Любі друзі, такий настрій панував всього три тижні тому у світі. А цікаво, про що подумали люди містечка Віттенберга, далекого 1517 року, коли вони раптом почули гул, який долинав із церкви, розташованої в їхньому місті. Спокійне життя було порушене стуком, який долинав саме звідти. Цей стук спричиняв монах Августинського ордену Мартін Лютер, котрий намагався прибити на дверях своєї церкви списаний аркуш. Цей стукіт сокири чи молотка, який люди почули також змусив їх задуматися. Адже подія ця була неординарна. Вона саме і зібрала натовп перед дверима цієї церкви. Можливо, ці люди, читаючи те, що рідною німецькою мовою було написано, задали собі питання: “А що це означатиме для нас?” Однак я не думаю, що багато з них могли дати відразу ж однозначну відповідь.
Дорогі у Христі брати і сестри! “А ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ НАС?” Чому ми сьогодні говоримо про подію, котра сталася 484 роки тому в маленькому німецькому містечку? А тому, що ця подія змінили хід людського життя не тільки у тому містечку, не тільки у тій країні, але у цілому світі. Що ж таке зробив Мартін Лютер?
Сьогодні ми з вами повернули стрілки годинників на годину назад. Мартін Лютер у далекому 1517 році повернув стрілки церковного годинника назад. Він повернув церкву до її витоків, до апостольських часів, до первісної чистоти, до Святого Письма. Він також зробив подібне до того, що зробив Ісус Христос у нашому сьогоднішньому тексті. Він очистив від зловживань Христову наречену. “І сказав продавцям голубів: “Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!” Ось слова Ісуса. Слова Лютера мало чим від них різнилися. Богослови того часу забруднили основне вчення Християнської Церкви, вчення про виправдання, і Лютер не міг на це просто дивитися. Він не міг дивитися на те, як за гроші продається прощення гріхів. Він не міг дивитися на те, як люди намагаються заслужити в Бога спасіння. Він не міг дивитися на те, як людство продовжувало щоденно розпинати Христа, глузуючи і сміючись з Нього, ділячи між собою Його одяг. Любі друзі, із Дому Отця Ісусового, люди зробили дім торговий!!!!!
Багато-багато років тому, коли людство переступило перший закон даний їм Богом, їхній Творець покарав їх. Але через свою превелику доброту, Він сказав їм також і про шлях, яким вони можуть повернутися до Нього, шлях, котрим їхні гріхи можуть бути прощені. У протоєвангелії Господь говорить: “І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п`яту” (Бут. 3:15). Далі, у тій же книзі Буття, Господь продовжує: “Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що йому буде послух народів” (Бут. 49:10). І так наш Отець промовляє по всьому Старому Заповіті, а в кінці, через пропока Малахію каже: “Ось я посилаю Свого ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму свого Господь, якого ви шукаєте, і Ангол заповіту, якого жадаєте, ось він іде, говорить Господь Саваот!” (Мал. 3:1). Господь впродовж Старозаповітних часів готує людство до приходу Викупителя, Примирителя, Спасителя. Знаючи і бачачи людську пиху і гордість, лицемірство і ненависть, наш люблячий Отець, говорить, що за це ми вимагаємо покарання, але через те, що він любить Своє творіння, Він дає нам немічним, але самовпевненим людям шанс врятуватися від покарання на яке ми заслуговуємо. Але врятуватися не своїми власними силами, не своїми власними заслугами, бо самі ми нічого не варті. В нашій фолькльорній спадщині існує приказка, яка гарно описує наші власні можливості: “Без Бога ні до порога!” Саме так! Без Бога ми нічого не варті. Наш Отець зсилає до нас Свого Єдиного Сина Ісуса Христа врятувати нас від наших гріхів, своїми стражданнями і смертю на Голгофському хресті. Правдивий Бог прийшов у подобі правдивої людини. І ця Боголюдина Ісус Христос, зайшовши одного дня у храм, побачив жахливу картину. У місці, де люди повинні поклонятися Богу, дякуючи йому за турботу про них і за допомогу, Він побачив справжнісінький базар.
Справжнісінький базар бачив і Лютер у Божому храмі. Базар, на якому продавці один перед одного пропонували свій товар, перебиваючи один одному ціни і покупців. А товар у них був один – прощення гріхів. У Божому Храмі продавали саму серцевину Християнської віри. У Божому храмі продавали Христа, супроводжуючи цей розпродаж викриками, які були так подібні до сумнозвісного викрику “РОЗІПНИ!”
Біля дверей церкви у Віттенберзі, молодий монах стуком привабив натовп до клаптика паперу, на якому різними словами підсумовувася вірш із послання святого апостола Павла до Римлян 3:22: “А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає”. Саме це і є серцевиною Християнської віри - Виправдання заради Христа через віру. На цьому Євангельському посланні потрібно завжди зосереджувати нашу увагу. Ми, згідно із своєю природою, грішні люди, котрі успадкували від наших батьків гріх, і котрі продовжують грішити у цьому світі. За це ми вимагаємо бути покараними. Але наш люблячий Творець прощає нас заради Свого Улюбленого Сина. У Христі ми стаємо новим творивом. Не самі по собі, не своїми власними заслугами, але заслугами Христовими. Це Він приніс Своє тіло і пролив Свою кров у жертву за наші провини. Це Він пропонує їх нам на прощення наших грів щоразу, коли ми святкуємо Його святу вечерю. Він повинен бути центром нашої віри. Він і Його викупна, спасаюча робота. Прощення, яке дає нам Ісус Христос не можна купити, не можна поміняти, не можна заслужити. Його можна просто взяти із рук самого Спасителя через віру. До галатів Павло пише: “Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!” (Гал. 3:26-27).
Дорогі у Христі! Віра є тим єдиним засобом, за допомогою якого Христові заслуги, і прощення, яке вони приносять стають нашими. У нашому тексті, Христос, зробивши бича із мотузків, вигнав всіх із Божого дому. Якого ж бича взяв Мартін Лютер, щоб позбутися зловживань у церкві? Святе Слово Боже! Слово, яке було дане нам Самим Богом. Слово, яке “живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, - проходить воно аж до поділу душі і духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця” (Євр. 4:12).
Любі друзі! Що для жителів маленької азіатської країни Афганістану означають авіудари? Непевність. Непевність в першу чергу у завтрашньому дні. Непевність у майбутньому. Вже зараз тисячі людей втікають із цієї країни, бажаючи заховатися, знайти притулок далеко за її межами. Пориваючи із батьківською землею, із корінням, яке прив`язує їх цієї країни, вони втікають від непевності. А що ж для нас означає подія, яка сталася так давно тому у 1517 році і чужій для нас країні Німеччині? Для нас це означає ВПЕВНЕНІСТЬ! Впевненість у тому, що ми прощені Богом, впевненість у спасінні. Впевненість у майбутньому, у житті вічному з Отцем на небесах. Впевненість тому, що із Ісусовою смертю роздерлася завіса, котра відділяла нас від Бога. Впевненість, бо слово Боже нам про це говорить: “Я розп`ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, - живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив і видав за мене Самого Себе”. Йому за це нехай буде слава на віки вічні!

                                                               АМІНЬ!

Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

Українська Лютеранська Церква.